Справа № 2А-263/2009 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2009 року

Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді: Кішкіної І.В.

при секретарі: Гаврюхіной О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Макіївці адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до

Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки

про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок пенсії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії, в якому зазначив, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід 3-ої групи, знаходиться на обліку у відповідача, він звертався до відповідача із заявою про перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2006 р. з проведенням доплати недоотриманих сум, у перерахунку пенсії йому відповідачем було відмовлено, внаслідок протиправних дій відповідача за період з 01.11.2006 р. по

31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 р. він недоотримав значну суму грошових коштів, тому просить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку розміру його пенсії за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 р. відповідно з діючим законодавством України протиправними, зобов’язати відповідача провести перерахунок його державної пенсії із рахунку не менш шести мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, втративших працездатність, додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, втративших працездатність, за періоди з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 р. з проведенням доплати недоотриманих сум.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалід 3-ої групи, знаходиться на обліку у відповідача, він звертався до відповідача із заявою про перерахунок державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.11.2006 р. з проведенням доплати недоотриманих сум, у перерахунку пенсії йому відповідачем було відмовлено, внаслідок протиправних дій відповідача за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 р. він недоотримав значну суму грошових коштів, тому просить визнати дії відповідача щодо відмови в перерахунку розміру його пенсії за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по

30.09.2008 р. відповідно з діючим законодавством України протиправними, зобов’язати відповідача провести перерахунок його державної пенсії із рахунку не менш шести мінімальних пенсій за віком - прожиткових мінімумів для осіб, втративших працездатність, додаткової пенсії - 50 % мінімальної пенсії за віком - прожиткового мінімуму для осіб, втративших працездатність, за періоди з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 р. та з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 р. з проведенням доплати недоотриманих сум. Крім того, пояснив, що звертаючись до адміністративного суду в 2008 році, він не знав, що має право на перерахунок пенсії з 2006 року, а також він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалідом 3-ої групи і за станом здоров’я не має можливості звертатись своєчасно до суду.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, в матеріалах справа є заява, згідно якої просять справу розглядати у відсутності їхнього представника, позов не визнають, посилаючись на те, що ОСОБА_1 дійсно є інвалідом 3 групи по захворюванню, пов’язаним з роботою по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки та отримує пенсію. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18.11.2008 р. за позов ОСОБА_1 до відповідача частково задоволено та зобов’язано здійснити перерахунок пенсії з моменту звернення у відповідності до ст.. ст. 49, 50, 54, 65 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з 01.10.2008 р. пенсії по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, вказана постанова відповідачем виконана. 16.03.2009 року до управління ПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки звернувся ОСОБА_1 із заявою про перерахунок пенсії по Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком за період з 01.11.2006 р. Відповідно до вимог ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» право на перерахунок пенсії у ОСОБА_1 виникло з 01.04.2009 р. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до 1 категорії, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Відповідно до ст. 99 КАСУ встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду, тобто позивачем пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову. ОСОБА_1 у листопаді 2006 р. до відповідача із заявою про перерахунок пенсії не звертався, тобто предмет спору відсутній - відсутня відмова відповідача. Крім того, ОСОБА_1 на даний момент отримує пенсію з урахуванням основного розміру та додаткової пенсії, підвищень у сумі 3443, 90 грн. Згідно вимог ст. 54 зазначено Закону пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, та пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи (до внесення змін з 01.01.2008 р.) мінімальний розмір пенсії для інвалідів З групи, відносно яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою не можуть бути нижче 6 мінімальних пенсій за віком. Разом з цим, постановою KM України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» визначено, що розмір основної пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1987 року -інвалідів 3 групи, не може бути нижче ніж 675 грн. (з 01.07.2008 р. відповідно до Постанови КМУ від 16.07.2008 р. № 654 - 760 грн.) та щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 15 % від прожиткового мінімуму. Ці постанови прийняті до виконання вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та є обов’язковим для виконання. Таким чином, ОСОБА_1 отримує пенсію у розмірі 3443, 90 грн., що забезпечує рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом, тобто його права не порушені. Просять в задоволенні позову відмовити позивачеві у повному обсязі.

Заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням та є інвалідом 3-ої групи (арк.с. 3-6).

Позивач 17.03.2009 р. звернувся до УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки із заявою про перерахунок пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком.

20.03.2009 р. начальник Управління Пенсійного Фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки рішенням № 38 відмовив позивачу у перерахунку зазначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого призначення та правомірність здійснення управлінням розрахунку.

Згідно ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що представник відповідача не доказав правомірність своїх дій.

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-4, преамбула якого визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 ст. 4 цього Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законом про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визнане ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Розділ 8 вищевказаного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Приписами зазначеної статті встановлено, що з 01 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) у 2006-2007 роках відповідно до цього Закону не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на місяць згідно із законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий саме граничний розмір визначений даною для пенсій, призначених у 2006-2007 році відповідно до Закону України № 3235-15 від 20.12.2005 р.

Проаналізувавши норми даної статті, суд приходить до висновку, що ними призначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій, призначених за спеціальним законом у 2006 році.

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсій: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один з цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України № 231-У від 05.10.2006 p., який набрав чинності з 31.10.2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушення цього права шкоди».

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія відповідно до ст. 53 цього Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника, зазначені норми розповсюджуються на позивача ОСОБА_2 як віднесеного до першої категорії.

Частина перша та друга даної статті передбачає призначення пенсії за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу у зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством, але у всіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у наведених роках не може перевищувати 3000 грн.

Частиною 3 статті 54 вказаного Закону (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-4 від 17.11.2005 р.) передбачено, що обчислення та призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 ( ст. 30-35 Закону).

Частина четверта статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Положення зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій у зв’язку з настанням інвалідності або втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою КМУ від 30 жовтня 1997 року № 523 (із змінами та доповненнями).

Даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій.

Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального Закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 ст. 54 даного Закону встановлений нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державної конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14 Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000 року № 2017-111, згідно із ст. 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіціальних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Статтею 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», затверджений на 2008 рік прожитковий на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня - 479 грн., з 01 квітня - 481 грн., з 01 липня - 482 грн., з 01 жовтня - 498 грн.

Також, п. 28 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі, до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3 групи - 50 % мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України № 10рп від 22.05.2008 р. у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 11, пункту 3 розділу 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-У1 і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу 11 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

До того ж, у вищезазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правовим позиціям, викладеним у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу 1) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ 11).

Таким чином, для позивача як інваліда 3 групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватись, виходячи із положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» що діяли у попередній редакції (тобто до внесення до нього змін Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на Закон України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін деяких законодавчих актів України».

До того ж, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У Рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадян в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд з огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах «Припіна проти України», «Кечко проти України».

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 p., рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст. 99 КАС України для захисту прав та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд встановив, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ої категорії, інвалідом 3-ої групи, протягом тривалого часу хворіє, потребує лікування, хвороба була пов’язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то не мав можливості звернутися до суду з адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав. Тому суд вважає, що позивач пропустив строк з поважних причин і він підлягає поновленню.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії відповідача щодо виплати пенсії позивачу (державної і додаткової пенсії) у розмірах, менших від визначених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є протиправними.

Суд вважає за необхідне поновити порушені права позивача шляхом зобов’язання УПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки здійснити перерахунок пенсії позивача з 01.11. 2006 р. по 31.12. 2007 р. та з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 р.

Суд прийшов до висновку, що зазначений перерахунок має бути здійснений, оскільки порядок проведення перерахунку пенсій встановлений ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у відповідності до частини 4 якої перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною 1 ст. 35, частиною 2 ст. 38, частиною 3 ст. 42 і частиною 5 ст. 48 цього Закону, у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Оскільки судом встановлено, що позивач подав заяву про перерахунок до УПФУ 17.03.2009 р., то такий перерахунок у відповідності до вищезазначених вимог Закону має бути проведений з 01.04.2009 р.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 p., громадяни, віднесені до категорії 1 и 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

На підставі викладеного, ст. ст. 1, 13, 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст. 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 22, 50. Конституції України, ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 22 Конституції України, та керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 14, 15, 23, 69-71, 79, 86, 87, 98, 104, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання неправомірними, зобов’язання провести перерахунок пенсії задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст. ст. 50 ч. 4, ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності (основної і додаткової) відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС, виходячи з розміру шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальних пенсій за віком, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, за період з 01.11.2006 р. по 31.12.2007 p., з 01.06.2008 р. по 30.09.2008 p., починаючи 01.04.2009 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.