Справа № 2-А-1040/10

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня  2010 року                        смт. Кельменці

18 година 20 хвилин

      Суддя Кельменецького районного суду Чернівецької області                     Туржанський В.В., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, просить:

1. Розглянути позовну заяв та ухвалити рішення яким в изнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області щодо не нарахування   та невиплати йому підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в межах останніх шести місяців і по день ухвалення рішення суду.  

2. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити їм щомісячне підвищення до пенсії у розмірі , передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",  з урахуванням виплаченого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 в межах  останніх шести місяців і по день ухвалення рішення суду.  

3. Стягнути з Державного бюджету України на його користь судові витрати.

Відповідач -  Управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області  позов не визнав повністю, подавши до суду заперечення.

Судом встановлено , що п озивач ОСОБА_1, народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 р оку, що стверджується копією паспорта позивача. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Отже, позивач є дитиною війни згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  і на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції закону від 18.11.2004 року ( яка набрала чинності з 01.01.2006 року). Даною нормою закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  З 9 липня 2007 року по 31.12.2007 року позивач  отримував пенсію без підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з  01.01.2008 року по 22.05.2008 року виплачувалося підвищення відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла з 01.01.2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% від мінімального розміру пенсії за віком, розрахованої в ідповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування".  З 22.05.2008 року позивачу нараховується та виплачується підвищення відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року №530.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 по справі                       № 6-рп/2007 пункт 12 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі №10-рп/2008 зміни, внесені п.41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 року №107-VI в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  визнано такими що не відповідають конституції ( є неконституційними). Тобто, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  діяла в редакції від 18.11.2004 року, якою встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також діє редакція від 18.11.2004 року зазначеного вище закону з 22.05.2008 року по даний час.  

Таким чином, бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Кельменецького району Чернівецької області є протиправною, так як ним не нараховувалось та не виплачувалось позивачу, протягом останніх шести місяців перед його зверненням до суду.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що  розмір мінімальної пенсії за віком, що визначений положенням ч.1 ст.28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" не може застосовуватись для обчислення підвищення до пенсії, що встановлюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни», так як згідно ч.3 ст. 28 Закону України "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється     у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Однак, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та ч. 7 ст. 9 КАС України, якою передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).  Викладене також підтверджується і ухвалою Конституційного Суду України від 19.05.2009 року по справі 2-25/2009, згідно якої н епоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у абзаці першому частини першої статті 28 Закону № 1058–ІV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, крім цього Закону, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни, передбаченої у статті 6 Закону № 2195–ІV.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що  на законодавчому рівні не прийнято нормативних актів на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України виходячи з наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних підвищень дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, суд вважає, що це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання підвищення до пенсії, яке прямо передбачене законом. Суд вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Суд також відхиляє доводи представника відповідача про те, що Управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області не може нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі більше ніж передбачено відповідною постановою кабінету міністрів України, оскільки фінансування виплат дітям війни згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має здійснюватися з Державного бюджету України, а не з бюджету пенсійного фонду, виходячи з наступного. Відповідно до підпункту 4 п.2.1. розділу ІІ Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, в редакції постанови від 25.02.2008 року №5-5, зареєстрованого в міністерстві юстиції України від 21.05.2002 року №442/6730 ( далі – Положення) основним завданням управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплата пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Посилання відповідача на те, що виплати позивачам проводились з 22.05.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суд відхиляє, оскільки дана постанова в частині розміру щомісячного підвищення ( щомісячної соціальної допомоги) суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено виплату дітям війни допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Стаття 6 даного закону діє в редакції від 18.11.2004 року, що встановлено зазначеними вище рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року. Закони України мають вищу юридичну силу, ніж підзаконні нормативно – правові акти, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Згідно   ст. 69  Закону   України   «Про   Конституційний   Суд   України»  рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Таким чином, після прийняття рішень Конституційним Судом України відповідач був зобов’язаний  здійснити   перерахунок   пенсії  позивача та  здійснити   виплати  позивачe  у   розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме: 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування" .  Проте, у правління Пенсійного фонду України у Кельменецькому районі Чернівецької області будь-яких дій, пов'язаних з перерахунком та виплатою позивачe підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» не здійснювало.

Постанова Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» суперечить ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому суд вважає, що відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно - правового акта закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто до правовідносин, що склалися між сторонами   слід застосовувати ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  в редакції від 18.11.2004 року.

Відповідно до статті 22  Конституції України  конституційні  права і  свободи  гарантуються   і  не  можуть    бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та    обсягу існуючих прав і свобод. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищенні до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція та практика Європейського суду держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Враховуючи викладене вище, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

Суд вважає, що слід визнати протиправною  бездіяльність відповідача щодо не нарахування  та невиплати  позивачу підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи  з 15 червня  2010 року по даний час.

Суд вважає, що слід зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити позивачу щомісячне підвищення до пенсії  у розмірі , передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто  30 відсотків мінімальної пенсії за віком,   визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",  з урахуванням виплаченого відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 підвищення з 15 червня  2010 року по  день прийняття даного рішення – 22 грудня  2010 року.  

Суд вважає, що з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути 3 (три ) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування понесених ним  судових витрат у вигляді судового збору.

На підставі ст.ст. 22,46,152 Конституції України,ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 1, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",  керуючись ст.ст. ст.ст. 2,5,7,9,14,86,94,158,159,160,161,162,163, 183-2, 256  КАС України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області щодо не нарахування   та невиплати  ОСОБА_1 , підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» починаючи   з 15 червня 2010 року  по 22 грудня  2010 року протиправною.  

3. Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1  підвищення до пенсії у розмірі , передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ч. 1   ст. 28 Закону  України  "Про  загальнообов'язкове державне  пенсійне   страхування",  з урахуванням виплаченого йому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 підвищення, починаючи з 15 червня  2010 року  по день ухвалення даного рішення суду –  22 грудня  2010 року.  

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  3 (три ) гривні 40 (сорок) копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді судового збору.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Кельменецькому районі Чернівецької області виконати дану постанову негайно.

 Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів  з дня її отримання сторонами до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Кельменецький районний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Вінницького апеляційного адміністративного суду.

Суддя: /підпис/

Копія. З оригіналом згідно:

Примітка: на момент видачі цієї копії постанова суду не набрала законної сили.