РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого –Куцина М.М.,
суддів: Кожух О. А., Павліченко С. В.,
при секретарі – Плавайко Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Ужгороді за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду 28 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди,
Встановила:
У липні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.
У позові зазначала, що з відповідачем по справі ОСОБА_1 який є її сусідом, існують неприязнені стосунки через земельний спір. Відповідач по справі 12 травня 2008 року приблизно о 19 годині спочатку влаштував сварку, в ході якої ображав її нецензурними словами, штовхав, наніс удар кулаком в область голови, від якого вона впала, вдарившись головою в стіну будівлі . Цими діями позивачці були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Також, позивачка вважала, що цими неправомірними діями їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у перенесенні нею фізичного болю, душевних і фізичних переживань, приниження її честі і гідності, як жінки серед односельчан, порушення змін у її життєвих і соціальних стосунках через спричинення їй тілесних ушкоджень, оскільки вона змушена була звертатися за медичною допомогою.
Позивачка оцінила розмір заподіяної моральної шкоди у сумі 2500 тис. гривень.
Позивачка, посилаючись на зазначені у позовній заяви обставини справи, та з підстав, передбачених ст. ст. 23,1167,1169 ЦК України, просила у суді першої інстанції стягнути з відповідача на її користь 2500 тис. гривень моральної шкоди та судові витрати.
Рішенням Хустського районного суду від 28 вересня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено, стягнуто на її користь з відповідача 2500 гривень моральної шкоди , стягнуто з відповідача на користь держави 25 гривень судового збору.
В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду і направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В суді апеляційної інстанції відповідач та його представник вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі.
Представник позивача вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, згідно зі ст. 214 ЦПК України, рішення суду повинно відповідати на питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення , та якими доказами вони підтверджувалися; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Однак, зазначеним вимогам рішення районного місцевого суду не відповідає.
Задовольняючи позов, місцевий суд визнав винним відповідача по справі в тому, що внаслідок його неправомірних дій, які виникли на ґрунті раніше неприязнених відносин щодо меж земельної ділянки, він 12 травня 2008 року приблизно о 19 годині спочатку влаштував сварку з позивачкою, в ході якої ображав її не нецензурними словами, штовхав, а потім наніс удар кулаком в область голови, від якого вона впала, вдарившись головою в стіну будівлі . Цими діями їй були заподіяні легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я та моральна шкода, яку судом було оцінено в розмірі 2500 гривень.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна. Оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав сторін та порушенням норм процесуального та матеріального права.
Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_3, як на підставу задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди посилається на те, що відповідач ОСОБА_1 заподіяв їй тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров'я, тобто фактично вказує, що відносно неї були скоєні злочинні дії, передбачені ст. 125 КК України.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 травня 2008 року близько 19 год. між позивачкою ОСОБА_2 та відповідачем мав місце конфлікт щодо земельного спору, під час якого відповідач штовхав позивачку ОСОБА_2, а потім наніс їй удар кулаком в голову , від якого вона впала, вдарившись головою в стіну будівлі, внаслідок чого відповідач ОСОБА_1 заподіяв позивачці тілесні ушкодження у вигляді синця в середній третині лівого плеча та внутрішній поверхні, синця в середній третині правого плеча по внутрішній поверхні, синця в тім’яній ділянці. ЗЧМТ з струсом головного мозку, які викликали розлад здоров'я більше шести, але не менше 21 дня і кваліфікуються, як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров'я.
Однак, з матеріалів цивільної справи та відмовних матеріалів Хустського міськвідділу УМВС України в Закарпатській області за заявою ОСОБА_2 від 12 травня 2008 року стверджено протилежне, а саме: спочатку між сусідом ОСОБА_4 та відповідачем по справі виникла сварка, в ході якої він наніс удари відповідачеві. В сварку втрутилася дружина ОСОБА_4 яка є позивачкою по справі , яка потім намагалася перенести металеву сітку у глиб їх двору, і його сім'я штовхала сітку у їх бік. Однак , нанести удари в обличчя позивачці він не міг і не мав можливості через те, що висота сітки має 2 метра.
Визнаючи відповідача винним у заподіянні позивачеві тілесних ушкоджень, місцевий суд визнав цей факт на підставі наступних доказів: пояснень позивачки, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 15 травня 2008 року, та акту судово- медичного обстеження.
Місцевий суд визнав ці докази належними та допустимими і достатніми для визнання винним відповідача у заподіянні тілесних ушкоджень позивачці. Однак, судова колегія не може погодитися з цим висновком , оскільки постанова про відмову у порушенні кримінальної справи щодо відповідача по справі , є процесуальним документом у кримінально- процесуальному праві, на підставі якої вирішення питання про порушення кримінальної справи або відмови у порушенні кримінальної справи, а тому зазначений письмовий доказ не може бути підставою, для визнання винним відповідача у вчиненні злочинних дій щодо позивачки по справі.
Висновком судово- медичного дослідження від 13 травня 2008 року стверджується факт наявності тілесних ушкоджень, однак цим висновком не стверджується факт того, що саме відповідач заподіяв ці тілесні ушкодження.
Органом дізнання Хустського УМВС України в Закарпатській області від 15 травня 2008 року було встановлено, що в діях відповідача мають місце ознаки злочину, передбаченого ст.125 КК України , а тому ОСОБА_2 було запропоновано, у відповідності до ст. 27 КПК України, звернутися до суду із скаргою у порядку приватного звинувачення.
Позивачка до суду зі скаргою про порушення кримінальної справи у порядку приватного обвинувачення не зверталася.
Позивачка не довели свого позову, що є їх обов’язком, відповідно до засад змагальності процесу ст.10 ЦПК України. При цьому суд створив всі умови для змагальності процесу, роз’яснював позивачам їх права та обов’язки.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що позивачкою по справі не доведено факту заподіяння їй відповідачем тілесних ушкоджень з його вини, а тому вважає, що позивачкою по справі не доведено заявлених позовних вимог.
З огляду наведеного та відповідно до правил п.п.3 та 4 ст.309 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову у задоволені позову у зв’язку із недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст.307,309,313,317,319, ЦПК України, судова колегія
Вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити
Рішення Хустського районного суду від 28 вересня 2010 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 Мировнівни- відмовити.
Рішення Апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено на протязі двадцяти днів, шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції .
Судді: