Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Вавшка В.С.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним позовом ОСОБА_5 звернувся 1 червня 2010 року.
У позові зазначав, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 його матері ОСОБА_7 відкрилась спадщина за законом на належну їй частку в спільному майні подружжя, а саме: Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та Ѕ частину автомобіля марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2
Крім нього спадкоємцями ОСОБА_7 були батько - ОСОБА_8, а також сестра позивача - ОСОБА_6
Спадщину прийняли ОСОБА_5 та ОСОБА_8, оскільки на час відкриття спадщини батько проживав з покійною, а він - ОСОБА_5, подав в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.
Відповідачка ОСОБА_6 спадщини за померлою матір’ю не приймала, а тому ОСОБА_5 вважає, що він та його батько прийняли та успадкували по Ѕ частці спадкового майна кожен. Його частка від цілого становить ј спадкового майна.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_8
До смерті він розпорядився своїм майном заповівши все своє майно на користь дочки ОСОБА_6
Після смерті батька відповідачка забрала документи на квартиру та автомобіль, оскільки заперечує право позивача на це майно.
У зв’язку з тим, що відповідачка не визнає будь-яких прав позивача на квартиру та автомобіль, як спадкового майна після смерті матері, позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на ј частину квартири та автомобіля.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Відповідачка та її представник заперечували доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду таким визнати не можна оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом встановлено і не оспорюється сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 (а.с.34 - Свідоцтвом про смерть від 7 лютого 2008 року, серії НОМЕР_3, актовий запис №2321 від 20 серпня 2007року).
Спадкоємцями першої черги за законом на день відкриття спадщини були її чоловік – ОСОБА_8, син – ОСОБА_5 та дочка - ОСОБА_6 ( дошлюбне ОСОБА_2 ( а.с.28-58 – копії спадкових справ).
ОСОБА_8 як другий із подружжя померлої ОСОБА_7 прийняв спадщину, оскільки проживав разом із останньою в квартирі АДРЕСА_2, яка згідно із Свідоцтвом про право приватної власності на житло від 29 квітня 2005 року належить ОСОБА_8 (а.с.18, 46, 72).
ОСОБА_5 прийняв спадщину подавши відповідну заяву до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори 8 лютого 2008 рок. На підставі його заяви заведено спадкову справу № 72/2008 року до майна померлої ОСОБА_7 Свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а.с.28-40 – копія спадкової справи).
Встановлено також і не заперечується сторонами, що інші спадкоємці, в тому числі і ОСОБА_5, з заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не звертались.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть від 21 грудня 2009 року серії НОМЕР_4 актовий запис №3226 від ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.47).
5 листопада 2008 року ОСОБА_8 на випадок своєї смерті розпорядився усім своїм майном, заповівши його своїй дочці ОСОБА_6 (а.с.49).
18 січня 2010 року ОСОБА_6 подала заву про прийняття спадщини за заповітом до Третьої Вінницької державної нотаріальної контори, відповідно до якої було заведено спадкову справу (а.с.41-58). Свідоцтво про право на спадщину не видавалось у зв’язку з судовою забороною в порядку забезпечення позову (а.с.25).
Встановлено також, що після смерті спадкодавців ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишилась квартира АДРЕСА_2 в якій останні проживали до смерті та яка згідно Свідоцтва про право приватної власності на житло від 29 квітня 2005 року належить ОСОБА_8, а також автомобіль ВАЗ 2104, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, який зареєстровано на ОСОБА_8 (а.с. 55, 70, 72).
Ухвалюючи за таких встановлених обставин судове рішення та відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було доведено факт належності спірного спадкового майна на праві спільної сумісної власності спадкодавцю ОСОБА_7, а тому через недоведеність обставин, на які посилався позивач обґрунтовуючи свої вимоги, в силу правил ст. 1218 ЦК України та ст. 60 ЦПК України, суд відмовив у задоволенні позову.
Проте судом неправильно застосовані норми матеріального права, а такі висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За правилами ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 прийняв у встановлений законом строк спадщину після його померлої матері ОСОБА_7, подавши до Третьої вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Спадщину прийняв також його батько ОСОБА_8, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлено і не оспорюється ніким, що ОСОБА_6 після смерті її матері ОСОБА_7 спадщини не приймала.
Спадковим майном після смерті ОСОБА_7 було: Ѕ квартири АДРЕСА_2 та Ѕ частина автомобіля марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2
За правилами ч.1 ст.1258 та ст. 1261 ЦК України після смерті ОСОБА_7 її майно успадковують спадкоємці першої черги за законом, які прийняли спадщину та якими є її чоловік ОСОБА_8 та син ОСОБА_5 Родинні стосунки підтверджуються матеріалами справи, зокрема копією спадкової справи.
З урахуванням того, що відповідачка ОСОБА_6 не приймала спадщину після померлої спадкодавці ОСОБА_7, то ОСОБА_8 та ОСОБА_5 прийнявши цю спадщину набули право власності на спадкове майно в рівних частках, що становить ј частки від всього майна кожному.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позову та доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_5 належить Ѕ частка спадкового майна після померлої ОСОБА_7, а саме: ј частина квартири АДРЕСА_2 та ј частина автомобіля марки ВАЗ 2104, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2
Інша частка спадкового майна, в порядку спадкування за заповітом залишається за відповідачкою ОСОБА_6
Висновки суду першої інстанції, що квартира АДРЕСА_3 та автомобіль ВАЗ 2104, 1985 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5 не є спадковим майном, оскільки за правовстановлюючими документами належить ОСОБА_8, не можна визнати правильними.
Встановлено і не оспорюється, що ОСОБА_8 та ОСОБА_1. перебували у шлюбі. За життя спору щодо належності вказаного майна у подружжя не було.
Будь-яких доказів, зокрема договорів чи угод укладених між подружжям про належність вказаного майна не надано, а тому у суду першої інстанції не було підстав визнавати, що спірне майно належало лише покійному ОСОБА_8, оскільки виходячи із положень ст. 60 СК України та відповідних аналогічних положень ст.22 КпШС України, який втратив чинність з 1 січня 2004 року, нажите подружжям за час шлюбу майно належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Суд першої інстанції дійшовши висновку, що ОСОБА_8 належить все майно набуте в період шлюбу з ОСОБА_7 не навів доказів, в силу яких спростовується презумпція спільності майна подружжя, передбачена вказаними вище нормами матеріального права.
Оскільки відповідачка ОСОБА_6 не визнає права позивача на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_7, то позивач ОСОБА_5 правомірно звернувся в суд за захистом свого права, шляхом визнання права власності на спадкове майно за ним в порядку спадкування за законом.
Отже суд дійшов до таких своїх висновків внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ОСОБА_5
За ОСОБА_5 слід визнати, в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_4, що зареєстрована за ОСОБА_8, а також на ј частину автомобіля ВАЗ 21004, державний номер НОМЕР_1, 1985 року випуску, № кузова НОМЕР_6, № двигуна НОМЕР_7, синього кольору, легковий універсал-В.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 жовтня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на спадкове майно – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за законом після померлої ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_4, що зареєстрована за ОСОБА_8, а також на ј частину автомобіля ВАЗ 21004, державний номер НОМЕР_1, 1985 року випуску, № кузова НОМЕР_6, № двигуна НОМЕР_7, синього кольору, легковий універсал-В.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: