Ц.с. №2-2469/10

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 грудня 2010 року                                                   Обухівський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Кулініченко Г.В.

при секретарі         Денисенко Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики ,

      В С Т А Н О В И В:    

Позивач звернувся до суду з даним позовом, обґрунтовуючи, якій зазначив, що 23 серпня 2010 року між ним та відповідачем був укладений договір позики згідно якого позивач передав, а відповідач отримав 10100 грн., які зобов’язувався повернути до 02 листопада 2010 року. Борг на даний час відповідачем не сплачено, а тому позивач просить в судовому порядку стягнути з відповідача на його користь не повернуту суму боргу, витрати на дорогу, моральну шкоду та судові витрати. (а.с.3-4)

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, так як відповідач отримавши кошти, не бажає їх повертати, всі пропозиції позивача ігнорує, а тому просить його вимоги задовольнити.

Відповідач, в судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що дійсно він отримав позику від позивача, зобов’язувався її повернути, але по незалежним від нього обставинам коштів не повернув, зобов’язується їх повернути протягом двох місяців, щодо стягнення моральної шкоди та витрат на проїзд позивача заперечує, так як він таких збитків позивачу не завдавав.

Суд заслухавши сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи встановив, що між сторонами був укладений договір позики, згідно якого позивач передав, а відповідач отримав в борг 10100 грн., які зобов’язувався повернути до 02 листопада 2010 року, що підтверджується копією договору (а.с.5), визнається та не спростовується сторонами в судовому засіданні, а тому дані обставини на думку суду є встановленими та не підлягаючими доказування.  

Суд вважає, що між сторонами виникли спірні цивільні правовідносини щодо повернення позики відповідачем позивачу.

Встановивши спірні правовідносини суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Згідно ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), а згідно ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою ст. 203 ЦК України, а саме – зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Дані вимоги є в правочені укладеному сторонами, так як відповідач бажав укласти даний договір з власної ініціативи, в зв’язку з чим сам особисто його написав, підписав та визначив свої зобов’язання, що підтверджується договором позики. (а.с.5)

При укладанні договору позивач та відповідач мали необхідній обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їх внутрішній волі, даний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків – перехід коштів від позивача відповідачу, тим самим договір був укладений відповідно до ЦК України, що вказує на його правомірність.

Договір  між сторонами відповідно до ст.1047 ЦК України був укладений в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач отримавши кошти позивача, в час визначений договором кошти не повернув, тим самим відповідач взяті на себе зобов’язання не виконав, що вказує на правомірність звернення позивача, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача отримані, але не повернуті кошти в сумі 10100 грн..

Щодо заявлених позовних вимог в частині стягнення вартості проїзду, моральної шкоди, то данні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони не були обумовлені в договорі позики укладеного між сторонами та суперечать вимогам чинного законодавства.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат, підлягають задоволенню, так як відповідають ст.88 ЦПК України.  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.15,212-214 ЦПК України, ст.ст.203,215,525,526,1046,1047,1049 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  заборгованість за договором позики в сумі 10100 грн. , судові витрати в сумі 221 гр. , а всього 10321 грн..

           В іншій частині позовних вимог відмовити повністю.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Обухівський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

      Суддя