Спр.№ 2-а-625/10                                                                                                   Копія:

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2010 року                         Щорський районний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді Лихошерста В.В.

при секретарі Мирошниченко А.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката ОСОБА_2

представника відповідача Блинника В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Щорсі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області та Щорської ПМК – 215 про здійснення перерахунку та виплати шкоди, заподіяної здоров”ю,-

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області (далі – відділення Фонду) та Щорської ПМК – 215 (далі – підприємство) про здійснення перерахунку та виплати шкоди, заподіяної здоров”ю.

Ухвалою суду закрито провадження в справі в частині позовних вимог до Щорської ПМК – 215 в зв”язку з тим, що вимоги позивача до цього підприємства мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що працюючи трактористом в Щорській ПМК – 215, правонаступником якого є   ДП Щорська ПМК – 215 ВАТ “Чернігівводбуд”, він отримав професійне захворювання, в результаті якого втратив 40 % професійної працездатності. Рішенням Щорського районного суду від 26 грудня 1989 року зобов”язано Щорську ПМК – 215  виплачувати йому відшкодування втраченого заробітку з 1 грудня 1988 року до 14 червня 1989 року по 50 крб. 51 коп. щомісячно, виходячи із його середньомісячного заробітку до отримання професійного захворювання 239 крб. 86 коп. В подальшому виплати проводилися підприємством в добровільному порядку.

Щорська ПМК – 215 проводила йому відповідні виплати до 01 квітня 2001 року, а потім справу було передано відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області. З 01 квітня 2001 року виплати проводить відділення Фонду на підставі документації наданої підприємством, в якій помилково розмір відшкодування був зазначений за мінусом пенсії по інвалідності, яку він отримував до 06 липня 2000 року, а потім перейшов на пенсію за віком.

    В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.  

 Представник відповідача – відділення Фонду позов визнав частково посилаючись на те, що перерахунки розміру страхового відшкодування позивачу проводяться щорічно станом на 1 березня, виходячи із коефіцієнту збільшення рівня середньої заробітної плати у відповідній галузі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29, п. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров”я. Це передбачено і “Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат”, затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, який передбачає здійснення перерахунку страхових виплат лише у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності, переходу на інший вид пенсії та у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Справа потерпілого була передана підприємством по акту приймання-передачі № 48 і відповідно до довідки про розмір втраченого заробітку від 02.08.2001 року № 336 станом на 01 квітня 2001 року сума відшкодування втраченого заробітку становила 14 крб. 29 коп. Відділення Фонду з 01 квітня 2001 року проводить нарахування і виплати позивачу сум відшкодування, виходячи із цієї суми, роблячи щороку станом на 01 березня перерахунки відповідно до коефіцієнту зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. З 01 березня 2010 року розмір відшкодування становить 48 грн. 88 коп.

Вважає, що дійсно підприємство допустило помилку при передачі справи. Відділення Фонду всі нарахування і виплати робило вірно. Позов визнає частково, оскільки вважає, що перерахунку і виплаті підлягають недоплачені суми відшкодування в межах трьох років. Фонд зробить відповідний перерахунок  в разі, якщо підприємство надасть необхідні документи для цього.

Суд, вислухавши сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Позивач, працюючи трактористом в Щорській ПМК – 215, правонаступником якого є   ДП Щорська ПМК – 215 ВАТ “Чернігівводбуд”, отримав професійне захворювання, в результаті якого втратив 40 % професійної працездатності. Рішенням Щорського районного суду від 26 грудня 1989 року зобов”язано Щорську ПМК – 215  виплачувати йому відшкодування втраченого заробітку з 1 грудня 1988 року до 14 червня 1989 року (по дату наступного освідування) по 50 крб. 51 коп. щомісячно, виходячи із його середньомісячного заробітку до отримання професійного захворювання 239 крб. 86 коп. В подальшому виплати проводилися підприємством в добровільному порядку.

Щорська ПМК – 215 проводила йому відповідні виплати до 01 квітня 2001 року, а потім справу було передано відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області. З 01 квітня 2001 року виплати проводить відділення Фонду на підставі документації наданої підприємством, в якій помилково розмір відшкодування був зазначений за мінусом пенсії по інвалідності, яку позивач отримував до 06 липня 2000 року, а потім перейшов на пенсію за віком.

Перерахунки розміру страхового відшкодування позивачу проводяться відділенням Фонду щорічно станом на 1 березня, виходячи із коефіцієнту збільшення рівня середньої заробітної плати у відповідній галузі. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29, п. 1 ст. 34 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров”я. Це передбачено і “Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат”, затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, який передбачає здійснення перерахунку страхових виплат лише у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності, переходу на інший вид пенсії та у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. Справа потерпілого була передана підприємством до відділення Фонду по акту приймання-передачі № 48 і відповідно до довідки про розмір втраченого заробітку від 02.08.2001 року № 336 станом на 01 квітня 2001 року сума відшкодування втраченого заробітку була вказана 14 грн. 29 коп. Відділення Фонду з 01 квітня 2001 року проводить нарахування і виплати позивачу сум відшкодування, виходячи із цієї суми, роблячи щороку станом на 01 березня перерахунки відповідно до коефіцієнту зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки. З 01 березня 2010 року розмір відшкодування становить 48 грн. 88 коп.

В дійсності станом на 01 квітня 2001 року розмір відшкодування мав становити 103 грн. 03 коп., а підприємство помилково при передачі документів відділенню Фонду вказало суму відшкодування 14 грн. 29 коп. В зв”язку з цією помилкою позивач з 01 квітня 2001 року і по теперішній час отримує відшкодування у меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством.

       Відповідно до ст. 5 ЦК України (в редакції 2003 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності і не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом”якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

    За таких обставин суд приходить до висновку, що до правовідносин, які виникли між сторонами, мають застосовуватися акти цивільного законодавства, які діяли до набрання законної сили нового ЦК України (в редакції 2003 року), тобто ЦК України в редакції 1963 року та інших нормативних актів.

     Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону від 23 вересня 1999 р. № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі — Закон № 1105-ХІУ), Закону від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ «Про охорону праці» (в редакції Закону від 21 листопада 2002 р. № 229-ІУ), КЗпП, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів у тій їх частині, що не суперечить Закону № 1105-ХІУ. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про страхування від нещасного випадку, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору.  

    Відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, — незалежно від наявності вини.  

    Ст. 456 ч. 1 ЦК України передбачувалося, що у разі заподіяння громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров»я, пов»язаних з виконанням ним трудових обов»язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов»язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток…

    Згідно ст. 463 ЦК України потерпілий, який частково втратив працездатність, вправі в будь який час зажадати від організації або громадянина, відповідальних за заподіяне йому каліцтво або інше ушкодження його здоров»я. відповідного збільшення відшкодування якщо його працездатність в дальшому зменшилася в зв»язку із заподіяним ушкодженням здоров»я порівняно з тією, яка залишилася у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди, або коли зменшився розмір пенсії, що він одержує в порядку державного соціального страхування.

      Частиною 1 статті 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. № 1105  встановлено підстави для перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу.

Пунктом 3 частини 1 статті 29 Закону № 1105, встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати при перерахуванні сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу застосовується у порядку, визначеному законодавством.

      Пункт 1 статті 34 Закону № 1105 передбачає, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я, і не повинна перевищувати середньомісячного заробітку до його ушкодження. Це свідчить про те, що розмір щомісячної страхової виплати залежить виключно від ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку до ушкодження здоров'я потерпілого і не залежить від розміру мінімальної заробітної плати.

      „Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат", затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, погодженим з Міністерством праці та соціальної політики України, яке здійснює державний нагляд у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 р. за № 715/13982,  передбачено здійснення перерахунку страхових виплат лише у разі: зміни ступеня втрати   професійної працездатності, переходу на інший вид пенсії та у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.

 Відповідач щорічно станом на 1 березня здійснювало потерпілому перерахунок щомісячної страхової виплати на підставі відповідних постанов правління Фонду.  

  В дійсності станом на 01 квітня 2001 року розмір відшкодування мав становити 103 грн. 03 коп., а підприємство помилково при передачі документів відділенню Фонду вказало суму відшкодування 14 грн. 29 коп. В зв”язку з цією помилкою позивач з 01 квітня 2001 року і по теперішній час отримує відшкодування у меншому розмірі, ніж передбачено діючим законодавством з вини підприємства. Однак, вини відділення Фонду в цьому немає. Тому, суд має відмовити в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 440, 450, 456 ч. 1, 463 ЦК України (в редакції 1963 року), ч. 1 ст. 29, п. 1 ст. 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. №1105, „Порядком призначення, перерахування та проведення страхових виплат", затвердженим постановою правління Фонду від 27.04.2007 р. № 24, ст. ст. 1, 2, 7-12, 17, 18, 69-71, 99, 104, 158-163  КАС України, суд, -          

              ПОСТАНОВИВ:

     В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Городнянському районі Чернігівської області про здійснення перерахунку та виплати шкоди, заподіяної здоров”ю відмовити.

  Постанова суду  набирає  законної  сили  після  закінчення строку для подання апеляційної скарги,  якщо апеляційну скаргу  не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не  скасовано,  набирає  законної  сили  після   розгляду   справи апеляційним судом.

Апеляційна  скарга  на  постанову  суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а особами, які не були присутні при оголошенні постанови – протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду  через суд, який виніс постанову. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Суддя: В.В.Лихошерст

    Копія вірна:

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                     В.В.Лихошерст

    Довідка: рішення законної сили не набрало.

    Суддя Щорського районного суду

    Чернігівської області                     В.В.Лихошерст