У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
з участю секретаря Міщук Л.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 9 листопада 2010 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням і відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 в якому просила зобов’язати відповідача не чинити позивачці перешкод у користуванні Ѕ частиною будинку АДРЕСА_1.
Вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору довічного утримання від 20 лютого 2004 року укладеного нею та ОСОБА_3, позивачка набула право власності на Ѕ частину вказаного будинку .
Відповідачка сама користується цією частиною будинку та перешкоджає позивачці ним користуватися , у зв’язку із чим позивачка просила суд не чинити позивачці перешкод у користуванні її власністю.
Одночасно позивачка вказувала, що створюючи перешкоди у користуванні власністю, відповідачка заподіяла їй моральну шкоду , на відшкодування якої просила стягнути із відповідача 1600 грн.
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору довічного утримання.
На обґрунтування позовних вимог вказувала, що 20 лютого 2004 року ОСОБА_3 уклала із ОСОБА_2 договір довічного утримання за яким передала у власність ОСОБА_2 Ѕ частиною будинку АДРЕСА_1.
Оскільки вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4, то ОСОБА_3 не мала права без згоди ОСОБА_4 передавати за договором частину житлового будинку у власність ОСОБА_2
Через те, що ОСОБА_3 здійснила відчуження спільної сумісної власності без згоди іншого співвласника – ОСОБА_4, то ОСОБА_1, як спадкоємниця ОСОБА_4 , просила визнати вказаний договір частково недійсним.
Окрім того , вказувала, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 діяли під впливом помилки.
Вказувала також на те, що ОСОБА_2 не в повній мірі виконувала взяті на себе за договором довічного утримання зобов’язання , оскільки не здійснювала догляд за ОСОБА_4 та не здійснила його поховання._______________________________________________
Справа № 22-2041-10 Головуючий в 1-ій інст.: Олійник П.В.
Категорія № 19, 22 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
У липні 2010 року ОСОБА_1 збільшила позовні вимоги і просила скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на Ѕ частину спірного будинку та просила визнати за нею право власності на ј частину цього будинку, як спадкоємцем за заповітом.
Рішенням Костопільського районного суду від 9 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та відшкодування моральної шкоди та в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору довічного утримання, скасування державної реєстрації права власності та визнання права власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову , ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказувала , що суд безпідставно відхилив докази , які свідчать про невиконання ОСОБА_2 своїх зобов»язань за договором довічного утримання по догляду ОСОБА_4
та не врахував , що саме вона й соціальний працівник ОСОБА_7 доглядали за ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_2 не виконала своїх зобов»язань за договором довічного утримання, то, на її думку, відповідачка незаконно володіє ј частиною спірного житлового будинку, який належав на праві власності ОСОБА_4 Вважає, що за таких обставин суд мав ухвалити рішення про визнання її права власності на ј частину спірного будинку , як за спадкоємцем по заповіту.
Із цих підстав просила оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні її позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1, давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги , просила скаргу задовольнити.
ОСОБА_2 вказуювала на законність рішення суду і просила скаргу відхилити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 20 лютого 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду), згідно якого ОСОБА_3 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності Ѕ частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов»язувалася довічно утримувати ОСОБА_3 та її чоловіка ОСОБА_4 , а у випадку їх смерті - здійснити поховання. ( а.с.5)
Вказаний договір був зареєстрований 22 березня 2004 року ( а.с. 6)
Рішенням Костопільського районного суду від 11 грудня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним , яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 надав нотаріусу заяву в якій дав своїй дружині згоду на посвідчення оспорюваного договору довічного утримання на умовах, зазначених у договорі. Цим же рішенням було встановлено , що договір довічного утримання був укладений за взаємною згодою членів подружжя і відповідав вимогам закону. У задоволенні позову ОСОБА_4 було відмовлено. Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Оскільки рішенням у цивільній справі , яке набрало законної сили було встановлено, що договір довічного утримання був укладений за згодою обох членів подружжя , то суд першої інстанції в даній справі прийшов до вірного та обґрунтованого висновку , про безпідставність позову ОСОБА_1
Доводам ОСОБА_1 про помилку ОСОБА_4 при наданні згоди на відчуження частини будинку та про невиконання ОСОБА_2 своїх обов’язків по утриманню і похованню ОСОБА_4 судом першої інстанції дана правильна правова оцінка , оскільки наслідком невиконання умов договору може бути його розірвання , а не визнання недійсним, а з позовом про визнання недійсним правочину через помилку може звернутися лише особа , яка діяла під впливом помилки.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскільки рішення суду 1 інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, то колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись п.1 ч.1 ст.307 , ч. 2 ст. 308 , ст. 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Костопільського районного суду від 9 листопада 2010 року залишити без зміни.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ними законної сили.
Головуючий
Судді: