Справа № 1-617-2010 р.

В И Р О К

І М ’  Я М    У К Р А Ї Н И

9 грудня 2010 року                  Уманський міськрайонний суд,

                                    Черкаської області

в складі:  головуючого-судді    Маринчука М.П.

           при секретарі        Шаповал Н.В.

           з участю прокурора   Пилипенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ладижинка, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, неодруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 27.02.1996 року, Уманським районним судом за ч.4 ст.81 КК України (1960 року), до 6 років позбавлення волі;

-  06.12.2006 року, Уманським міськрайонним судом за ч.3 ст.185 КК України, до 3-х років позбавлення волі, звільнився по відбуттю строку покарання 30 січня 2010 року,    

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

    Підсудний ОСОБА_1, 19 червня 2010 року, близько 19 год. 00 хв., в с. Ладижинка, Уманського району, за попередньою змовою з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, повторно, шляхом демонтажу, викрав три секції металевого паркану, загальною довжиною 15 метрів, біля домоволодіння АДРЕСА_2, Уманського району, яке належить ОСОБА_4, чим заподіяв потерпілій матеріальну шкоду на суму 500 гривень.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1, свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно в червні 2010 року, він спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, викрали три секції металевого паркану в АДРЕСА_2. Даний паркан здали на металобрухт, а отримані кошти використали на власні потреби.

    Крім визнання вини підсудним, його вина у вчиненні злочину повністю підтверджується матеріалами справи.

    Відповідно статті 299 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового розгляду не заперечують проти цього, правильно розуміють зміст цих обставин і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції.

    Оцінюючи зібрані по справі докази, суд вважає, що пред’явлене обвинувачення доказано.

    Дії підсудного суд кваліфікує за ч.2 ст.185 КК України,  таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена за попередньою змовою групою осіб.

    При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який по місцю проживання характеризується посередньо.

    Обставинами, що пом’якшують покарання, суд визнає: щире каяття, відшкодування шкоди.  

    Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи тяжкість злочину, наслідки, обставини справи, розмір викраденого, особу винного, пом’якшуючі обставини, суд вважає, що є підстави застосувати ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.

    Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, –

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та призначити покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

Відповідно ст.75 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов ’ язки.

Зобов’язати ОСОБА_1 повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання; не виїзджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції.  

    Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню - підписку про невиїзд.

    Речові докази по справі залишити потерпілій ОСОБА_4 по належності.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Черкаської області, протягом 15 діб, з моменту його проголошення.

            Головуючий