Справа № 2 - 123/10/0442
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
15 листопада 2010 року смт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Тетеревятникова А.П., при секретарі – Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства агрофірма «Борисфен» до ОСОБА_1 та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним,
ВСТАНОВИВ:
Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у обгрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає на необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 203, 215, 759, 770 Цивільного кодексу України, ст.. 20, ч. 4 ст.. 32 Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV, п. 32 договору оренди землі укладеного 07 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Борисфен»,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги приватного підприємства агрофірма «Борисфен» до ОСОБА_1 та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним – задовольнити частково.
У визнанні договору оренди земельної ділянки, укладеного 02 вересня 2008 року між приватним підприємством агрофірма «Борисфен» та ОСОБА_1 та зобов ’ язанні Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» провести державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки – відмовити.
Визнати договір оренди земельної ділянки, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич» та ОСОБА_1 і зареєстрованого 22 червня 2009 року у Томаківському відділі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» - недійсним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя:
Справа № 2 - 123/10/0442
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2010 року смт. Томаківка Дніпропетровської області
Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Тетеревятникова А.П., при секретарі – Мартиновій Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом приватного підприємства агрофірма «Борисфен» до ОСОБА_1 та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним,
ВСТАНОВИВ:
ПП АФ «Борисфен» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним.
В обґрунтування свого позову, ПП АФ «Борисфен» зазначає, що 07 листопада 2006 року з ОСОБА_3 було укладено договір оренди, належної їй на праві приватної власності, земельної ділянки, який 14 лютого 2007 року зареєстровано за №046713400409 у Томаківському відділі ДРФ ЦДЗК.
Згодом ОСОБА_3 померла і спадкоємицею її майна стала відповідачка по справі, ОСОБА_1, яка ставши новим власником земельної ділянки, 02 вересня 2008 року підписала договір оренди у новій редакції. Крім того, ОСОБА_1 підписано акт приймання передачі земельної ділянки за договором оренди землі.
01 червня 2009 року ОСОБА_1 подала заяву до Томаківського відділу ДРФ ЦДЗК, у якій просила не провадити реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 02 вересня 2008 року, про що свідчить односторонній порядок розірвання правочину укладеного між ПП АФ «Борисфен» та ОСОБА_3 дія якого на той час не закінчилася.
Стаття 31 Закону України «Про оренду землі» забороняє розірвання договору землі в односторонньому порядку, а ст. 32 цього Закону визначає порядок при перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи.
Крім цього, п. 30 договору оренди земельної ділянки від 07 листопада 2006 року передбачено, що його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, або ліквідації орендаря – юридичної особи.
Пізніше ПП АФ «Борисфен» збільшило позовні вимоги і просило суд визнати договір оренди земельної ділянки укладеного 22 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Славутич» недійсним, посилаючись на те, що відповідачка не мала на те жодних правових підстав.
Згодом ПП АФ «Борисфен» уточнило свої позовні вимоги звернувшись також з позовом до державного підприємства «Центр державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки укладеного між ПП АФ «Борисфен» та ОСОБА_1 02 вересня 2008 року дійсним та зобов’язання провести його державну реєстрацію.
В судовому засіданні представник ПП АФ «Борисфен» підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідачки проти позовних вимог заперечував посилаючись на те, що ОСОБА_1 мала усі правові підстави на укладення з ТОВ «Славутич» договору оренди земельної ділянки, оскільки являється новим власником земельної ділянки і має право на свій розсуд розпоряджатися такою, отримала правовстановлюючий документ на неї, яким є Державний акт на право власності на земельну ділянку. Договір оренди земельної ділянки, який ОСОБА_1 намагалася укласти з 02 вересня 2008 року з ПП АФ «Бори сфен» не має правової сили, так як не пройшов відповідну державну реєстрацію.
Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру Державного комітету України по земельних ресурсах», будучи повідомлено, належним чином, про час та місце розгляду справи, в судове засідання не направило свого представника, не надало пояснень стосовно позовних вимог та не спростувало їх. Суд вважає, що у справі міститься достатньо доказів для вирішення справи за відсутності представника ДП «Центр ДЗК ДК України по земельних ресурсах».
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, суд дійшов наступного висновку.
Згідно ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
07 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та приватним підприємством «Агрофірма «Борисфен» терміном на 10 років було укладено договір оренди земельної ділянки площею 4,390 гектарів придатної для вирощування сільськогосподарських культур.
Право власності на вказану земельну ділянку підтверджувалося Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДП №055174 виданого ОСОБА_2 26 листопада 2001 року.
Згідно ст. 20 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Сторони підписали між собою акт приймання-передачі земельної ділянки, про що свідчить повне виконання умов договору оренди земельної ділянки та зареєстрували його 14 лютого 2007 року за №040713400409 у Томаківському відділенні ДРФ ЦДЗК.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.
Спадкоємцем майна померлої ОСОБА_2 являється іі дочка – ОСОБА_1, відповідачка по справі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданого 21 червня 2008 року завідувачем Марганецької державної нотаріальної контори.
Із цього слідує, що відповідачка стала правонаступником померлої ОСОБА_2, а оформивши на себе спадщину, стала власником земельної ділянки та отримала відповідний Державний акт на право власності на земельну ділянку виданого 01 вересня 2008 року.
Згідно ст.. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, а окрім цього сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.
Як вбачається зі змісту правочину, п. 32 договору оренди земельної ділянки укладеного 07 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Борисфен», сторони передбачили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою зміни умов або розірвання договору.
Відповідно до ч. 4 ст.. 32 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Як правонаступник, а отже і сторона правочину, відповідачка не була позбавлена можливості переукласти договір оренди землі з ПП «Агрофірма «Борисфен», на тих самих або інших умовах, як для себе, так і для орендаря.
Суд не вбачає правових підстав вважати, що договір оренди землі укладений між ОСОБА_1 та ПП «Агрофірма «Борисфен» від 02 вересня 2008 року може бути дійсним, як наслідок недодержання сторонами однієї із істотних його умов, якою є державна реєстрація правочину. Від цього відсутні і підстави для зобов’язання ДП «Центр ДЗК ДК України по земельних ресурсах» провести його реєстрацію.
Частина 3 ст. 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Виходячи із цього, відповідачка не мала права в односторонньому порядку розривати договір оренди земельної ділянки укладеного 07 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Борисфен» та укладати з ТОВ «Славутич» договір оренди землі, який було зареєстровано 22 червня 2009 року Томаківським відділом державного підприємства «Центру Державного земельного кадастру».
Укладений між відповідачкою та ТОВ «Славутич» договір оренди землі та , який вони зареєстрували у Томаківському відділі державного підприємства «Центру Державного земельного кадастру» тим самим суперечить згаданим вище нормам закону.
Посилаючись на ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215 ЦПК України, ст.. ст.. 203, 215, 759, 770 Цивільного кодексу України, ст.. 20, ч. 4 ст.. 32 Законом України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV, п. 32 договору оренди землі укладеного 07 листопада 2006 року між ОСОБА_2 та ПП «Агрофірма «Борисфен», суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги приватного підприємства агрофірма «Борисфен» до ОСОБА_1 та Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання договору оренди земельної ділянки дійсним – задовольнити частково.
У визнанні договору оренди земельної ділянки, укладеного 02 вересня 2008 року між приватним підприємством агрофірма «Борисфен» та ОСОБА_1 та зобов’язанні Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» провести державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки – відмовити.
Визнати договір оренди земельної ділянки, який було укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Славутич» та ОСОБА_1 і зареєстрованого 22 червня 2009 року у Томаківському відділі Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» - недійсним.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий суддя: