ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши  пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У червні 2005 року ВАТ “Прикарпаттяобленерго” в особі Коломийського міського району електричних мереж ВАТ “Прикарпаттяобленерго” пред'явило в господарському суді  позов до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ПОЛІС” про стягнення 6482,37 грн. перевищення споживання граничних величин споживання електроенергії.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2005р. (суддя Максимів Т.В.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2005р. (судді Мурська Х.В. –головуючий, Давид Л.Л., Кордюк Г.Т.), позов було задоволено.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення штрафної санкції за споживання електричної енергії понад договірну величину за лютий 2005 року.

Укладаючи 29.10.2004р. за №675 договір про постачання електричної енергії сторони обумовили, що крім договору їх відносини регулюються чинним законодавством України (пункт 2.1).

Таким законодавством, яке регулює відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням  електричної енергії є Закон України “Про електроенергетику”, Порядок постачання електричної енергії споживачам, затверджений постановою КМ України від 24.03.1999р. №441 (далі –Порядок), Правила користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.1996р. та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.1996р. №417/442 (далі –Правила).

Відповідно до абз. 1, 2 пункту 11 Порядку (в редакції на час виникнення спору) передбачалось за підсумками місяця граничну величину  споживання електричної енергії для споживачів коригувати до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання, яка відповідно до пункту 5, 3 Правил вважалась договірною.

За приписом пункту 13 Порядку споживачі у разі перевищення встановлених як договірні граничних величин споживання електричної енергії та потужності несуть відповідальність згідно з частинами п’ятою і шостою статті 26 Закону України “Про електроенергетику” (далі –Закон).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 наведеного Закону (в редакції на час виникнення спору) передбачалась відповідальність споживачів за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період у вигляді п’ятикратної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно ст. 7, абз. 2 ч. 2 ст. 193 ГК України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, законами України, нормативно-правовими актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписом ч.ч. 2, 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 ЦК України акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність.

На час же вирішення спору по суті абз. 2 пункту 11 Порядку було виключено, а в ч. 5 ст. 26 Закону  відповідальність, у вигляді п’ятикратної вартості, зменшено до двократної вартості, це з одного боку.

З іншого, споживання електричної енергії понад граничні величини в редакції ч. 1 ст. 27 Закону на час виникнення спору, вважалось правопорушенням і тягло за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.

Суд на зазначене належної уваги не звернув, як і на те, чи не була передбачена ч. 5 ст. 26 Закону санкція про яку йшлось і у ст. 27 цього Закону (до внесення наведених змін) цивільною відповідальністю за правопорушення у спірних правовідносинах.

Водночас, з огляду згадуваних змін до Закону і Порядку, слід суду з’ясувати і те, зменшувалась чи скасовувалась відповідальність споживачів електроенергії за її використання понад договірну величину.

Отже, враховуючи викладене, незастосування судами до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 5 ЦК України є не переконливим, а тому ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, з направленням справи на новий судовий розгляд, в іншому складі суду.

При новому розгляді справу суду слід врахувати наведене  і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “ПОЛІС” задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2005р. та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 29.09.2005р. скасувати і справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншому складі суду.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                    

                                                                                               І.Вовк          

                                                                                                          П.Гончарук