Справа № 1-1116/10
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Дубаса В.А.,
при секретарі - Іващенко К.В.,
з участю прокурора - Сівак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Чемер, Козелецького району, Чернігівської області, громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна , не одруженого, працюючого водієм (Чемерський спиртзавод) , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 1 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, 09.06.2010 р. приблизно о 03-50 год., маючи намір на таємне викрадення чужого майна, знаходячись біля будинку № 15 по вул. Олійника в м. Києві, підійшовши до автомобіля марки «АЗЛК 2140» білого кольору д.н.з. НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 з переднього лівого колеса зняв пластмасовий ковпак та за допомогою домкрата та гайкового ключа, які для полегшення вчинення злочину він без дозволу взяв з автомобіля марки «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_2 , відкрутив та зняв заднє ліве колесо. Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_1 зняв пластикові ковпаки з правого переднього та правого заднього коліс та відкрутив по три гайки з кожного колеса, гайки та ковпаки поклав на землю біля автомобіля. А всього своїми умисними діями намагався таємно викрасти майно ОСОБА_2 на загальну суму 3800 грн. але свій злочинний намір не довів до кінця, з причин, що не залежали від його волі, так як був затриманий працівниками міліції.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, визнав повністю, в скоєному розкаявся та показав наступне: 08.06.2010 року він разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приблизно о 23-40 год. прибули до м. Києва з с. Чемер Баришівського району. Біля станції метро «Лісова» на них на автомобілі марки «Фольксваген» чекав ОСОБА_5, з яким вони поїхали на Харківський масив, де у ОСОБА_6 мали забрати якісь документи. Коли вони під’їжджали до місця, де на них чекав ОСОБА_6, ОСОБА_1 побачив автомобіль марки «Москвич», на якому були колеса з титановими дисками, тому в нього виник намір на таємне викрадення чужого майна. Дочекавшись, щоб всі полягали спати, він вирішив піти подивитись чи не можна викрасти колеса з вказаного автомобіля. Підійшовши до переднього лівого колеса автомобіля «Москвич» він зняв пластмасовий ковпак, після чого відкрутив декілька гайок якими було прикручене переднє ліве колесо, потім домкратом припідняв його та підклавши декілька цеглин, відкрутив та зняв колесо. Потім таким же чином зняв решту коліс. Після цього вирішив віднести відкручені колеса до автомобіля «Фольксваген» та в цей час побачив, що в його сторону рухається якийсь автомобіль, злякавшись він кинув домкрат та ключ і побіг до автомобіля «Фольксваген». Підійшовши до автомобіля «Фольксваген» він розбудив ОСОБА_4 та запропонував йому покурити. Коли вони курили до них підійшли працівники міліції та запитали, що вони вночі тут роблять. Також міліціонери повідомили, що десь у цьому районі невідомі особи крадуть колеса з автомобілів, після чого оглянули його руки, які виявились забрудненими, у зв’язку з чим його було затримано та доставлено до Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві.
Згідно з ч. 3 ст. 299 КПК України за згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. Підсудний та інші учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини справи, що підтверджується показами підсудного, сумнівів у добровільності та істинності його позиції немає.
Тому суд, згідно ст. 301-1 КПК України, обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного та матеріалами, що характеризують його особу.
Суд вважає, що дії підсудного слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України - як замах на таємне викрадення чужого майна.
Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного, відповідно до ст. 66 КК України, є його щире каяття у вчиненому.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Таким чином, суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що, винність підсудного ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України доведена повністю і кваліфікація його дій за переліченими статтями є правильною, так як він намагався таємно викрасти чуже майно, яке належить потерпілому ОСОБА_2, але не довів злочинний умисел до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Обираючи міру покарання суд відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості, тяжких наслідків від злочину не настало, вину визнав та щиросердно розкаявся у скоєному, має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, тому суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки таке покарання буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Питання щодо речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України.
Цивільний позов відповідно до ст. 28 КПК України у справі не заявлено.
Судових витрат у справі не заявлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
ОСОБА_1 визнати винним у скоєні злочину передбаченого ст.ст. 15 ч. 3, 185 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Міру запобіжного заходу обрану засудженому ОСОБА_1 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.
Речові докази, а саме: два колеса, 16 гайок кріплення коліс, чотири колісні ковпаки, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 – залишити у власності потерпілого ОСОБА_2
Речові докази, а саме: домкрат, балонний колісний ключ, що знаходиться на зберіганні в камері схову речових доказів Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві – повернути ОСОБА_5
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва, засудженим - з моменту отримання копії вироку.
СУДДЯ: В.А. ДУБАС