Справа № 2- 323/10

                                                                        Р І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

08 грудня  2010  року Київський районний суд м. Полтави у складі:

      головуючої – судді Кузіної Ж.В.

      при секретарі Мирній Ю.Л.

за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача  ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві  цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про поділ майна , суд ,-

ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся з позовом до суду про поділ майна посилаючись на те, що сторони з 05.11.1989 року перебували у зареєстрованому шлюбі,який був розірваний 07.07.2000 року. З осені 2000 року сторони поновили шлюбні стосунки та стали проживати однією сім»єю  без реєстрації шлюбу до липня 2007 року. Від шлюбу сторони мають дітей  ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. За час спільного проживання сторони придбали майно ,яке підлягає поділу та частина поверненню позивачу. Позивач просив виділити йому майно :

-   швейна машинка «Чайка134А»,1993 року випуску, вартістю 200 грн;

-   холодильник «Самсунг» 2-х камерний,2006 року випуску,вартістю 1 600грн.;

-   піл білий з чорними розводами, вартістю 300 грн.;

-   килим 3х4м, придбаний у 2000 році, коричневий, вартістю 300 грн.;

-   телевізор кольоровий «Шарп»,2005 року випуску вартістю 2173 грн.;

-   тумбочка під телевізор темно-коричневого кольору вартістю 600 грн.;

-   сплатити 90 % вартості відеокамери «Панасонік RX 22»,1998 року випуску у розмірі 1620 грн.;

-   набір кухонного посуду з нержавіючої сталі вартістю 500 грн.;

-   3 відеокасети з записами дітей вартістю 100 грн.;

-   Сплатити 90 % вартості рулону лінолему 20м  світло-кофейного кольору шириною 1,5м  придбаний у 1992 році у розмірі 800 грн.;

-   Телевізор кольоровий чорного кольору, бувший у використанні  виробник «Грюндік» вартістю 400 грн.;

-   Телевізор маленький кольоровий, бувший у використанні  , фірми « Норд Майден» Германія, діагоналлю 42 см вартістю 150 грн.;

-   Пральну машинку, 1993-1994 року випуску, був у використанні  ,придбана у 2006 році  вартістю 700 грн.;

-   Пилосос «Ровбус» ,2006 року випуску, вартістю 900 грн.;

-   ДВД плеєр DV 516S1 «ВВК», вартістю 300 грн.;

-   Піаніно «Україна», придбане у 2002 році, вартістю 150 грн.;

-   Сервант 3-створчатий з антресоллю, коричневий зі скляними дверцями, придбаний у 1989 році,вартістю 250 грн.;

-   Стіл письмовий 2-тумбовий ,бувший у використанні, придбаний у 2001 році, вартістю80 грн.;

-   Меблі виготовлені власноруч, а саме кухня, шкаф-купе, вітальня вартістют1062 грн.;

-   Ванна кутова пластикова, вартістю 1200 грн.;

-   Вартість встановлення у 2006 році двох міжкімнатних дверей на суму300 грн.;

-   Вартість виконаних у квартирі позивача  робіт по встановленню сантехніки на суму 700 грн.;

-   Вартість встановлення вікон та відкосів у 2006 році на суму 750 грн.;

-   Вікна встановлені в квартирі відповідача зарахувати взаємозаліком за встановлення вікон у квартирі позивача, а всього на суму 15 511 грн.

Відповідачу підлягає виділенню:

-   Швейна машинка «Чайка 142М»,електрична,  придбана у 2005 році вартістю  250 грн.;

-   Килим розміром 5Х3 м, коричневого кольору , придбаний у 2002 році вартістю 350 грн.;

-   М»який куточок  для кухні коричневого кольору,2002 року випуску, вартістю 600 грн.;

-   Стіл кухонний, розсувний, виготовлений із сосни,світло-коричневий, придбаний у 1999 році,вартістю 280 грн.;

-   Кухонна плита «Індезіт»,2006 року випуску, вартістю 1529 грн.;

-   Телевізор кольоровий бувший у використанні, придбаний у 2005 році, виробник Германія,вартістю 500 грн.;

-   Телевізор переносний червоного кольору, 1978 року випуску, вартістю 100 грн.;

-   Телевізор «Саба»  кольоровий в дерев»яному коричневому корпусі,діагоналлю 68 см, придбаний у 1995 році, вартістю 500 грн.;

-   Телевізор кольоровий «берізка»;

-   Чайний сервіз на 6 персон;

-   Холодильник «норд 214» ,1993 року випуску вартістю 1500 грн.;

-   Доріжки зелені килимові розміром 1,8х0,0м вартістю200 грн.;

-   Дитячий гарнітур з 2-х сервантів та шафи, світло-коричневого кольору, придбаний у 1990 році вартістю 700 грн.;

-   Гарнітур коричневого кольору вартістю 500 грн.;

-   6 жалюзей до пластикових вікон встановлених у 2005 році вартістю 200 грн.;

-   Музичний центр придбаний у 1999 році вартістю 800 грн.;

-   Пральна машинка «Сибір» вартістю 150 грн.;

-   Відеоплеєр «Самсунг» придбаний у 2002 році, вартістю 300 грн.;

-   Вклад на зберкнижці у ВАТ «Ощадбанк» внесений у 1989 році розміром 1 000 грн.;

-   Електрична м»ясорубка придбана у 1992 році вартістю 350 грн.;

-   1 комплект постільної білизни світло-коричневого кольору та 15 рушників ,які були придбані в період з 1989 по 2002 роки на суму 1000 грн.;

-   Електронні часи «Електроніка» придбані у 1990 році вартістю 200 грн.;

-   Стілець офісний чорного кольору придбаний у 2002 році вартістю 250 грн.;

-   Двері у квартиру металеві придбані у 2006 році вартістю 1200 грн.;

-   3 дверей міжкімнатних з коробами, виготовлені з сосни , встановлені у 2006 році вартістю 3 800 грн.;

-   Вартість замінених каналізаційних та водопровідних труб у 2006 році вартістю 800 грн., а всього на загальну суму 17 259 грн.

Розподілити АДРЕСА_1, а саме визнати право спільної сумісної власності за відповідачем, ОСОБА_6 , ОСОБА_5 по 1/3 частині за кожним, кухню, ванну,туалет, коридор залишити у загальному користуванні. За відповідачем визнати право власності на кімнату  11,9м2, за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнати право власності на кімнату  17,3м2. Зобов»язати відповідача надати ключі від квартири ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та не чинити перешкоди у вільному доступі до квартири.

У судовому засіданні позивач та представники позивача підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та просили позов задовольнити. Позивач не заперечував що до майна,яке підлягає виділенню відповідачу ним включене майно,яке належало ще батькам відповідача .

Відповідач та представник відповідача заявлений позов в частині поділу майна не визнали та пояснили, що після розірвання шлюбу сторони проживали окремо. Між сторонами була домовленість У зв»язку зі станом здоров»я відповідача, яка потребувала лікування, між сторонами була домовленість, що діти будуть проживати з позивачем та позивач  залишив все майно,яке було у зв»язку з цим потрібне. Відповідач проживає у квартирі своїх батьків, яка у подальшому була приватизована на неї та її дітей. Що стосується майна,яке просить  розділити позивач, то більша його частина, а саме : відеокамери,рулону лінолеуму,пральної машинки,килима розміром 5х3 м, стільця офісного. Музичний центр та часи «Електроніка», електрична м»ясорубка  у неробочому стані. У квартирі , де проживає відповідач знаходяться речі матері позивача, яка раніше проживала та на даний час збирається проживати у цій квартирі. Також позивачем включені речі придбані на кошти матері відповідача, а саме: холодильник «Самсунг», телевізор «Шарп», кухонна плита «Індезіт», телевізор 1992 року випуску, пральна машинка «Сибір» , постільна білизна та рушники , а також роботи по встановленню  міжкімнатних дверей,заміна сантехніки,встановлення вікон та їх вартість, металеві двері, 3 міжкімнатних дверей,заміна каналізаційних та водопровідних труб проводились за кошти її матері, які вона надсилала поштовими переказами на ім.»я відповідача. Позивач вимагає ті речі, які перебувають у нього. Після розірвання шлюбу сторони спільно не проживали, а тому відсутнє майно для розподілу. Просила застосувати строк позовної давності до даної позовної вимоги. Що стосується квартири, то позивач не заперечує, щоб її дочка ОСОБА_5 проживала у спірній квартирі, де зараз проживає  син відповідача ОСОБА_6. Заперечує, щоб у цю квартиру приходив позивач зі своєю співмешканкою, який завдає їй тілесних ушкоджень та провокує сварки.

Ухвалою суду від 14 жовтня 2010 року по справі в якості третьої особи залучено орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради та ОСОБА_6.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надав суду заяву про розгляд справи в їх відсутність, покладаються на розсуд суду при винесенні рішення та просять врахувати інтереси неповнолітньої ОСОБА_5.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Суд, заслухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 листопада 1989 року.

Від шлюбу сторони мають дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які проживають з позивачем та відповідач на утримання як сина до досягнення ним повноліття так і на дочку,яка не досягла повноліття сплачує аліменти.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави  в 07 липня 2000 року шлюб між сторонами розірвано.

              Згідно ч.1 ст. 74 СК України  якщо жінка та чоловік проживають  однією  сім'єю,  але  не
перебувають  у  шлюбі  між  собою  або  в будь-якому іншому шлюбі, майно,  набуте  ними  за  час спільного проживання, належить їм на праві  спільної  сумісної  власності,  якщо  інше  не  встановлено письмовим договором між ними.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7  суду пояснили, що речі, які знаходяться в АДРЕСА_1  були придбані за кошти матері відповідача, а саме меблі, холодильник, газова плитв, телевізор, пластикові вікна. ОСОБА_8 – мати відповідача проживає в Російській Федерації, працювала там, отримувала пенсію  та передавала кошти відповідачу. Ремонт в квартирі робив батько відповідача. Після розірвання шлюбу сторони спільно не проживали.  

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що мати відповідача допомагала своїй дочці – відповідачу по справі, передавала через нею гроші дочці , по  3 000 -5 000 російських рублів , речі. Їй невідомі обставини, що сторони після розірвання шлюбу проживали спільно, хоча вона  постійно спілкувалась з матір»ю відповідача, яка щороку приїжджала та  гостила у неї.

Відповідно до ч.1 статті 60, ч.1 ст. 131 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених законом. Сторони зобов»язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі.

У судовому засіданні позивачем та представниками позивача не надано суду доказів, що сторони  з 2000 по 2006 рік перебували у фактичних шлюбних відносинах, мали спільний бюджет, проживали за однією адресою, тобто мали всі ознаки сім»ї, щоб давало   право на визнання майна придбаного у цей період спільною сумісною власністю та підлягало розподілу у  порядку визначеною главою 8 Сімейного кодексу України.

Згідно свідоцтва про право власності на житло  видане Управління житлово-комунального господарства  виконавчого комітету Полтавської міської ради  12 листопада 2007 року  АДРЕСА_1 належить  на праві приватної спільної часткової власності відповідачу , ОСОБА_6, ОСОБА_5 .

Що стосується позовних вимог про визнання за відповідачем,  ОСОБА_6, ОСОБА_5 права спільної сумісної власності  на АДРЕСА_1 , а саме  визнати  право спільної сумісної власності  виходячи з 1/3 частини житлової площі на кожного та визнати за відповідачем право власності на кімнату  11,9м2, за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнати право власності на кімнату  17,3м2, кухню, ванну,туалет, коридор залишити у загальному користуванні , то вказані позовні вимоги взагалі не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки в такому випадку  будуть змінені частки співвласників, які визначені свідоцтвом про право власності на житло, що буде порушенням їх прав.

Відповідач та  ОСОБА_6, ОСОБА_5 згідно свідоцтва про право власності на житло  є власниками спірної квартири, їх право власності ніким не оспорюється, а тому відсутні підстави про визнання за ними  права власності на цю ж квартиру.

Вимоги  про визнання за зазначеними особами права спільної сумісної власності на АДРЕСА_1 суперечать вимогам ст. 368 ЦК України, оскільки спільною сумісною власністю є власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. У даному випадку частки співвласників визначені свідоцтвом  про право власності на житло. Вказане свідоцтво співвласниками не ос порене, у встановленому законом порядку не скасоване.

ОСОБА_6 на час розгляду справи досяг повноліття та як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами по справі, проживає в АДРЕСА_1, ним не було заявлено позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю.

Що стосується позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю неповнолітньої ОСОБА_5, то відповідач в судовому засіданні не заперечувала, що у її дочки відсутні ключі від квартири, тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

ОСОБА_5 є співвласником АДРЕСА_1, а тому згідно норм ст. 319 ЦК України  має право користуватись своїм майном. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст..  319,321 ЦК України, ст.ст. 10,11,60,131, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги задовольнити частково.

    Зобов»язати ОСОБА_2  не чинити перешкоди у користуванні АДРЕСА_1 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2  шляхом надання їй ключів від АДРЕСА_1.

    У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

    Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання  копії цього рішення.

Головуючий                         Ж.В.Кузіна

     20. При застосуванні ст.  74 СК ( 2947-14  ), що регулює поділ
майна осіб,  які проживають у фактичних шлюбних відносинах,  судам
необхідно враховувати,  що правило зазначеної норми поширюється на
випадки,  коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому
шлюбі і  між  ними  склалися  усталені  відносини,  що  притаманні
подружжю.

23. Вирішуючи  спори  між  подружжям  про  майно,   необхідно
встановлювати  обсяг  спільно  нажитого  майна,  наявного  на  час
припинення спільного ведення господарства,  з'ясовувати джерело  і
час  його  придбання.  Спільною  сумісною  власністю подружжя,  що
підлягає поділу (статті 60,  69 СК ( 2947-14  ),  ч.  3 ст. 368 ЦК)
( 435-15   ),  відповідно  до  частин 2,  3 ст.  325 ЦК можуть бути
будь-які види майна,  за винятком тих,  які згідно із  законом  не
можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від
того,  на ім'я кого з  подружжя  вони  були  придбані  чи  внесені
грошовими  коштами,  якщо інше не встановлено шлюбним договором чи
законом.

24. До складу майна,  що підлягає поділу включається загальне
майно подружжя,   наявне у нього на час розгляду справи,   та те, що
знаходиться  у  третіх  осіб.  

30 Якщо за  час  окремого  проживання  подружжя після фактичного
припинення  шлюбних  відносин  спільне  майно  його   членами   не
придбавалося,  суд відповідно до ч.  6 ст.  57 СК ( 2947-14  ) може
визнати особистою приватною  власністю  дружини,  чоловіка  майно,
набуте  кожним  з  них  за  цей період та за вказаних обставин,  і
провести  поділ  тільки  того  майна,  що  було  їхньою   спільною
власністю до настання таких обставин.