УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого –Куцина М.М.,
суддів: Павліченко С. В. ,Собослоя Г. Г.,
при секретарі – Рогач І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді за апеляційною скаргою прокурора Рахівського району на рішення Рахівського районного суду від 16 листопада 2010 року по справі за позовом прокурора Рахівського району Закарпатської області в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа на стороні відповідача: Управління Держкомзему у Рахівському районі про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю,
Встановила:
Прокурор Рахівського району Закарпатської області звернувся з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, де третя особа на стороні відповідача Управління Держкомзему у Рахівському районі про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю.
У позові зазначав, що 06 листопада 2008 року ОСОБА_2, на підставі розпорядження в. о. голови Рахівської районної державної адміністрації від 31 березня 2008 року за № 151 , було видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку в урочищі Ропша в смт. Ясіня Рахівського району розміром 06513 га землі для ведення особистого селянського господарства.
В акті встановлення та погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 27 листопада 2007 року підписи суміжних землекористувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 їм не належать, оскільки відповідачка по справі ОСОБА_2 взагалі не зверталася до них з питанням про погодження меж, і вони цей акт не підписували.
Прокурор вважає, що виданий відповідачці Державний акт на право власності на земельну ділянку в урочищі Ропша в смт. Ясіня Рахівського району суперечить вимогам ч.1 ст. 151 ЗК України, оскільки особи, зацікавлені у вилученні ( викупі), виборі земельних ділянок, зобов’язані погодити з власниками землі і землекористувачами та органами державної влади або органами місцевого самоврядування розміри земельних ділянок для передачі з врахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об’єктів та умови проживання населення та охорони дозвілля.
За таких обставин, прокурор вважає порушення земельного законодавства має очевидний характер , і державний акт на право власності на земельну ділянку в урочищі Ропша смт. Ясіня Рахівського району, виданий ОСОБА_2, має бути визнаний недійсним.
Прокурор, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст. 36-1 Закону України « Про прокуратуру», ст.45 ЦПК України, ст.16,21 ЦК України, ст. 151 ЗК України, просив у суді першої інстанції визнати державний акт на право приватної власності на землю ЯД №547327 від 6 листопада 2008 року, виданий ОСОБА_2, недійсним.
Рішенням Рахівського районного суду від 16 листопада 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.
Прокурор та ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник відповідача у суді апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення місцевого суду законним та обґрунтованим.
Судова колегія з підстав, передбачених ч. 2 ст. 305 ЦПК України, вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача ОСОБА_2 та представника третьої особи Управління Держкомзему у Рахівському районі, оскільки вони були належним чином повідомлені про час та місце слухання розгляду справи.
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи у задоволенні позову місцевий суд виходив з того, що Рахівська районна державна адміністрація є власником земельних ділянок, розташованих в урочищі Ропша, що знаходяться за межами населеного пункту смт. Ясіня на території Рахівського району Закарпатської області, і вона правомірно своїм розпорядженням надала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 065513 для ведення особистого селянського господарства у відповідності до правил ст. ст. 81,118 ЗК України та видала державний акт на право приватної власності на землю ЯД №547327 від 6 листопада 2008 року , ОСОБА_2. Прокурором у позові, заявленому в інтересах ОСОБА_1, не наведено обставин, які б довели факт порушення прав землекористування ОСОБА_1 у зв’язку з передачею у власність ОСОБА_2 зазначеної земельної ділянки .
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Згідно зі ч. 1 ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Матеріалами справи встановлено, що розпорядження голови Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області за №658 від 2 листопада 2007 року « Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку за межами населених пунктів», такий дозвіл на спірну земельну ділянку наданий ОСОБА_2
На підставі вказаного розпорядження за №658 від 2 листопада 2007 року відповідачеві ТзОВ « Георан» розроблено та виготовлено технічну документації із землеустрою на земельну ділянку, яка розташована на території в урочищі Ропша в смт. Ясіня Рахівського району розміром 06513 га для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_2, на підставі розпорядження в. о. голови Рахівської районної державної адміністрації від 31 березня 2008 року за №151 , було затверджено технічну документацію із землеустрою та передано на праві приватної власності земельну ділянку в урочищі Ропша в смт. Ясіня Рахівського району розміром 06513 га землі для ведення особистого селянського господарства.
Відповідно до розпорядження Рахівської державної адміністрації від 31 березня 2008 року за №151 ОСОБА_2 6 листопада 2008 року був виданий Державний акт ЯД №547327 на право приватної власності на земельну ділянку в урочищі Ропша в смт. Ясіня Рахівського району розміром 06513 га землі для ведення особистого селянського господарства.
Таким чином, на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції розпорядження Рахівської державної адміністрації від 31 березня 2008 року за №151 про передачу у приватну власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2, на підставі якого їй 6 листопада 2008 року був виданий Державний акт на право приватної власності, є чинним і у встановленому законом порядку не оспорювався.
Прокурор у позові в інтересах ОСОБА_1, як підставу визнання недійсним, виданого відповідачеві державного акту, посилався на те, що акт встановлення та погодження зовнішніх меж земельних ділянок від 27 листопада 2007 року не погоджувався з суміжними землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, і ними не підписувався, а підписаний іншими особами. Це порушення призвело до порушення земельних прав ОСОБА_1.
Однак, з пояснень ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції вбачається, що його батьки у зазначеному урочищі користувалися земельною ділянкою розміром близько 1,6 га землі, у яку входила і спірна земельна ділянка. Документів, що посвідчують право тимчасового або постійного користування у нього немає. Він вважає, що як старший брат повинен приватизувати цю земельну ділянку у цілому, у тому числі і спірну ділянку.
Доводи апеляційної скарги про те, що суміжними землекористувачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не було проведено погодження меж спірної земельної ділянки, і цим було порушено право землекористування ОСОБА_1, не ґрунтуються на законові і підлягають відхиленню з наступних міркувань. Прокурором не подано доказів, як у заявленому позові, так і в апеляційній скарзі, що громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є належними землекористувачами та суміжними землекористувачами, а ці громадяни самостійно не зверталися до суду із позовом за захистом їх порушених земельних прав . А також, відповідно до чинного земельного законодавства, в обов’язок відповідача не входить погодження межі з суміжними землекористувачами , оскільки погодження та складання акту входить до повноважень посадових осіб відділу земельних ресурсів у Рахівському районі.
Прокурор, який звернувся з позовом до суду за захистом інтересів ОСОБА_1, як у суді першої інстанції, так в апеляційній інстанції, не подав належних, допустимих та достатніх доказів про те, яким чином було порушено право ОСОБА_1 на тимчасове або постійне користування земельною ділянкою наданням у приватну власність спірної ділянки відповідачеві по справі.
З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що відповідачка у порядку, встановленому Земельним кодексом України, набула право приватної власності на зазначену земельну ділянку, а в апеляційній скарзі не наведено правових підстав, за якими може бути визнаний недійсним державний акт на землю.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу прокурора Рахівського району - відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 16 листопада 2010 року – залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена на протязі двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції .
Судді: