2-356/07
РІШЕННЯ
іменем України
12 квітня 2007 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - Шевченко С.В.
при секретарі Шоста Е.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виписку з квартири та стягнення матеріальної та моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та визначення порядку користування житловими приміщеннями,
встановив:
31.08.2006 року ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому просив виписати з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та стягнути з неї 900 грн. спричиненої йому матеріальної шкоди та 600 грн. в рахунок компенсації моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він є основним наймачем вказаної вище квартири. В квартирі прописана відповідач, колишня його дружина, яка більше року в цій квартирі не проживає, не виписується, за комунальні послуги платити відмовляється, крім того, ще за часів спільного проживання з відповідачем утворилися борги за комунальні послуги, які ОСОБА_2 також відмовляється сплачувати. З причини заборгованості за комунальні послуги, в квартиру було припинено подачу електроенергії і це призвело до відсутності необхідних людських умов життя і позивач зазначає, що він був змушений нести витрати на придбання свічок для освітлення квартири, був позбавлений можливості нормального харчування, в зв'язку з чим захворів на виразку шлунку і ніс витрати на лікування.
В судовому засіданні позивач збільшив розмір свої позовних вимог і просив стягнути 1000 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної.
Відповідач позов не визнала, в обґрунтування заперечень проти позову посилалась на те, що була змушена- покинути спірну квартиру та проживати в іншому місці оскільки позивач створив вкрай негативні умови спільного проживання, вчиняв сварки, застосовував фізичну силу. Заборгованість по комунальним платежам утворилась з моменту коли вони з позивачем жили разом. ОСОБА_1 ігнорував обов'язок оплати отримуваних комунальних послуг, а у неї не було такої можливості, оскільки вона перебувала у відпустці по догляду за дитиною і кошти в неї були відсутні. Пояснює, що з серпня 2005 року в квартирі ні вона ні діти від їх шлюбу з ОСОБА_1 не проживають і комунальними послугами не користуються.
В зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати квартиру АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю її та відповідача ОСОБА_1, визнати за нею право власності на 1/2 частки спірної квартири та встановити порядок користування квартирою, виділивши їй та дітям кімнату площею 16,5 кв.м., відповідачу -кімнату площею 9,6 кв.м., місця загального користування залишити в спільному користуванні співвласників квартири.
В обгрунтування вимог ОСОБА_2 посилається на ті обставини, що 12.09.1987 року вона уклала з відповідачем шлюб. Перебуваючи в шлюбі, вони за спільні, кошти 22.03.1997 року придбали квартиру АДРЕСА_1. За час спільного життя стосунки між нею та відповідачем погіршились, ОСОБА_1 постійно вчиняв сварки, застосовував до неї фізичну силу. Всі ці обставини змусили її забрати дітей та в серпні
2005 року піти з дому. З цього часу відповідач змінив в квартирі вхідні замки і проживає один. В
2006 році шлюб між нею та відповідачем був розірваний. З того часу вона та її діти, які після розірвання шлюбу залишились з нею не мають постійного місця проживання.
2
ОСОБА_1 зустрічний позов не визнав, однак зазначив, якщо ОСОБА_2 сплатить 1/2 частину заборгованості по комунальним платежам, то він погодиться з її позовом.
З'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та доведеність позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 з наступних підстав.
Так судом встановлена і не оспорюється сторонами та обставина, що ОСОБА_2 та діти сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 прописані, але не проживають в спірній квартирі з серпня 2005 року.
Також сторонами не оспорюється та обставина що квартира АДРЕСА_1 придбана в період знаходження сторін в зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно договору купівлі-продажу від 22.03.1997 року, власником спірної квартири є ОСОБА_1 Однак, відповідачем за зустрічним позовом не надано суду доказів того, що квартира придбана за кошти, які належали йому особисто.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01.03.2006 року шлюб між сторонами було розірвано.
Відповідно до ч.І ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Враховуючи те, що відповідно до ст. 183 ЦК України, виділ частки в квартирі, яка є спільною сумісною власністю сторін неможливий, тому ОСОБА_2 просить визначити її частку в спільній сумісні власності на квартиру.
Суд діє за аналогією з ч.2 ст. 357 ЦК України, де встановлено, що якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Оскільки суду не надано доказів, які б вказували на розмір внеску при придбанні спірної квартири або відповідної домовленості, суд виходить з того, що частки кожного з співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними.
Крім того, згідно до положень ст. 358 ЦК України, співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Враховуючи, що така домовленість між сторонами досягнута не була, більш того відповідач змінив вхідні замки квартири, тобто перешкоджає позивачу ОСОБА_2 у володінні та користуванні належним їй майном, суд встановлює, наступний порядок користування спільним житлом - виділяє в користування ОСОБА_2 та дітям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в користування кімнату площею 16,5 кв. м., а ОСОБА_1 - кімнату площею 9,6 кв.м.
Таким чином, оскільки судом встановлено право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку спірної квартири, позовні вимоги ОСОБА_1 про виписку ОСОБА_2 з квартири не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі і порушують права ОСОБА_1, як співвласника спірного житла.
Також не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальних та моральних збитків, так як позивачем за первісним позовом не надано доказів того, що він ніс витрати на придбання свічок для освітлення квартири та на лікування. Також позивачем не доведений причинний зв'язок між його захворюванням та відключенням електроенергії в спірній квартирі.
Судом також не встановлено підстав для стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди.
Згідно ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені останньою судові витрати, а саме: витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, та сплачене державне мито.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 10, 15, 60, 61, 209, 212 ЦПК України, ст. ст. 60, 68 СК України, ст.ст. 183, 357, 358 ЦК України, суд -
3
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виписку з квартири та стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру та визначення порядку користування житловими приміщеннями задовольнити.
Визнати право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2.
Встановити наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1:
ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виділити в
користування кімнату площею 16,5 кв. м.
ОСОБА_1 виділити в користування кімнату площею 9,6
кв.м.
Місця загального користування залишити в спільному користуванні співвласників.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме: 51 (п'ятдесят одну) грн. сплаченого держмита та ЗО (тридцять) грн. сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя CB-Шевченко