Справа № 22ц-8692 /10                     Головуючий у 1-й інстанції  Тихонова Н.С.

Категорія 52                                       Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

                                                         У Х В А Л А

                                                 Іменем           України

            23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

             головуючого -  Козаченка В.І.,

             суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,  

             при секретарі судового засідання   Недо К.А.,          

             за участю:  

             позивачки ОСОБА_2,  

             представника позивачки  ОСОБА_3,            

             представника відповідача Демидова В.О.,

             розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  місті  Миколаєві  цивільну  справу

                                              за   апеляційною   скаргою

                                       ОСОБА_2

                                                           на рішення  

Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2010 року

                                                           за позовом

ОСОБА_2 до державного підприємства «Дельта – Лоцман» (далі – ДП «Дельта – Лоцман») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

                                                  В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ДП «Дельта – Лоцман» про поновлення на роботі, стягнення  середнього  заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування  82229 грн. 76 коп. моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав.

Позивачка зазначала, що  з 14 серпня 2008 року працювала на посаді заступника головного бухгалтера та звільнена з роботи наказом керівника підприємства № 800 –к від 16 серпня 2010 року за п. 6 ст. 36 КЗпП України. Однак, звільнення на думку позивачки є незаконним, оскільки змін в організації праці не було, вона не відмовлялася від роботи за своєю посадою. Крім того, вона вважає, що порушено порядок  змін умов праці.

Посилаючись в  суді на викладене, а також те, що фактично повинна бути звільненою за п. 1 ст. 40 КЗпП України, позивачка просила позов задовольнити.  

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від  21 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення її позову. На думку апелянта, висновки суду суперечать обставинам справи та вимогам матеріального права, оскільки суд не врахував, що підстав для звільнення її за п. 6 ст.  36 КЗпП України у підприємства не було, а звільненою вона могла бути лише за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка з 14 серпня 2008 року працювала  в ДП «Дельта – Лоцман» на посаді заступника головного бухгалтера.

Під час її роботи, на підприємстві відбулися зміни в організації виробництва та праці з 17 серпня 2010 року. Зокрема, було створено новий сектор з розрахунків заробітної плати, в який переміщена посада позивачки зі зміною назви посади -  бухгалтер, зменшення трудових обов’язків та заробітної плати. Про таки зміни позивачка  попереджена за два місяця. Оскільки на  роботу  за вказаних умов ОСОБА_2  не погодилася, вона була  звільнена за п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Дійшовши правильного висновку, що звільнення позивачки проведено з дотриманням вимог, передбачених КЗпП України, суд обґрунтовано  відмовив в задоволенні позову.

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам матеріального права, а доводи в апеляційній скарзі необґрунтовані.

Так ч.ч. 3, 4 ст.32 КЗпП України встановлено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

 Якщо колишні істотні умови праці не можуть бути збережені, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада  1992 р. ,,Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами)  роз'яснено, що припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 КЗпП при відмові працівника від продовження роботи зі зміненими істотними умовами праці може бути визнане обґрунтованим, якщо зміна істотних умов праці при провадженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи  посадою викликана змінами в організації виробництва і праці (раціоналізацією робочих місць, введенням нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і, навпаки, впровадженням передових методів, технологій тощо).        

При цьому, проведення заходів по зміні організації виробництва та праці, а також зміна умов праці окремих працівників є виключною компетенцією власника, і їх доцільність судом не досліджується.

З матеріалів справи вбачається, що на підприємстві відбулася зміна  виробництва та праці з метою оптимізації роботи  бухгалтерії, в тому числі   удосконалення контролю та керування працівниками бухгалтерії та сектору  з розрахунків     заробітної плати.     Зокрема, за    наказом  в.о. директора підприємства №  90-з від 16 лютого 2010 року «Щодо змін до штатного розпису підприємства та, відповідно, змін в організації виробництва та праці» в  ДП ,,Дельта-лоцман" проведені зміни: замість бухгалтерії створено сектор з обліку основних засобів  та МТЦ і сектор з обліку розрахунків. Відділ обліку та аналізу доходів підпорядкований головному бухгалтеру, а посада заступника головного бухгалтера перейменована в посаду бухгалтера сектору з обліку розрахунків.

Отже, така система  дій керівництва, щодо порядку  управління відповідними службами, зміна підпорядкованості  працівників бухгалтерії, зміна структури вказаних служб без скорочення чисельності штату, які оформлені наказом, і є заходами по зміні організації виробництва та праці в ДП «Дельта – Лоцман».

За таких умов звільнення позивачки за п. 6 ст. 36 КЗпП  України є обґрунтованим.  

Доводи позивачки про те, що фактично відбувся її перевід на іншу роботу без її погодження суперечать доказам у справі. Вона не переведена на іншу роботу, а звільнена з роботи, оскільки не погодилася на роботу з іншими умовами праці внаслідок зміни організації виробництва та праці на підприємстві.

При зміні умов праці, збереглася робота за спеціальністю та кваліфікацією позивачки. Як виходить з посадових інструкцій заступника головного бухгалтера та  бухгалтера сектору обліку, у останнього збереглися  основні функції щодо бухгалтерської роботи. У зв’язку з чим, посилання в апеляційній скарзі на неправильне застосування судом ч.3 ст. 32 КЗпП України  безпідставні.  

За викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.  

         Керуючись ст.ст. 303,  308, 315 ЦПК України, колегія суддів

                                                      У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу  ОСОБА_2 відхилити, а   рішення   Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2010 року – залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів  з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:              

Судді: