УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого –Куцина М.М.,
суддів: Собослоя Г. Г., Павліченко С. В.,
при секретарі – Рогач І. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 6 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Голубинської сільської ради про визнання права власності на спадкове майно : будинковолодіння АДРЕСА_1,
Встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Голубинської сільської про визнання права власності на спадкове майно: будинковолодіння АДРЕСА_1.
У позові зазначала, що вона є спадкоємицею майна за померлою 7 листопада 2008 року тіткою ОСОБА_3, чоловік якої помер в 1978 році.
За час проживання у зареєстрованому шлюбові подружжям ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудований житловий будинок АДРЕСА_1, дітей від цього шлюбу в них не було.
Позивач подала заяву до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини. Проте в нотаріальній конторі позивачу було роз’яснено, що спадщину оформити неможливо в зв’язку з тим, що на даний будинок відсутні правовстановлюючі документи та не проведено реєстрації права власності.
Позивачка, посилаючись на зазначені у позовні заяві обставини справи, та з підстав, передбачених ст. ст.1216,1222,1223,1268,1266,1268,1269 ЦК України, просила у суді першої інстанції визнати за нею право власності на спадкове майно: будинковолодіння АДРЕСА_1.
Рішенням Свалявського районного суду від 6 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно: на будинковолодіння АДРЕСА_1.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду і направлення справи на навий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції представники апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.
Позивачка та її представник вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Судова колегія на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України розглянула справу у відсутність представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до підлягає задоволення не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрутованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що позивачка, відповідно до ст.1216 ЦК України, має право на спадкування на будинок АДРЕСА_2 за померлою ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і яка була власником у цілому даного будинку.
Позивач звернулася до нотаріальної контори у встановлений законом строк, а інші спадкоємці до нотаріальної контори не зверталися, однак нотаріальної конторою їй не видано свідоцтво про право на спадщину, оскільки на цей будинок відсутні правовстановлюючі документи та державна реєстрація права власності.
Місцевий суд вважав , що позивачка є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3, а тому визнав за нею право власності на даний будинок.
Судова колегія погоджується з висновком місцевого суду, який, розглядаючи даний позов, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Матеріалами справи встановлено, що за час проживання у зареєстрованому шлюбові подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудували житловий будинок АДРЕСА_1, який їм належав на праві сумісної власності подружжя. У подружжя ОСОБА_4 дітей від цього шлюбу не було.
ОСОБА_4 помер у 1978 року, і після його смерті його дружина ОСОБА_3 вступила у фактичне володіння та управління спадковим майном.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3.
Судом першої інстанції правильно встановлено, позивач по справі ОСОБА_2 є племінницею померлої ОСОБА_3 та, у відповідності до правил ст. 1265 ЦК України, відноситься до п’ятої черги спадкоємців за законом, яким передбачено, що у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.
Представниками апелянта у суді апеляційної інстанції визнається та не заперечується факт, що позивачка по справі є племінницею померлої ОСОБА_3 відноситься до п’ятої черги спадкоємців за законом.
Із апеляційної скарги, поданою ОСОБА_1 вбачається, що житловий будинок АДРЕСА_1 був побудований подружжям ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у яких від даного шлюбу дітей не було і в цьому будинку проживали лише вони, і даний будинок відносився до колгоспного двору, і те, що ними не було оформлено право власності на цей будинок.
Також, у суді апеляційної інстанції представниками апелянта визнається та не заперечується факт того, що після смерті брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у цьому спірному спадковому будинку залишилася проживати його дружина ОСОБА_3, яка у встановленому законом порядку вступала у фактичне управління та володіння будинковолодіння АДРЕСА_1 Закарпатської області, оскільки інші спадкоємці із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися та не вчиняли дії які передбачені ст. 549 ЦК ( в редакції 1963 року).
16 грудня 2008 року позивачка по справі звернулася із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Свалявською нотаріальною конторою було повідомлено позивачку про неможливість оформлення спадщини на будинок АДРЕСА_1 у зв’язку з тим, що в КУП « Свалявське районне бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» первинна реєстрація права власності на будинок АДРЕСА_1 за померлою ОСОБА_3 не була проведена і правовстановлюючі документи на цей будинок відсутні.
Згідно з повідомленням Свалявської державної нотаріальної контори за № С/С 595/2008 від 9 березня 2010 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини ніхто не звертався, і ОСОБА_2 є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 .
У відповідності до положень ст.1216 ЦК України, спадкування- є перехід прав та обов’язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).
Так, ст.1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги , усунення їх від права спадкування, неприйняття ними спадщини або відмова від її прийняття.
Згідно з положенням частини першої ст. 1265 ЦК України передбачено, що у п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця, до шостого ступеня споріднення включно , причому родичі ближнього ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкоємця.
Апелянт ОСОБА_1, як особа, яка не брала участі у справі, оскаржила дане рішення в апеляційному порядку вважаючи, що її не залучено до участі у розгляді даної справи, визнанням права власності на спірний будинок за позивачкою порушений порядок черговості спадкування та її право, як спадкоємця на частину спадкового майна, а саме: на зазначений житловий будинок за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, оскільки вона є рідною сестрою брата ОСОБА_4, померлого у 1978 році .
Судова колегія вважає, що не залученням до участі у справі апелянта, жодним чином не порушено її спадкові права.
З врахуванням наведеного, у суді першої інстанції на підставі належних та допустимих доказів стверджено, що апелянт, яка є рідною сестрою померлого у 1978 році ОСОБА_4, із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася і не вчиняла дій, передбачених ст.549 ЦК України( в редакції1963 року), а тому жодним чином її права як спадкоємця на частину спірного будинку не були порушенні і не могли вплинути на черговість спадкування за законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
Ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Свалявського районного суду від 6 вересня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена на протязі двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції .
Судді: