Справа № 22ц-6987/10 Головуючий у 1-й інстанції Франчук О.Д.
Категорія 57 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
7 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Довжук Т.С.,
при секретарі судового засідання Осипенко О.С.,
за участю:
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_3
на рішення
Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року
за позовом
Управління Песійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області (далі – УПФУ) до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно виплачених грошових сум,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2010 року УПФУ звернулося до ОСОБА_3 з позовом про стягнення з нього 27973 грн. 27 коп. безпідставно сплаченої пенсії за період з квітня 2008 року по жовтень 2009 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що ОСОБА_3 з 22 серпня 2006 року отримує пенсію за вислугу років, у відповідності до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За вказаним Законом, пенсія призначається за умов звільнення особи з роботи, яка дає право на отримання пенсії цього виду.
Відповідач, який попереджався про те, що повинен повідомляти про роботу, такого не зробив, з 1 квітня 2008 року працевлаштувався на роботу на медичну посаду – лікаря ортопеда, у зв’язку з чим безпідставно отримав за вказаний період пенсію.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. На думку апелянта, висновки суду щодо його недобросовісності є безпідставними, оскільки про працевлаштування він в усній формі повідомляв голову УПФУ.
З’ясувавши обставини справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з серпня 2006 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ч. 1 ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення» (далі-Закон).
З 1 квітня 2008 року ОСОБА_3 працевлаштувався в Миколаївський державне експериментальне протезне ортопедичне підприємство на посаду лікаря ортопеда –травматолога стаціонару первинного та складного протезування, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років.
В липні 2009 року відповідач надав до УПФУ довідку від 16 липня 2009 року за № 234/06 про роботу на вказаній посаді (а.с.7). Рішенням комісії УПФУ за № 7 від 18 жовтня 2009 року йому припинена виплата пенсії, визначено 27973 грн. 27 коп.
переплати пенсії по вересень 2009 року, та вирішено проводити відрахування зайво сплаченої суми з пенсії ОСОБА_3 Проте сам відповідач 24 листопада 2009 року написав заяву про припинення виплати йому пенсії у зв’язку з працевлаштуванням. Внаслідок чого УПФУ, утримавши з його пенсії в листопаді 2009 року 327 грн. 74 коп., звернулося з вказаним позовом до суду.
Відповідно до п. 2 ст. 7 Закону, пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Отже, з часу працевлаштування відповідача, виплата пенсії за вислугу років повинна була припинитися.
У відповідності до вимог ст.ст. 102,103 Закону, пенсіонери зобов’язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати.
У разі невиконання цього обов’язку і одержання у зв’язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Встановивши, що виплата пенсії під час працевлаштування відповідача на роботу проведена не внаслідок рахункової помилки УПФУ, а у зв’язку з діями відповідача, який своєчасно не повідомив УПФУ про працевлаштування на посаду, що дає право на отримання пенсії за загаданими підставами, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з нього на користь УПФУ безпідставно сплаченої пенсії. Таки висновки суду відповідають ст.ст. 1212,1215 ЦК України.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що довідку про роботу позивач надав УПФУ 30 липня 2009 року. В тому ж місяці УПФУ дізналося про те, що він працює, отримавши данні про працюючих пенсіонерів. Незважаючи на це, пенсія ОСОБА_3, як слідує з розрахунків УПФУ (а.с.4), виплачувалася йому в серпні і вересні 2009 року.
Так як вина відповідача у виплаті пенсії за ці місяці відсутня, колегія суддів, виходячи з вимог ст. 1215 ЦК України, не вбачає підстав для стягнення з нього на користь позивача пенсії за серпень і вересень 2009 року.
За такого рішення суду у відповідності з ч. 1 п. 3 ст. 309 ЦПК України необхідно змінити, зменшивши суму стягнення безпідставно виплачених сум до 24434 грн. 67 коп. (2793грн.27коп. -1605грн.43коп. – 1605грн. 43коп. – 327грн.74коп.), а також суму судового збору, що підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача , зменшивши її до 244 грн. 37 коп.
Рішення в частині стягнення витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи залишити без змін.
Оскільки питання стягнення надмірно сплаченої пенсії розглядається в судовому порядку, рішення УПФУ щодо суми, яка підлягає стягненню з відповідача, самі по собі не є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Стягнуті з відповідача 327 грн. 74 коп. у зв’язку з викладеним, колегія суддів відраховує від належної до стягнення суми.
Доводи апелянта про те, що він повідомив УПФУ про працевлаштування в квітні 2008 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки належних та достовірних доказів про таке він не надав. Так, свідок ОСОБА_4 пояснила, що давала відповідачу консультації щодо можливості роботи на той чи іншій посаді. Однак відповідач про працевлаштування з 1 квітня 2008 року на конкретну роботу УПФУ до 30 липня 2009 року не повідомляв (а.с.41,31).
Також є необґрунтованими посилання апелянта на неправильність висновків суду про недобросовісність його дій.
Зокрема зловживання правом є правова поведінка, яка полягає у використанні особою своїх прав у спосіб, що суперечать призначенню права, його межам, внаслідок чого завдаються збитки суспільству, державі чи окремим особам.
За правилами Закону, як це було зазначено вище, подання документів для призначення та переоформлення пенсій є обов'язком пенсіонера, в даному випадку відповідача.
Про обов'язок повідомити про обставини, що впливають на розмір пенсії та право її отримання, пенсіонер – відповідач повідомлявся особисто, про що в заяві про призначення пенсії є відповідний підпис (а.с. 5).
Отже, невиконання законного обов'язку ОСОБА_3 при реалізації права на пенсію, внаслідок чого він отримав пенсію у такому розмірі, на який не має права, чим завдані збитки державі, є зловживанням таким правом і підставою для застосування правил ст. 103 Закону та ст.1212 ЦК України.
Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 3 червня 2010 року в частині позовних вимог про стягнення безпідставно виплачених грошових сум та стягнення судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Южноукраїнську Миколаївської області 24434 грн. 67 коп. безпідставно виплачених грошових сум та в дохід держави 244 грн. 37 коп. судового збору.
Рішення в частині стягнення витрат на інформаціно – технічне забезпечення розгляду справи залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: