Справа №2-1006/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     14 грудня 2010 року Центрально-міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Попшой М.О.

при секретарі Шестак Г.Є.

за участю представника позивача Дьоміної В.Ю.

представника відповідачів ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 „ Про стягнення заборгованості за кредитом», за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен банк Аваль» «Про визнання договорів недійсними»,  

ВСТАНОВИВ:

      ПАТ  „Райффайзен банк Аваль” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

     В подальшому позивач неодноразово уточнював і збільшував розмір позовних вимог і в останній редакції просив стягнути з відповідачів загальну суму заборгованості 946784,79грн., з яких: залишок судної заборгованості – 417245,23грн., сума несплачених відсотків – 85317,26грн., пеня за порушення строків погашення кредиту, що виникла за останній рік – 272526,60грн., пеня за порушення строків погашення відсотків, що виникла за останній рік – 171695,70грн.

     Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до кредитного договору №014/07-175/294 від 25.04.2008р., банк надав ОСОБА_4 кредит в розмірі 70 000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом з розрахунку 12,95% річних, погашення якого повинно здійснитися не пізніше 25.04.2013р. Своєчасно зобов’язання боржником за кредитним договором не виконані, так як порушені терміни погашення кредиту та відсотків, тому станом на 23.09.2010р. заборгованість  по кредиту, відсоткам, пені за порушення термінів повернення основної суми кредиту, пені за порушення строків погашення кредиту і відсотків складає 946784,79грн. З метою забезпечення повернення кредиту, 25.04.2008р. між позивачем та ОСОБА_5 було укладено договір поруки №014/07-175/110, за яким він взяв на добровільних засадах на себе зобов’язання перед банком відповідати в повному обсязі по зобов’язанням, які  виникають з умов кредитного договору. 24.07.2009р. на адресу відповідачів були надіслані листи-попередження, однак до теперішнього часу ними не було здійснено жодних дій, щодо погашення заборгованості за кредитом.

     В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і просила стягнути суму заборгованості за кредитом, відсоткам і пені солідарно з двох відповідачів, а також судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1700грн. і інформаційне-технічне забезпечення в розмірі 252грн.

     Відповідач ОСОБА_4 звернулася в суд з зустрічним позовом до ПАТ « «Райффайзен банк Аваль» про визнання недійсним кредитного договору, договору застави транспортного засобу. /а.с.51,73/.

     Свої вимоги вона обґрунтувала тим, що відповідно до кредитного договору відповідач зобов’язався надати позивачу кредит в іноземній валюті – долари США. Між тим, згідно ст.. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривна. Зобов’язання, які виникають з грошових виплат, також передбачені ст..ст. 524,533 ЦК України. Тому, банк при укладенні кредитного договору використав /допустив зловживання/ юридичною недосвідченістю позичальника і повинен нести повну відповідальність за допущені порушення закону. Крім того, на день укладення кредитного договору іноземний курс валюті складав: 1 долар США – 5,05грн., а сьогодні – 8,07грн., тобто відбулося суттєва зміна положень відносно виконання боргових зобов’язань по кредитному договору, у зв’язку з чим погіршилося її фінансове положення, і така зміна обставин є істотною.

     В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 позов банку не визнала, а зустрічний позов підтримала, пояснив, що остання брала кредит на придбання автомобілю і саме кошти, надані банком, використала на купівлю автомобілю.

     Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала

    Суд, вислухав пояснення представників сторін, прийшов до наступного.

     Відповідно до ст.. 11 Закону від 12.05.1991р. №1023-ХП «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти /споживчий кредит/ або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

     25 квітня 2008р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» і ОСОБА_4  був укладений договір №014/07-175/294, згідно якому банк надав, а ОСОБА_4  отримала кредит в розмірі 70 000 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,95% річних, до 25 квітня 2013р.

     Відповідно до ст.. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову /субсидіарну/ відповідальність поручителя.

     Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка утворилася станом на 23.09.2010р., і складається: залишок судної заборгованості по кредиту – 417245,23грн.; сума несплачених відсотків – 85317,26; пеня за порушення строків погашення кредиту, що виникла за останній рік – 272526,60грн.; пеня за порушення строків погашення відсотків, що виникла за останній рік – 171695,70грн., а всього – 946784,79грн.

     Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору недійсним у зв’язку з наданням кредиту в іноземній валюті.

     Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

     Відповідно до ст.. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

     Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

     Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитодавець/ зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

     Відповідно до ст.. 2 Закону від 7 грудня 2000р. №2121-Ш «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

     Таким чином, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.  

     Не заслуговують уваги і доводи представника позивача за зустрічним позовом щодо істотної зміни обставин, а саме підвищення курсу долару США.

    Так, позичальник повинен довести таке:

1.   При зміні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лишу у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначили такі обставини як істотні;

2.   Обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, як саме вони змінились і чому зміна обставин є істотною. Вимагаючи розірвання договору на цій підставі, позивач з урахуванням положень процесуального законодавства щодо обов’язку доказування повинен довести, зокрема, впевненість сторін у момент укладення договору в тому, що така зміна обставин не настане;

3.   Одночасно наявність чотирьох умов, перелічених у ч.2 ст. 652 ЦК, зважаючи на конкретну ситуацію, акцентуючи увагу на тому, яким чином виконання договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє заінтересовану сторону того, що вона розраховувала при укладенні договору;

4.   Враховуючи те, що за істотної зміни обставин зміна договору за рішення суду допускається у виняткових випадках /ч.4 ст. 652 ЦК/, необхідно також довести наявність однієї з двох умов: 1/розірвання договору має суперечити суспільним інтересам; 2/ може потягнути для сторін /чи однієї з них/ шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Тобто, позичальник не довів, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.  

      Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволені зустрічних позовних вимог.

     Керуючись ст..ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором на загальну суму 946 784,79грн. /дев’ятсот сорок шість тисяч сімсот вісімдесят чотири гривні 79 копійок/.

     Стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» понесені судові витрати на загальну суму 1952грн.

    В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» «Про визнання договорів недійсними» - відмовити.

                                 Суддя                                                              М.О. Попшой