Справа № 2-а-475
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року Томашпільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого, судді Семко Г.В.
при секретарі Клімочко С.В.
за участю адвоката ОСОБА_2.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Томашпіль адміністративну справу за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги,
встановив:
ОСОБА_1звернулася до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачу, яка є інвалідом війни II групи, згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вона має право на отримання щорічно до 5-го травня відповідного року разової грошової допомоги за 2004-2006 p.p. у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Але, всупереч вимогам ст. 2 вказаного Закону та п. З ст. 22 Конституції України, грошова допомога, призначена їй за 2003, 2004, 2005, 2006 роки виплачувалась не в повному обсязі, тобто без урахування розмірів мінімальних пенсій, які встановлювались на 2004, 2005 та 2006 роки, відповідачем з посиланням на Закони України «Про державний бюджет України» на відповідні роки, зазначена допомога їй була виплачена, відповідно, в сумах: 120 грн , 160 грн., 400 грн. та 400 грн. Мінімальна пенсія за віком у 1999 році складала 15,90 грн., у 2000 році 24, 90 грн., у 2001 році 34 грн., у 2002 році 47,30 грн., у 2003 році 47,30 грн., 2004 році складала 92,45 грн., у 2005 році складала 332 грн., а у 2006 році - 359 грн., тому відповідно до ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суми виплати позивачу мали складати: у 1999 році 127, 20 грн., у 2000 році 199,20 грн., у 2001 році 272 грн., у 2002 році 378,40 грн у 2003 році 378, 40 грн., фактично виплачено 120 грн., у 2004 році - 739 грн. 60 коп., фактично виплачено 160 грн.; у 2005 році - 2656 грн., фактично виплачено 400 грн., а у 2006 році - 2872 грн., фактично .виплачено 400 грн. Просить стягнути з відповідача на її користь недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги за 1999-2006 роки у розмірі 8109,70 грн.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2. позовні вимоги підтримав повністю за викладених у позовній заяві обставин і просить суд їх задовольнити.
Представник відповідача управління праці та соціального захисту населення Томашпільської райдержадміністрації Вінницької області Урянський О.С. позов не визнав і просить відмовити в його задоволенні.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши та оцінивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст. 11, 71 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет України на 2004-2006 роки».
Так, позивач ОСОБА_1являється інвалідом війни 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, ветеранів війни, інвалідів війни.
2
Позивачеві ОСОБА_1була виплачена щорічна разова грошова допомога в розмірі: у 2003 році-120 грн., у 2004 році - 160 грн., у 2005 році - 400 грн., у 2006 році - 400 грн. і даний факт учасники процесу не оспорюють.
Розмір мінімальної пенсії за віком становить 1999 році складала 15,90 грн., у 2000 році - 24, 90 грн., у 2001 році -34 грн., у 2002 році- 47,30 грн., у 2003 році -47,30 грн., 2004 році складала 92,45 грн., у 2005 році складала 332 грн., а у 2006 році - (до 01.04.2006р.), - 350 грн., а з 01.04.2006 р. - 359 грн., а тому суми виплат повинні складати:
у 1999 році - 15,90x8 = 127,20 грн., фактично не виплачувалось;
у 2001 році - 34 х 8 = 272 грн. фактично не виплачувалось;
у 2002 році - 47,30 х 8 = 378, 40 грн., фактично не виплачувалось;
у 2003 році - 47,30 х 8 = 378, 40 грн. фактично було виплачено 120 грн.
у 2004 році - 92,45 X 8 = 739,60 грн., а фактично виплачено 160 грн.;
у 2005 році - 332,00 X 8 = 2656 грн., а фактично виплачено 400 грн.;
у 2006 році - 359,00 X 8 = 2872 грн., а фактично виплачено 400 грн.
Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2004 від 01.12.2004р. у справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 44, 47, 78, 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» та конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 78 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», якими встановлено, що у 2004 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам війни І групи - 195 грн., інвалідам війни II групи - 160 грн., інвалідам війни III групи - 130 грн.,.учасникам бойових дій - 120 грн., особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 195грн, членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій і учасників війни, визнаних за життя інвалідами - 65 грн.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, але виплата одноразової грошової допомоги інвалідам війни за 2004 рік згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2004 рік» відбулась у травні 2004 року, тобто до винесення вищевказаного рішення КС України, тому суд вважає, що недоплачена частина зазначеної грошової допомоги підлягає стягненню на користь позивача в зв'язку з визнанням неконституційними положень закону, згідно яких проводилась її виплата. В аналогічному порядку необхідно вирішити питання щодо виплати грошової допомоги інвалідам війни за 2005 та 2006 роки, оскільки її виплата проводилась вже після винесення рішення Конституційним Судом України.
Разом з цим, відповідно до ч. З ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, а виплата, яку здійснювало управління праці та соціального захисту населення до 5 травня, посилаючись на положення державного бюджету України обмежують права і пільги інвалідів війни, оскільки виплачувались у меншому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому є недійсними.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1та вважає необхідним стягнути з відповідача на її користь недоплачену частину разової щорічної грошової допомоги інваліду війни другої групи за 2004, 2005, 2006 роки в розмірі 5447,60 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 159, 163 КАС України, ст. 12, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про державний бюджет України на 2004-2006 роки», Рішенням Конституційного Суду України N 20-рп/2004 від 01.12.2004р., суд
постановив:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області на користь ОСОБА_1недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 1999-2006 роки в розмірі 8109,70 грн.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.