Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованої споруди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 28 жовтня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Із зазначеним позовом в суд ОСОБА_5 звернулася у листопаді 2009 року.
Зазначала, що вона проживає в приватному будинку в АДРЕСА_1 Сусідами по будинку є відповідачі, які самовільно, без оформлення відповідних документів здійснили будівництво споруди (гаража) на території земельної ділянки на якій розташований будинок. Ця споруда розташована на відстані 4,5 метрів від вікон її квартири. На її неодноразові скарги, попередження, щодо припинення самовільного будівництва та отримання дозволу в будівельному відділі міської ради на оформлення відповідної документації, відповідачі ніяких дій не приймали. Відповідачі зберігають в гаражі паливно-мастильні матеріали та автомобіль (мікроавтобус) який використовується для роботи. Від прогрівання двигуна автомобіля щоранку вихлопні гази потрапляють до приміщення її квартири через близькість відставні.
Також зазначила, що до відповідачів застосовувались заходи адміністративного впливу, зокрема Вінницькою СЕС було складено протокол та винесено постанову про заборону зберігання автомобіля у вказаному гаражі, а Управлінням інспекції державного архітектурно-будівельного контролю встановлено порушення з боку відповідачів, оскільки будівельні роботи вони проводили без належного дозволу, міською інспекцією ДАБК УМІА міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення.
Вказала на те, що самовільно збудувавши споруда відповідачі порушили її права, так як цей гараж розташований в близькості від її будинку та її воріт у зв’язку із чим вона не може вільно завозити на своє подвір’я будівельні матеріали, меблі, тощо. Самовільною збудованою будівлею створені нестерпні умови для її проживання, зокрема крім потрапляння вихлопних газів до її будинку, по стінах будинку проходять вібрації від заїзду та виїзду автомобіля в гараж.
Посилаючись на зазначені обставини та норми ст. 24 Закону «Про планування і забудову територій», ст. 31 Закону «Про місцеве самоврядування», ст.ст. 282, 321, 386, 391, 1163, 1164 ЦК України, просила постановити рішення про знесення споруди (гаража), розташованого за адресою: м. Вінниця 1-й провулок Полубуткіна, 2б, який було самочинно збудовано громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_6 за рахунок відповідачів. Судові витрати просила покласти на відповідачів.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 грудня 2010 року до участі у справі в якості третьої особи притягнуто територіальну громаду м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 28 жовтня 2010 року позов задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 за їх власний рахунок знести самочинно встановлений цегляний гараж по АДРЕСА_2
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати , а саме судовий збір у розмірі 17,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 8,50 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження за відсутністю предмета спору.
1 грудня 2010 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулись із заявою про скасування ухвали Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 квітня 2010 року про забезпечення позову у цій справі у зв’язку із розглядом апеляційної скарги.
У доводах апеляційної скарги посилаються на те, що судом неправильно застосовані положення норм матеріального права щодо встановлених правовідносин, зокрема посилається на те, що судом неправильно застосовано ст. 376 ЦК України.
У доводах вказує також на те, що позивачка не проживає за вказаною нею адресою через це вона не має підстав для звернення до суду, а з таким позовом має право звертатись до суду лише відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування. Зазначили, що суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що гараж вже переобладнано під господарську будівлю і вона не використовується як гараж, що підтверджується наданими суду документами, а саме актом обстеження цієї будівлі членами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лотос-2б» від 27 серпня 2010 року. У зв’язку із цим перед судом ставилось питання про закриття провадження у справі через відсутність предмету спору.
Вказують також на те, що суд безпідставно не взяв до уваги, не дослідив та не дав оцінку тому, що у ОСОБА_7 є всі відповідні дозволи, які потрібні для реєстрації спірної будівлі, зокрема погодження сусідів (включаючи власника квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_8 - колишнього чоловіка позивачки ), узгодження №6817 Вінницької міської Санепідемстанції, а також видано попередній висновок Державного управління охорони навколишнього середовища у Вінницькій області.
Зазначають, що самовільне будівництво за правилами ч. 7 ст. 376 ЦК України не є підставою для обов’язкового знесення будівлі, а за позовом органу місцевого самоврядування таке нерухоме майно може бути знесеним, якщо неможливо перебудувати цю будівлю з приведенням її до будівельних норм, усунення інших порушень переобладнанням, чи перебудовою цієї будівлі.
Позивачка та її представник заперечувала доводи апеляційної скарги посилаючись на їх безпідставність. Просила відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду таким визнати не можна оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Так, судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що відповідно до свідоцтва на право власності на житло ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є співвласниками по Ѕ частині АДРЕСА_4 займає позивачка ОСОБА_5 (а с. 169)
Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у 1998 році без виділяння їм земельної ділянки під будівництво гаража, на земельній ділянці належній міській раді, без відповідного дозволу на будівництво та погоджень передбачених законодавством, тобто самочинно, збудували гараж біля свого будинку АДРЕСА_5
Встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що відповідачі звертались до Вінницької міської ради з відповідною заявою про прийняття в експлуатацію самочинно збудованого гаражу, що підтверджується наданими доказами, зокрема витягом з Протоколу №6 засідання комісії по розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування (а.с.28, 29, 30). Питання не вирішено у зв’язку з розглядом справи в суді.
Із матеріалів справи також вбачається, що спірна самочинно збудована відповідачами споруда в даний час не використовується як гараж, а сама будівля переобладнана на господарську споруду іншого призначення ( а.с. 184).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову та зобов’язуючи ОСОБА_6, ОСОБА_7 за їх власний рахунок знести самочинно встановлений цегляний гараж по 1 - ому АДРЕСА_6 суд першої інстанції виходив із встановленого судом факту про те, що спірний гараж встановлено відповідачами самочинно, оскільки земельна ділянка їм під будівництво не виділялась, а гараж збудований з порушенням встановленого законом порядку, зокрема будівельних норм та санітарних правил.
Проте вирішуючи цей спір суд першої інстанції не взяв до уваги, що ст. 376 ЦК України, якою він керувався при ухваленні рішення, передбачає можливість знесення самочинного будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування, і то лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
За позовом громадянина таке рішення може бути ухвалено на підставі ст. 391 ЦК України в разі доведеності ним відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України факту створення йому перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном при неможливості усунення цих перешкод і інший спосіб.
Із матеріалів справи вбачається, що позов Вінницької міської ради до ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованого цегляного гаража та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки залишено без розгляду ухвалою Замостянського районного суду м.Вінниці 7 жовтня 2009 року (а.с.60).
Як вбачається із матеріалів справи після цього з самостійним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_6 про знесення самочинного будівництва та звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки Вінницька міська рада зверталась.
В цій справі, як вбачається із судового рішення, представник Вінницької міської ради покладався на думку суду при вирішенні спору, про що представник подав відповідну заяву.
За таких обставин, як вбачається, Вінницька міська рада не визначилась із правовою позицією щодо відповідачів, самостійного позову про знесення спірного гаража (а в даний час господарської споруди) та звільнення земельної ділянки до відповідачів не подала і можливість така не втрачена.
Разом із тим, як вбачається із судового рішення, судом не було встановлено порушень прав позивачки, які можуть бути підставою для задоволення її вимог про знесення самочинного будівництва. Не встановлено судом також доведеності позивачкою, відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України, факту створення перешкод у здійсненні її права користування та розпорядження майном та неможливості усунення цих перешкод у інший спосіб.
Отже суд дійшов до таких своїх висновків внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а також судом допущено невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв’язку із скасуванням судового рішення та відмовою у заявленому позові задоволенню також підлягає і заява відповідачів про скасування заходів забезпечення позову, оскільки нове рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і необхідність у забезпеченні позову відпала.
В силу правил частин 3, 5, 6 ст. 154 ЦПК України ухвала Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 квітня 2010 року про забезпечення позову у цій справі підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.3, п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 28 жовтня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволені позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про знесення самочинно збудованої споруди – відмовити.
Скасувати ухвалу Замостянського районного суду м. Вінниці від 1 квітня 2010 року про забезпечення позову, якою заборонено Вінницькій міській раді виділяти будь-кому для будь-яких цілей земельну ділянку, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_7 та проводити реєстрацію документів на самовільно-збудовану споруду, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_7 та належить ОСОБА_6 та ОСОБА_7.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: