У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином,
за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним позовом в суд ОСОБА_5 звернувся 12 серпня 2010 року.
Рішенням Оратівського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2010 року зазначений позов частково задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 527 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 12 грн. сплачених витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволені решти позовних вимог – відмовлено.
Апеляційні скарги на це рішення подані обома сторонами у справі.
ОСОБА_5 у апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким його позовні вимоги задовольнити повністю.
У апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, вказуючи зокрема на відсутність у резолютивній частині рішення суду вказівки на відшкодування йому 27 грн. матеріальної шкоди яку він поніс у зв’язку з оплатою проживання в готелі усупереч тому, що у мотивувальній частині суд дійшов висновку про відшкодування цієї шкоди в розмірі 27 грн. Вказував не відсутність у суду справедливого та розумного підходу при вирішенні питання визначення розміру моральної шкоди.
Вказував на неправильну оцінку судом доказів, а саме неприйняття до уваги наданих товарних чеків про понесені витрати пов’язані із поїздками до суду. Зазначав також на неправильне вирішення питання про відшкодування вартості пошкодженої бензопили, вартість якої зазначена у довідці.
ОСОБА_6 у апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 через пропуск строку позовної давності.
Зазначив, що у судовому засіданні ОСОБА_5 не навів будь-яких доводів щодо поважності пропущення строків позовної давності, а суд такі обставини не досліджував, що є порушенням норм процесуального права та призвело до неправильного вирішення справи.
Вказував, що суд, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, повинен був навести в рішення відповідні мотиви.
Вказує на те, що позивач насправді не проживав в готелі, плату за проживання в якому він вимагає, а фактично в той день він перебував в селі звідки і виїхав до м.Погребище для участі в судовому засіданні.
Представник ОСОБА_6 заперечувала доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 через їх безпідставність, просила апеляційну скаргу останнього відхилити, а подану ОСОБА_6 апеляційну скаргу задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дійшов вірного висновку та обґрунтовано задовольнив зазначений позов частково за встановлених обставин.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.
Судом встановлено, що вироком Погребищенського районного суду Вінницької області від 4 червня 2009 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді арешту на строк шість місяців.
Відповідно до ст. 11-1 КПК України, п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності. Речові докази по справі - бензопилу марки «Урал» і стартер з тросиком повернуто потерпілому ОСОБА_5
Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 21 жовтня 2009 року вирок Погребищенського районного суду від 4 червня 2009 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду України від 10 лютого 2010 року за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 у витребуванні кримінальної справи відмовлено.
Отже, обставини вчинення злочину, внаслідок якого ОСОБА_6 заподіяв матеріальну та моральну шкоду позивачу ОСОБА_5, доведено вироком суду який набув законної сили, а тому відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України цей вирок є обов’язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Задовольняючи позов частково суд виходив із того, що позивачем не доведено наданням належних та допустимих доказів у справі тих обставин та того розміру шкоди, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.
З такими висновками суду слід погодитись, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ставлячи питання про стягнення з відповідача 1 750 грн. вартості бензопили «Урал» в рахунок відшкодування пошкодженої бензопили, або повернення такої ж бензопили, ОСОБА_5 не довів підстав для відшкодування збитків саме відшкодуванням вартості цієї бензопили, оскільки з наданих доказів не вбачається, що вказане майно втратило свої якісні характеристики (пошкоджено) аж до неможливості використання його за призначенням, не вбачається, що такі завдані збитки неможливо відшкодувати шляхом відшкодування вартості проведеного ремонту (чи відшкодування коштів необхідних для ремонту).
Привальними також є висновки суду щодо недоведеності ОСОБА_5 і іншої шкоди, зокрема недоведеності, що квитки на громадський транспорт та бензин купувались ним саме у зв’язку з розглядом кримінальної справи.
Доводи апеляційної скарги не можна визнати такими, що спростовують висновки суду. Такі доводи не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.
Не можна визнати такими, що спростовують рішення суду та є підставою для скасування рішення суду доводи про те, що у резолютивній частині судового рішення не зазначено відшкодування 27 грн. витрат на проживання в готелі у супереч тому, що в мотивувальні частині визнано, що ця сума ця підлягає стягненню. Як вбачається із резолютивної частини рішення суду, суд зазначив про стягнення вказаних 27 грн. разом з іншим розміром завданої матеріальної шкоди, яка в загальній сумі становить 527 грн. (з яких 500 грн. відшкодування за оплату послуг адвокатів та 27 грн. відшкодування за проживання ОСОБА_5 в готелі). Рішення суду по суті є правильним, а тому ці доводи є безпідставними.
Не можна погодитись з доводами апеляційної скарги щодо несправедливого та незаконного визначення розміру стягуваної судом моральної шкоди, оскільки суд правильно виходив із встановлених обставин справи та застосував ті норми матеріального права, які врегульовують ці правовідносини. Колегія суддів не вбачає підстав для зміни судового рішення та збільшення морального відшкодування позивачу.
Не можна погодитись також з доводами апеляційної скарги ОСОБА_6 через їх безпідставність.
Так, не ґрунтуються на нормах матеріального права доводи його апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності.
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема з вироку Оратівського районного суду Вінницької області від 15 листопада 2005 року, ОСОБА_5 заявляв позов про відшкодування шкоди завданої злочином у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_6 по ч.2 ст.125 КК України. Вказаним вироком цивільний позов ОСОБА_5 було задоволено частково. Проте вирок було скасовано, а кримінальна справа направлена на новий розгляд. Вироком Погребищенського районного суду Вінницької від 4 червня 2009 року у цій кримінальній справі ОСОБА_6 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України та звільнений від кримінальної відповідальності у зв’язку з закінченням строку давності (а.с. 7-19). Цивільний позов цим вироком не вирішувався, а тому доводи апеляційної скарги про пропуск строку позовної давності не можна визнати обґрунтованими, оскільки, як вбачається, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Не ґрунтуються на законі й доводи ОСОБА_6 на необхідність надання висновків фахівців в галузі медицини для вирішення питання про наявність завданої потерпілому моральної шкоди та її розміру. Норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини, не передбачають необхідності отримання спеціальних висновків фахівців в галузі медицини для вирішення питання про наявність завданої моральної шкоди потерпілому від злочину.
Не знайшли свого підтвердження й доводи обох апелянтів в апеляційних скаргах і щодо порушення судом норм процесуального права.
Помилковими є доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо невідповідності вимогам законодавства журналів судових засідань, оскільки роздрукований ним та наданий суду Журнал судового засідання (а.с.124), є зразком форми такого журналу, а сам журнал знаходиться в матеріалах справи на аркушах справи 89-96, 103-105. Крім того такі доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови у позові.
Інші доводи апеляційних скарг також не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.
Порушення норм процесуального права, відповідно до правил ч. 3 ст. 309 ЦПК України, можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Таких порушень норм процесуального права апелянтами в їх апеляційних скаргах не наведено.
Оскаржуване рішення суду є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Оратівського районного суду Вінницької області від 10 листопада 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: