У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 грудня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Колоса С.С., Вавшка В.С.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом ОСОБА_7 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору та договору застави транспортного засобу,
за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 жовтня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 жовтня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції заборгованість за кредитними договором у розмірі 238 135 грн.98 коп., з яких заборгованість по кредиту у сумі 156 487 грн.64 коп., заборгованість по відсотках у сумі 31 051 грн.48 коп., пеня у сумі 50 596 грн.86 коп. У задоволенні позову ОСОБА_7 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції, ОСОБА_6 про визнання недійсним кредитного договору № 014/035-34/60136 від 10 липня 2008 року, додаткової угоди до кредитного договору та договору застави транспортного засобу – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Вінницької обласної дирекції 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнено ОСОБА_6 від сплати судового збору (державного мита).
У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, а також порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до нього змінити, відмовивши позивачу у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 50 596, 86 грн., а в іншій частині рішення суду залишити без змін.
У доводах апеляційної скарги посилається на те що розмір пені склав одну третю частину від суми наданого кредиту, що є несправедливим та порушує дисбаланс договірних прав та обов’язків на його шкоду як споживача.
Зазначав також що судом не було застосовано ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він перевищує розмір збитків.
Представник позивача заперечував доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.
Суд першої інстанції розглянув справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, дійшов вірного висновку та обґрунтовано задовольнив позов.
З висновками суду слід погодитись, оскільки такі висновки суду ґрунтуються на досліджених судом доказах та відповідають встановленим судом обставинам справи.
Переконливих доводів у обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині вимог про стягнення пені в суді першої інстанції відповідач ОСОБА_6 не навів.
Відповідно правил ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Вирішуючи спір та задовольняючи позов суд першої інстанції правильно виходив із встановлених судом обставин про порушення прав позивача (кредитора) неналежним виконанням зобов'язань відповідачем ОСОБА_6 за укладеним з позивачем кредитним договором № 014/035-34/60136 від 10 липня 2008 року у строки визначені цим договором. Також правильно виходив із того, що ОСОБА_6 згідно із своїми зобов’язаннями повинен сплатити пеню за несвоєчасну сплату кредиту згідно затвердженого графіку, оскільки він погодився з умовами договору щодо розміру пені, підписав договір з відповідними умовами про оплату пені (п.14,3 кредитного договору) в розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Всі доводи апеляційної скарги про неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права не можна визнати такими, що спростовують висновки суду. Такі доводи не дають підстав для скасування чи зміни судового рішення .
Не можна визнати такими, що спростовують висновки суду та дають підстави для скасування судового рішення, в оскаржуваній його частині, посилання апелянта на те, що судом не було застосовано ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки, оскільки, як вбачається із судового рішення, ОСОБА_6 не ставив цих питань перед судом першої інстанції та не доводив тих обставин, які давали б підстави суду першої інстанції застосувати положення вказаного закону та зменшити ОСОБА_6 розмір пені.
З тих же мотивів не можна визнати переконливими доводи про наявність підстав для скасування рішення суду через незастосування судом правил ч. 3 ст. 550 ЦК України про відсутність права вимоги кредитором неустойки, якщо особа, яка порушила зобов’язання доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_6 не доводив цих обставин в суді першої інстанції, оскільки заперечував позов з інших підстав, а тому у суду не було підстав для з’ясування вказаних обставин та застосування вказаної норми матеріального права.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції і не є підставою для скасування судового рішення.
Відповідно ст. 308 ЦПК України суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 14 жовтня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: