Справа № 22ц- 7105/10 Головуючий у 1-й інстанції Розумовська О.Г
Категорія 24 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
У Х В А Л А
Іменем України
14 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Бобуйок І.Ф.,
за участю:
представника позивача Штокало О.В.,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення
Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 року
за позовом
відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії «Миколаївобленерго» (далі – ВАТ ЕК «Миколаївобленерго») до ОСОБА_3 про стягнення боргу за енергопостачання,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» звернулося з позовом до ОСОБА_3 про стягнення з нього 1034 грн. 95 коп., заборгованості за спожиту електроенергію за період з грудня 2004 року по 1 січня 2010 року.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 року позов задоволений.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення є незаконним оскільки суд не взяв до уваги того, що позивач постачав йому електроенергію лише з 20 грудня 2007 року. Укладений в 2007 році договір не відповідає вимогам Закону та діє всього рік, у зв’язку з чим договірні відносини між сторонами відсутні. Крім того, за твердженням апелянта, позивач в порушення закону нарахував 1014 грн. 82 коп. боргу, незважаючи на те, що у ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» не має жодного документу про заборгованість, а тотожний позов вже подавався до іншого суду.
Представник ВАТ ЕК «Миколаївобленерго», заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є уповноваженим власником квартири АДРЕСА_1. Іншим власником квартири є його неповнолітня донька.
20 грудня 2007 року у вказаній квартирі працівниками ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» обстежено електролічильник, замінено на новий, та встановлено, що ОСОБА_3 не оплачував послуги енергопостачання з 2004 року. У зв’язку з чим, сторони уклали договір про користування електричною енергією, і ВАТ ЕК «Миколаївобленерго» визначив заборгованість ОСОБА_3 за спожиту електроенергію за період з 20 грудня 2004 року по день укладення договору в розмірі 1014 грн. 82 коп.
Після встановлення лічильника, відповідач не оплатив вказаної суми, а також не доплатив частково спожитих послуг енергопостачання з грудня 2007 року по січень 2010 року.
Встановивши зазначене, суд обґрунтовано задовольнив позов.
Доводи апелянта щодо відсутності правових підстав для стягнення заборгованості суперечать доказам у справі та вимогам матеріального права.
Так, договір на постачання електроенергії в якому вказано, що сторони погодили 1014 грн. 82 коп. заборгованості на час укладення договору не визнаний недійсним. Відповідач не довів ні факту підробки договору, ні наявності у нього документів про сплату спожитої електроенергії за період з грудня 2004 року по день заміни лічильника в його квартирі.
Навпаки, доказами у справі доведено, що відповідач за згаданий період тобто з 20 грудня 2004 року по день укладення договору не сплачував послуг енергопостачання, а потім сплачував їх не в повному обсязі. Тоді як відповідно до п. 20 Правил споживач зобов’язаний щомісячно вносити плату за спожиту електричну енергію. У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення зі споживача вартості електроенергії.
Укладення договору на рік з умовою продовження терміну його дії за згодою сторін ще на рік, не суперечить засадам цивільного судочинства, зокрема принципу свободи договору, закріпленому в ст.ст. 6,627 ЦК України.
ОСОБА_3 оскаржував вказаний вище договір, оспорюючи його в частині погодження суми заборгованості. Однак рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 27 квітня 2009 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 25 червня 2009 року, в задоволенні цих позовних вимог йому відмовлено (а.с.8-11).
Щодо посилань апелянта на те, що заборгованість нарахована з грудня 2004 року, тоді як лічильник позивачем встановлено лише 20 грудня 2007 р., то суд вірно вирішив стягнути заборгованість за весь вказаний період у зв’язку з тим, що фактично правовідносини з постачання електроенергії існували до заміни лічильника.
За тотожнім позовом (на що посилається апелянт) заборгованість з ОСОБА_3 іншим судом не стягувалася.
У зв’язку з викладеним, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: