Судове рішення #12756846

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

             

Справа: № 2а-33271/08                                                 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

                                                                                                                          Суддя - доповідач: Грибан І.О.      

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

15 грудня 2010 року                                                                                                            м.Київ    

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

        головуючого – судді     -   Грибан І.О.

          суддів                           -   Бараненко І.І. ,  Беспалова О.О.

   розглянув в порядку письмового провадження  в м. Києві апеляційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області  на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року у справі за позовом приватного підприємця  ОСОБА_1  до Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсними податкових повідомленнь-рішеннь, -

В С Т А Н О В И В:

             Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2009 року позовні вимоги задоволено.

             Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права.

             Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

              З матеріалів справи  вбачається, що Коростенською об’єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області за результатами  виїзної планової документальної перевірки підприємницької діяльності позивача за період з 09.01.2007 року по 30.06.2008 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства був складений акт № 159\153\17-02\3130421035  від 02.09.2008 року.

             В акті зафіксовано порушення позивачем пп..7.3.1 п 7.3 ст.7 Закону України «про податок на додану вартість», а саме не включено до складу податкового зобов’язання  податок на додану вартість від реалізованих товарів в розмірі 6407 грн.;  вимоги пп.7.4.4 п.7.4. ст.7 зазначеного Закону, а саме включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість не підтверджену податковими накладними в розмірі 14804 грн.; занижено валовий доход на суму 38445 грн., оскільки не включено до складу валового доходу суми, одержаних коштів від ПП «Соріс», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Омкар».

  За наслідком складання вищезазначеного акту було прийнято податкові повідомлення-рішення за  № 0000651702/0 від 15.09.2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 31816, 50 грн., в тому числі 21211 грн. за основним платежем та 10605, 50 грн. – за штрафними санкціями; та № 0000641702/0 від 15.09.2008 року, яким визначено суму податкового зобов’язання по податку з доходів фізичних осіб  в розмірі 154419,54.

  Не погоджуючись з висновками відповідача ,позивач оскаржив в судовому порядку  вказані податкові рішення-повідомлення. В обґрунтування позову вказував як на неправильність складання самого акту перевірки так і на  невідповідність викладених в ньому доводів щодо виявлених порушень податкового законодавства. Зокрема зазначав, що в акті не зазначено опис наданих для перевірки документів, не зазначено документи на підставі яких податковий орган прийшов до висновку про проведення товарних операцій між позивачем та ПП «Соріс», ПП ОСОБА_2, ТОВ «Омкар». Також вказував на наявність акту уцінки товару – міндобрива, а не його списання, як це стверджується в акті перевірки.

  Суд першої інстанції визнав доводи позивача обґрунтованими, а надані ним суду докази переконливими і такими, що спростовують заперечення відповідача.

  В апеляційній скарзі відповідач,  посилаючись  на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, вказував на безпідставність віднесення позивачем до валових витрат на суму 991014,62 грн. витрат на сплату податків, які не відносяться до сум нарахованих податків і зборів, установлених Законом України «Про систему оподаткування» та витрат  на закупівлю списаного товару. Також вказував, що позивачем неправомірно  не включено до складу податкового зобов’язання податок на додану вартість від реалізації товарів контрагентам ПП «Соріс», ПП «Каменська»,ТОВ «Омкар». Стверджуючи наявність таких операцій у позивача, відповідач посилався на витяг з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб щодо сум виплаченого доходу. Судом першої інстанції правомірно не взяті до уваги такі твердження,  оскільки належними доказами на підтвердження факту проведення операцій з реалізації товару(послуг) є лише первісні бухгалтерські документи.

            Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову  або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм  матеріального та  процесуального  права.

             Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті  (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.  

Неправильне застосування матеріального права має місце, якщо застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Апеляційна скарга не містить посилань щодо цього, а викладені в ній доводи висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.  

  Керуючись ч.1 ст. 40, ст.ст.   160, 195,  197, 200, 205, 206, 212, 254   КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

  Апеляційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02 листопада  2009 року – без змін.

 Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам,які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                            І.О.Грибан

Суддя                                                                                                  І.І. Бараненко

Суддя                                                                                                  О.О.Беспалов

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація