Справа 2 –571/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
16.11.2010 року Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим, в складі:
головуючого – судді Тєдєєвої О.А.
при секретарі – Асанової Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 2700 грн , позивач ОСОБА_5 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 5 400 грн, та моральної шкоди в розмірі 1000 грн на кожного.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачами та відповідачем о 2000 році були укладені типові договори оренди земельної частки (паю) строком на п’ять років з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року. За користування вказаною в Договорі земельною часткою Орендар сплачує Орендавцю щороку орендну плату у розмірі 1% - 440 грн. Після закінчення строку договору оренди земельної частки відповідач продовжував користуватись земельною ділянкою та сплачувати орендну плату до 2008 року. Позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2 10.12.2008 року звертались з заявою до Орендаря з проханням розірвати договір оренди та передати земельну частку до ВАТ «Сінокісне-Агро». Орендар самовільно засіяв землі позивачів озимою пшеницею та орендну плату за 2009 рік не сплатив, надав розписку- зобов’язання від 23.06.2009 року про розрахунок з колишніми орендарями до 15.08.2009 року натурою чи грошима. 01.09.2009 року між позивачами та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сінокісне-Агро» були укладені договори оренди землі строком на десять років та орендною платою у розмірі 3 994,39 грн- грошовими коштами, сільськогосподарською та іншою продукцією, також услугами підприємства, що становить-3,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. За час несплати орендної плати відповідачем позивачі понесли моральні страждання, так як позивачі не працюють і орендна плата є підмогою для їх сімей.
В судовому засіданні позивачі, їх представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні 29.07.2010 року з позовом не згодна, пояснила, що дійсно ОСОБА_6 включно до 2008 року орендна плата виплачувалась позивачам як грошовими коштами, так і сільськогосподарською продукцією, про що надала документи. Також зазначила, що земельні частки позивачів ОСОБА_6 взимку не засіював озимою пшеницею, тому і сплачувати орендну плату не повинен. Зобов’язання від 23.06.2009 року надане було відповідачем під примусом та погроз позивачів.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судове засідання 16.11.2010 року не з’явилась, строк дії доручення скінчився 14.11.2010 року (а.с.85).
Відповідач в судове засідання 16.11.2010 року не з’явився, про час, місце розгляду справи справи повідомлений належним чином, про що свідчить розписка про отримання ним судової повістки.
Відповідно ч.5 ст.74 ЦПК України у разі відсутності осіб , які беруть участь у справі, за адресою зазначеною стороною, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.
Відповідно ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Вислухавши пояснення позивачів, їх представника, представника відповідача, пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім цього, згідно п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України у якості способу захисту цивільних прав та інтересів передбачено відшкодування моральної шкоди.
Згідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, рішенням або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності вини, крім випадків встановлених законом.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.
Суд проаналізував зміст позовних вимог і наданих письмових доказів по справі відповідно дійшов до висновку, що вимоги позивачів – про стягнення орендної плати , з урахуванням строків позовної давності стосовно таких вимог, підлягають задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язаний передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до ст.764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (оренди).
Відповідно договору оренди земельної частки (паю) укладеним 10.10.2000 року між ОСОБА_11 та КФГ «ОСОБА_6.» (а.с.69-70), між ОСОБА_3 та КФГ «ОСОБА_6.» (а.с.71-72), 10.10.2000 року між ОСОБА_5 та КФГ «ОСОБА_6.» (а.с.73-74), 18.10.2000 року між ОСОБА_1 та КФГ «ОСОБА_6.» (а.с.75-76), 18.10.2000 року між ОСОБА_2 та КФГ «ОСОБА_6.» (77-78), 10.10.2000 року між ОСОБА_4 та КФГ «ОСОБА_6.» строком на п’ять років з 01.01.2000 року по 31.12.2005 року за користування вказаною в Договорі земельною часткою Орендар сплачував Орендавцю щороку орендну плату у розмірі 1% - 440 грн. За час договору та його пролонгованої дії відповідач продовжував користуватись земельною ділянкою проти чого позивачі не заперечували та отримували орендну плату як грошовими коштами, так і сільськогосподарською продукцією включно до 2008 року, про що сторони не заперечували в судовому засіданні.
Відповідно зобов’язання КФГ «ОСОБА_6» від 23.06.2009 року буде проводити розрахунок за земельні паї в повному обсязі з колишніми орендарями ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_1 до 15.08.2009 року натурою чи грошима (а.с.4). Отже відповідач не заперечував проти заборгованості перед позивачами по справі за оренду земельної частки (паю). Несплачена відповідачем орендна плата за 2009 рік складає 440 грн кожному з позивачів.
В частині виплати орендної плати за користування земельною ділянкою ОСОБА_11 суд відмовляє оскільки 05.05.2009 року він помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с.16), а позивачем по справі ОСОБА_5, дружиною ОСОБА_11, її представником ОСОБА_3 не надано документів про прийняття спадщини після його смерті.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані позивачем моральними стражданнями, спричиненими неповерненням земельної ділянки та її безоплатним використанням відповідачем, тобто неналежним виконанням умов договору оренди земельної частки (паю). В сенсі положень ст. 23 та 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується, якщо це передбачено договором чи законом. Таких підстав позивачі не навіли. Договором, укладеним сторонами такі наслідки, як відшкодування моральної шкоди не передбачені.
Інших доказів, які з достовірністю підтверджують доводи позивачів про необхідність сплати позивачам орендної плати в розмірі 2700 грн кожному, а позивачу ОСОБА_5 в розмірі 5400 грн, суду не надано.
Судові витрати у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та витрат, понесених сторонами при розгляді справи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.16,23,762,764,792 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212,214-215,218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 матеріальну шкоду в розмірі 440 грн на кожного.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 держмито 212 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Роздольненський районний суд , шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя:
- Номер: 2/447/11
- Опис: про стягнення невиплачених коштів за час вимушеного прогулу
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 2-571
- Суд: Новоселицький районний суд Чернівецької області
- Суддя: Тєдєєва Олена Анатоліївна
- Результати справи: в позові відмовлено
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 07.06.2011
- Дата етапу: 11.11.2011