Справа № 2-437/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 «24 » грудня  2010 року Ленінський районний суд м. Луганська

    в складі :

    головуючого - судді Кравченко Н.О.,

    при секретарі – Апанасової Н.М.,Попової М.В., Гусєвої К.І.,.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за участю третьої особи, що заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2, про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів та визнання ОСОБА_2 стороною за договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про стягнення з ЗАТ АСК «ІНГО Україна» в особі Луганської філії суми страхового відшкодування в розмірі 34 400,00 грн., суми штрафу в розмірі 1 407,60 грн.,  суми пені в розмірі 3 085 ,13 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 889,44 грн. та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань в розмірі 3,85 грн.

Судом в якості третьої особи з самостійними вимогами було залучено чоловіка ОСОБА_1, ОСОБА_2, який звернувся до суду із позовною заявою про визнання його, ОСОБА_2, стороною за договором страхування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач та третя особа зазначили, що 12 грудня 2008 року фактично між ОСОБА_2 та ЗАТ АСК «ІНГО Україна» в особі Луганської філії було укладено договір про надання послуг – договір страхування засобів наземного транспорту (автокаско), цивільної відповідальності, водія та пасажирів, на підтвердження якого було складено поліс № 630575760. При цьому, посадовою особою відповідача ОСОБА_3 всупереч фактичним обставинам в якості сторони за даним договором вказана ОСОБА_1, хоча, саме, ОСОБА_2, який є її чоловіком, укладав, підписував вищевказаний договір, для чого надав всі необхідні документи, їх копії, та підписав усі документи, що були необхідні відповідачу. В якості вигодонабувача договором визначена позивач ОСОБА_1 За умовами даного договору об’єктом страхування є майнові інтереси пов’язані із володінням, користуванням та розпорядженням застрахованим транспортним засобом, а саме автомобілем Skoda Fabia 1.2, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно умов договору страхувальник зобов’язаний сплатити суму страхової премії, а страхова установа зобов’язується у випадку настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування. Сума страхової премії в розмірі, який було встановлено вказаним договором, а саме, 2 776,08 грн. була сплачена третьою особою, ОСОБА_2 15 березня 2009 року за участю даного автомобіля, яким керував ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль зазнав значних пошкоджень. Всі документи необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачу, були надані відповідачу третьою особою, але до наступного часу  відповідач не виконав своїх зобов’язань за договором та не виплатив страхового відшкодування.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав,  надав письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що відповідно до умов полісу № 630575760 від 12.12.2008 року стороною за даним договором є ОСОБА_1 Дія вказаного договору страхування поширюється лише на неї та на особу, яка передбачена цим договором, як особа, що допущена до керування транспортним засобом. Оскільки, дорожньо-транспортна пригода сталася за участю ОСОБА_2, який не вказаний в даному договорі, і тому не є особою, на яку поширюється його дія, відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування позивачу ОСОБА_1 Крім того, представником відповідача суду надані документи стосовно перереєстрації ЗАТ АСК «ІНГО Україна» в ПАТ АСК «ІНГО Україна».

    В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи підтримали заявлені вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача було здійснено заміну назви відповідача с ЗАТ АСК «ІНГО-Україна» на ПАТ «АСК «ІНГО-України» на підставі наданих документів: копії статуту, свідоцтва про Державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 122-127).

    Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що автомобіль Skoda Fabia 1.2, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 на праві власності належить позивачу ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії ВВС 066757 виданого ВРЕР м. Луганська 26.12.2007 року.

Згідно відповідної відмітки у вказаному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу співпозивач ОСОБА_2 має право керування даним автомобілем.

Відповідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 16.07.1997 року ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_1, про що в Книзі реєстрації актів про одруження 16.07.1997р. зроблено запис за № 377.

Відповідно пояснень позивача та третьої особи у судовому засіданні, саме, ОСОБА_2 є фактичним власником і постійним користувачем даного автомобіля.

 12 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до Луганської філії ЗАТ АСК «ІНГО Україна» із заявою про укладення договору про надання послуг – договір страхування засобів наземного транспорту (автокаско), цивільної відповідальності, водія та пасажирів, що є необхідною умовою у відповідності зі ст. 18 Закону України «Про страхування».

Крім того, ОСОБА_2 були надані всі необхідні документи, їх копії, які були необхідні представнику ПАТ «АСК «ІНГО Україна» для оформлення договору.

При оформленні даного договору посадова особа відповідача ОСОБА_3 в полісі страхування наземного транспорту (автокаско), цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 630575760 від 12.12.2008 року вказала в якості страхувальника дружину ОСОБА_2, ОСОБА_1, пояснивши вказане тим, що до полісу формально заноситься прізвище тієї особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, що не перешкоджає поширенню дії договору на ОСОБА_2, як постійного користування вказаного транспортного засобу. Після зазначеного, ОСОБА_2 поставив свій підпис в полісі № 630575760.

При цьому, посадова особа страховика не вимагала довіреності на ім’я ОСОБА_2 від його дружини на право укладати відповідний договір.

Відповідно до вимог ст. 983 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про страхування» та п. 5 даного договору саме ОСОБА_2 була сплачена відповідачу сума страхової премії в розмірі 2 776,08 грн. в повному обсязі, в зв’язку з чим зазначений договір набирав чинності.

Відповідно до розділу 4 полісу страхування наземного транспорту (автокаско), цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 630575760 від 12.12.2008 року, термін дії страхового полісу встановлено з 00.00 год. 29.12.2008 року до 24.00 год. 29.12.2009 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми.

Суд вважає, що третьою особою, ОСОБА_2, та відповідачем при укладенні даної угоди були додержані вимоги необхідні для чинності правочину відповідно до ч. 4, 5 ст. 203 ЦК України, оскільки даний правочин був вчинений у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. У подальшому сторони договору власними діями схвалили та підтвердили укладення даного договору.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 207, ст. 981 ЦК України поліс страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 630575760 від 12.12.2008 року укладено в письмовій формі, тобто підписано сторонами, з одного боку ОСОБА_2, з другого боку - уповноваженою особою ПАТ «АСК «ІНГО Україна» та скріплений печаткою установи.

Суд вважає, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України даний договір є укладеним, оскільки сторони в належній формі досягли згоди всіх істотних умов.

15 березня 2009 року за участю автомобіля Skoda Fabia 1.2, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував позивач ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок чого автомобіль зазнав значних пошкоджень, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 15 березня 2009 року серія АГ № 074592, постановою Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 травня 2009 року, довідкою № 472 від 15 березня 2009 року виданою ротою ДПС із забезпечення супроводження та заходів в аеропорту «Бориспіль» при УДАІ УМВС України в Київській області м. Бориспіль.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про страхування», п. 4.3. Правил добровільного страхування наземного транспорту (автокаско), затвердженого 19.07.2007 року головою правління ЗАТ АСК «ІНГО Україна» Гордієнком І.М., зазначене ДТП є страховим випадком, оскільки ця подія сталася протягом дії вищевказаного Договору, після настання якої викає зобов’язання відповідача здійснити виплату страхового відшкодування.

Згідно п. 8.1. вказаного договору та п. 12.1.6. зазначених Правил третьою особою в триденний строк, тобто до 18.03.2009 року, були надані всі документи відповідачу необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачу.

Листом від 27.07.2009 року за вих. № 3145 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування, мотивуючи відмову тим, що водій ОСОБА_2 не передбачений полісом страхування № 630575760 від 12.12.2008 року, в якості особи, що допущена до керування застрахованим транспортним засобом.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цивільного законодавства.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до вимог ст. 988 ЦК України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; та у разі настання і страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору, тобто 34 400,00 грн.

Згідно ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ст.ст. 636, 985 ЦК України даний договір страхування укладено на користь позивача.

У відповідності до ст. 610 ЦК України невиплата відповідачем страхового відшкодування позивачу, що є вигодонабувачем за договором, є порушенням зобов’язання.

Як зазначено в ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ч. 2 ст. 614 ЦК України обов’язок довести відсутність своєї вини покладено на відповідача, як на особу, що порушила зобов’язання.

Суд неодноразово зобов’язував відповідача надати матеріали страхової справи, якщо такі є у нього, але відповідач не скористався своїм правом, не надав суду документів та не спростував фактів, зазначених в поясненнях позивача і третьої особи.

В судовому засіданні судом задоволено клопотання про відмову від виклику та допиту у якості свідка ОСОБА_3

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 22 ЦК України передбачено право особи, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У  зв’язку з чим, суд доходить до висновку про те, що заявлені вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за участю третьої особи - ОСОБА_2, про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів та визнання ОСОБА_2 стороною за договором підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до п. 7.5. зазначеного договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів страховик несе відповідальність за несвоєчасне здійснення страхового відшкодування шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, але не більше 10% від суми боргу.

Страховий випадок мав місце 15 березня 2009 року. Згідно п. 8.1. вказаного договору та п. 12.1.6. зазначених Правил третьою особою до 18.03.2009 року, були надані всі документи відповідачу необхідні для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування позивачу. Відповідно до п.8.2 вказаного договору рішення про виплату страхового відшкодування приймається страховиком у термін до 15 робочих днів, тобто до 08.04.2009 року, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 15 робочих днів з моменту ухвалення рішення про виплату, тобто до 30.04.2009 року.

      Суд вважає за наданих підстав частково задовольнити вимоги про стягнення пені та стягнути з відповідача на користь позивача пеню, що передбачена у п. 7.5 вказаного договору, яка за період з 01.05.2009 року по 15.09.2009 року (138 днів) становить 2 896,67 грн. (враховуючи, що облікова ставка НБУ з 01.05.2009 року становить 12 %, з 15.06.2009 року – 11%, з 12.08.2009 року – 10,25%).

    Крім того, згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України б оржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв’язку із чим, суд доходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача про стягнення суми заборгованості із врахуванням індексу інфляції, який за вказаний період становить 1,013, та, як слід, інфляційне збільшення заборгованості становить – 447,20 грн.; заборгованість з урахуванням інфляції становить 34847,20 грн.; та 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, що становить 390,18 грн., але враховуючи розмір позовних вимог, керуючись ст. 11 ЦПК України, стягненню підлягає 3,85 грн.

Вимога позивача про стягнення штрафної санкції в розмірі 3% вартості роботи (послуги), що передбачена ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», є безпідставною в зв’язку із тим, що сторони за договором визначили розмір пені, що визначено п. 7.5 вказаного договору.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України позивачу, як стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з відповідача понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться, зокрема, витрати на інформаційно-технічне забезпечення її розгляду.

Таким чином, суд доходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 120 грн., сплачених позивачем за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 10, ст.ст. 11, 59, 60, 79, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 16, 22, ч. 1, 2 ст. 202, ч. 4, 5 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 207, ст.ст. 509, 526, 610, 611, ч. 2 ст. 614, ч. 2 ст. 625, ст. 636, ч. 1 ст. 638, ст.ст. 979, 981, 983, 985, 988, 990, 1166 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8, ст. 18 Закону України «Про страхування», суд –

 В И Р І Ш И В:

    Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» за участю третьої особи з самостійними вимогами, ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення страхового відшкодування за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів задовольнити частково.

    Визнати ОСОБА_2 стороною за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів, а саме страхувальником за полісом № 630575760 від 12 грудня 2008 року.

Стягнути з ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування за договором страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від 12.12.2008 року за полісом № 630575760 у розмірі 34 400, 00 грн., пеню в розмірі 2 896,67 грн., інфляційне збільшення заборгованості в розмірі 447,20 грн., 3% річних в розмірі 3,85 грн., що разом становить 37 747,72 грн.

    Стягнути з ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.

    Стягнути з ПАТ «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на користь держави судовий збір в розмірі 377,47 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

  ГОЛОВУЮЧИЙ: