Справа № 2-2722
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"28" грудня 2010 року Якимівський районний суд Запорізької області у складі:
головуючого - судді Федорець С.В.
при секретарі - Шеліповій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт Якимівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПКК «Спецбудналадка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд
В С Т А Н О В И В :
ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, з наступних підстав.
15 березня 2004 року між ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» та ОСОБА_1 був укладений договір про сумісну діяльність. Позивач зазначає, що згідно договору сторонами було досягнуто домовленості щодо об'єднання спільних зусиль для добудови та вводу в експлуатацію об’єкту незавершеного будівництва – піонерського табору на 360 місць, що розташований за адресою: Запорізька область Якимівський район смт. Кирилівка на земельній ділянці площею 7,35 га. та належав ОСОБА_1 Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до умов договору, а саме ст. 5 в якості гарантії по відношенню до підприємства ОСОБА_1 були взяті певні зобов'язання, а саме: п. ж ст. 5 — не відчужувати об'єкт третім особам; п. и ст. 5 – після добудови об’єкту та введення в експлуатацію продати свій вклад ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» за ціною 356 300, 00 гривень. Проте, не дивлячись на взяті на себе зобов'язання, а також на те, що, на думку позивача, його зобов'язання виконувалися належним чином: підприємство сумлінно несло витрати на добудову об’єкту, ОСОБА_1 продав об’єкт незавершеного будівництва, внаслідок чого, на теперішній час власником вже введеної в експлуатацію бази відпочинку (пансіонату відпочинку) батьків та дітей «Аквамарин» (рішення про перепрофілювання піонерського табору у пансіонат відпочинку від 14.09.2004 року № 5724/26-213) є ОСОБА_2. Позивач зазначає, що відповідно до умов договору про сумісну діяльність, - ст. 7 у разі, якщо об’єкт буде знищений або перейде до третіх осіб з вини ОСОБА_1 та порушення ним своїх зобов’язань, за вище вказаним договором, а також невиконання ст. 5 того ж договору, ОСОБА_1 зобов’язується відшкодувати позивачу нанесені матеріальні та нематеріальні витрати, направлені на досягнення спільної мети , а також штраф у розмірі понесених витрату десятикратному розмірі. При цьому позивач зазначає, що за весь час дії договору на установку вікон на базі відпочинку витратило 106 106, 00 гривень. Крім того, самому відповідачу, але вже в якості приватного підприємства було перераховано124 800,00 гривень за будівельні матеріали. А за таких умов позивач вважає, що має повне право притягти до відповідальності, передбаченої договором, ОСОБА_1 та вимагати стягнення з нього 230 906, 00 гривень – витрат, понесених на добудову об’єкту, що складають з 106 106, 00 гривень – витрат на установку вікон та 124 800, 00 гривень – витрат на будівельні матеріали, та 2 309 060, 00 гривень – штрафу порушення своїх зобов’язань.
На підставі викладеного, позивач просить стягнути з відповідача – ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудналадка" (Код за СДРПОУ 20482320) понесені витрати в розмірі 230 906, 00 гривень та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудналадка" (Код за СДРПОУ 20482320) штраф за порушення своїх зобов’язань в розмірі 2 309 060, 00 гривень.
Представником позивача – Корягін П.І. на задоволенні позовних вимог наполягає у повному обсязі.
Відповідач- ОСОБА_1 та його представник у судове засідання не з'явився повторно з невідомих причин, про час і місце слухання справи були повідомлені належним чином рекомендованим листом, тому суд визнає неявку відповідача з неповажних причин і вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача, на підставі наявних матеріалів справи. При цьому у судовому засіданні представник відповідача 21.05.2010 року надав письмові заперечення проти позову, де не визнає позов у повному обсязі, посилаючись на те, що у рішенні Господарського суду Запорізької області від 12.02.2010 року, яке набрало законної чинності, встановлено, що сторонами договору, на який посилається позивач, усі зобов'язання за договором виконані. Таким чином, порушень умов договору з боку відповідача немає і підстав для задоволення позову не вбачається.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали цивільної справи, письмові заперечення представника відповідача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав.
Як випливає з пояснень представника позивача, та копії договору про сумісну діяльність (а. с. 5 – 8) 15 березня 2004 року ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» з ОСОБА_1 був укладений договір про сумісну діяльність.
Як вбачається з тексту даного договору, сторонами було досягнуто домовленості щодо об'єднання спільних зусиль для добудови та вводу в експлуатацію об’єкту незавершеного будівництва – піонерського табору на 360 місць, що розташований за адресою: Запорізька область Якимівський район смт. Кирилівка на земельній ділянці площею 7,35 га. що належить ОСОБА_1
Відповідно до ст. 5 договору про сумісну діяльність, в якості гарантії по відношенню до підприємства ОСОБА_1 були взяті певні зобов'язання, а саме:
п. ж ст. 5 — не відчужувати об'єкт третім особам;
п. и ст. 5 – після добудови об’єкту та введення в експлуатацію продати свій вклад ТОВ «ПКК «Спецбудналадка» за ціною 356 300, 00 гривень.
Як випливає з пояснень представника позивача, відповідач, не дивлячись на взяті на себе зобов'язання, а також на те, що, на думку позивача, його зобов'язання виконувалися належним чином: підприємство сумлінно несло витрати на добудову об’єкту, ОСОБА_1 продав об’єкт незавершеного будівництва, внаслідок чого, на теперішній час власником вже введеної в експлуатацію бази відпочинку (пансіонату відпочинку) батьків та дітей «Аквамарин» (рішення про перепрофілювання піонерського табору у пансіонат відпочинку від 14.09.2004 року № 5724/26-213) є ОСОБА_2.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с. 15) ОСОБА_2 є власником пансіонату відпочинку (бази відпочинку) батьків та дітей «Аквамарин».
Згідно ст. 7 договору про сумісну діяльність у разі, якщо об’єкт буде знищений або перейде до третіх осіб з вини ОСОБА_1 та порушення ним своїх зобов’язань, за вище вказаним договором, а також невиконання, вище вказаної ст. 5 того ж договору, ОСОБА_1 зобов’язується відшкодувати позивачу нанесені матеріальні та нематеріальні витрати, направлені на досягнення спільної мети, а також штраф у розмірі понесених витрату десятикратному розмірі.
Як вбачається з пояснень представника позивача, даних у судовому засіданні, та розрахункових накладних (а.с. 9-14), що за весь час дії договору на установку вікон на базі відпочинку витратило 106 106, 00 гривень. Крім того, самому відповідачу, але вже в якості приватного підприємства було перераховано124 800,00 гривень за будівельні матеріали, дані суми позивачем підтверджені належним чином, тому суд вважає їх повністю обґрунтованими.
Щодо посилань представника відповідача на те, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2010 року, яке набрало законної чинності, встановлено, що сторонами договору, на який посилається позивач, усі зобов'язання за договором виконані, суд вважає їх хибними з наступних підстав.
Дійсно, 12.02.2010 року Господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення за позовом ПП ОСОБА_1 до ТОВ ПКК «Спецбудналадка» про визнання недійсним договору про спільну діяльність, яким дійсно встановлено, що за договором, на який посилається позивач, сторонами виконані зобов'язання щодо добудови та введення в експлуатацію об'єкта незавершеного будівництва, тобто виконані усі суттєві умови договору і підстав для визнання його недійсним немає.
Однак, при цьому не було встановлено, що відповідачем виконано також і умови передання у власність об'єкту відповідачеві, що не є суттєвою умовою договору про сумісну діяльність.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що відповідачем дійсно було порушено взяті на себе зобов’язання за договором від 15.03.2004 року про сумісну діяльність.
А за таких умов, у відповідності до договору про сумісну діяльність, позивач дійсно має право притягти до відповідальності, передбаченої договором, ОСОБА_1 та вимагати стягнення з нього 230 906, 00 гривень – витрат, понесених на добудову об’єкту, що складають з 106 106, 00 гривень – витрат на установку вікон та 124 800, 00 гривень – витрат на будівельні матеріали, та 2 309 060, 00 гривень – штрафу порушення своїх зобов’язань.
Вище вказані суми матеріальної шкоди, позивачем підтверджені належним чином і вимоги позивача заявлені щодо стягнення штрафу за невиконання своїх зобов’язань обгрунтовані договором від 15 березня 2004 року.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно до ст. 611 УК України у разі невиконання зобов’язань, настають правові наслідки, встановлені договором.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення грошових сум, у заявлених розмірах, підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 611 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212, 215, 224-226 ЦПК України,
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити у повном обсязі.
Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудналадка" (Код за СДРПОУ 20482320) понесені витрати в розмірі 230 906, 00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудналадка" (Код за СДРПОУ 20482320) штраф за порушення своїх зобов’язань в розмірі 2 309 060, 00 гривень.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Запорізької області безпосередньо або через Якимівський районний суд протягом десяти днів з з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – у той же строк з дня отримання копії рішення.
Суддя: