Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Андреєвій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ВАТ НАСК «Оранта») про стягнення страхових виплат, пені, інфляційних, річних та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ВАТ НАСК «Оранта» на повторне заочне рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
ОСОБА_5 із зазначеним позовом звернулась в суд 6 жовтня 2009 року.
Зазначала, що 13 березня 2008 року між нею та ВАТ НАСК «Оранта» укладено договір №277 добровільного страхування транспортного засобу (далі – Договір), згідно із яким було застраховано її автомобіль «INFINITI М 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 на строк з 14 березня 2008 року до 24.00 год. 13 травня 2009 року. Страховий платіж вона внесла та дотримувалася зобов’язань по цьому договору.
7 та 13 березня 2009 року внаслідок дорожньо - транспортних пригод застрахований автомобіль отримав ушкодження, що відповідно до Договору є страховим випадком. Про ці страхові випадки позивачка 11 березня та відповідно 17 березня 2009 року повідомила Страховика.
Згідно експертного дослідження вартість відновлювального ремонту за двома страховими випадками становить 117 095 грн. 95 коп.
Відповідач не сплатив страхової суми у відповідності до зобов’язань по Договору.
Після неодноразових звернень з відповідними вимогами їй було на відшкодування шкоди сплачено страхові платежі 11 серпня 2009 року - 17 334, 16 грн., а 15 вересня 2009 року - 45 425, 26 грн. (всього 62759, 44 грн.). Решту 54 336, 44 грн. відповідач не сплатив.
У зв’язку з цим просила стягнути з відповідача невиплачену суму страхового відшкодування 54 336, 44 грн., пеню за кожний день затримки виплати у розмірі ставки НБУ від невиплаченої суми, що становить 3018, 33 грн., 3% річних за прострочення грошового зобов’язання, що становить 829, 78 грн. Просила також стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., 400 грн. витрат по оплаті експертних послуг, 595 грн.84 коп. витрат на державне мито (судовий збір), 120 грн. витрат на ІТЗ та витрати на правову допомогу 4000 грн.
Повторним заочним рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2010 року зазначений позов задоволено.
Стягнуто з ВАТ НАСК «Оранта» в особі Вінницького міського відділення Вінницької обласної дирекції на користь на користь ОСОБА_5 страхове відшкодування в сумі 54336,21 грн., пеню у сумі 3018,33 грн., три відсотки річних у сумі 829, 78 грн., моральну шкоду в сумі 1000 грн., витрати на проведення експертної оцінки в сумі 400 грн. витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн., судовий збір в сумі 595, 84 грн., витрати на ІТЗ в розмірі 120 грн.
У апеляційній скарзі ВАТ НАСК «Оранта», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивачка заперечувала доводи апеляційної скарги через їх безпідставність. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Рішення суду таким визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.
Ухвалюючи судове рішення та вирішуючи питання про стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_5 страхового відшкодування в сумі 54336,21 грн. суд першої інстанції виходив із того, що виплачене позивачці страхове відшкодування в сумі 62 759, 44 грн. (17334,16 грн. + 45425,28 грн.) не повністю відшкодовує завдані їй збитки. Виходив із того, що відповідач безпідставно не виплатив ОСОБА_5 визначену експертом (висновок експертного дослідження №298Е-05 від 18 травня 2010 року) вартість відновлювального ремонту автомобіля в сумі 117095,65 грн. (різниці між виплаченою сумою і цією вартістю, що становить 54336,21 грн.), а тому стягнув вказану суму як страхове відшкодування та відповідно стягнув пеню, інфляційні, річні, відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
З таким висновком суду не можна погодитись як щодо частини основних вимог про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних, річних, так і щодо частини про стягнення моральної шкоди, а також стягнення судових витрат, оскільки суд дійшов до таких висновків при неправильному застосуванні норм матеріального права, а також при неправильному застосуванні норм процесуального права щодо висновків про стягнення витрат на правову допомогу.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ВАТ НАСК «Оранта» та ОСОБА_5 виникли договірні правовідносини внаслідок укладення між ними Договору добровільного страхування транспортного засобу №277 від 13 березня 2008 року (далі – Договір). Внаслідок укладення цього Договору між сторонами виникли відповідні зобов’язання по договору добровільного страхування транспортного засобу.
Встановлено правильно і не заперечується сторонами, що ВАТ НАСК «Оранта» виплатила ОСОБА_5 страхове відшкодування за двома страховими випадками в загальному розмірі 62 759, 44 грн.
Зокрема за страховим випадком, що стався 13 березня 2009 року виплачено страхове відшкодування 11 серпня 2009 року в розмірі 17334, 16 грн. (а.с.102).
За страховим випадком, що стався 7 березня 2009 року виплачено страхове відшкодування 15 вересня 2009 року в розмірі 45425, 28 грн. (а.с.90).
Матеріальні збитки за вказаними страховими випадками визначені відповідно до умов договору (пункт 1.5 та пункти 2.12.4 і 2.12.4.1 Договору) на підставі висновків спеціаліста від 5 та 13 травня 2009 року, узгоджених зі Страховиком експертної організації, виконаних відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (а.с. 90 - 111).
Розмір страхового відшкодування Страховиком визначений відповідно до умов Договору (пункти 2.12.3 – 2.12.12.2 Договору).
Листом від 12 травня 2009 року №15-10/651 ВАТ НАСК «Оранта» повідомила про виконання страхувальником умов пункту 2.10.4 Договору та надала дозвіл на проведення відновлювального ремонту автомобіля за двома страховими випадками ( а.с. 47 на звороті).
Встановлено, що 13 травня 2009 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 звернувся в ПП ЕНДКЦ «Експертиза» з заявою про проведення експертного автотоварознавчого дослідження з питання про визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля «INFINITI М 35», реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на березень 2009 року (а.с.23).
За висновком експертного дослідження №298Е-05 від 18 травня 2009 року вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля станом на березень 2009 року становить 117095, 65 грн.
Встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що Страховик не робив розрахунку розміру страхового відшкодування, за правилами визначеними у Договорі, виходячи із 117095, 65 грн. вартості відновлювального ремонту.
Позивачка у позові ставить питання про стягнення страхового відшкодування, яке визначено нею як заборгованість, а також розраховане нею самостійно шляхом простого віднімання розміру вже сплаченого їй страхового відшкодування від визначеного висновком експертного дослідження від 18 травня 2009 року розміру відновлювального ремонту (117095, 65 грн. – 62759,44 грн. = 54336,21 грн.)
Встановлено також, що ОСОБА_5 в червні 2009 року провела відновлювальний ремонт автомобіля «INFINITI М 35», реєстраційний номер НОМЕР_1.
Про проведення відновлювального ремонту в червні 2009 року позивачка повідомила сама у судовому засіданні апеляційного суду. Разом із тим вона вказала, що документи про вартість цього ремонту вона не може надати суду, оскільки не брала таких документів на станції технічного обслуговування.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, правилами Закону України «Про страхування» (далі – Закон), а також укладеним між сторонами Договором, положення якого не повинні суперечити нормам ЦК України та вказаному Закону.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Такі ж положення містяться в ст. 979 ЦК України.
Виходячи із цього суду слід було звернути увагу на положення Договору які визначають зобов’язання сторін, з якими погодились сторони договору підписуючи його.
Зокрема позивачка ОСОБА_5 підписуючи умови договору погодилася з положеннями договору щодо визначення вартості відновлювального ремонту за Варіантом 1 цього Договору (пункт 1.5 Договору, а.с.11), який передбачає (пункт 2.12.4 та пункт. 2.12.4.1 Договору), що вартість відновлювального ремонту визначається за одним з обраних Страхувальником при укладенні договору варіантів, зазначених в п. 1.5 Договору, а саме: на підставі висновків аварійного комісара Страховика або спеціаліста узгодженої зі Страховиком експертної організації, виконаних відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.
Як вбачається із матеріалів справи саме так і проведена оцінка вартості відновлювального ремонту автомобіля, а саме на підставі висновків спеціаліста узгодженої зі Страховиком експертної організації, виконаних відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Саме із цієї встановленої вартості відновлювального ремонту Страховиком визначено розміром страхового відшкодування за двома страховими випадками. Таке страхове відшкодування виплачено позивачці у серпні - вересні 2009 року.
Саме із таких умов Договору ОСОБА_5 (Страхувальнику), визначено страховий тариф 5,54% та нарахований розмір страхового платежу, який вона сплатила 13 березня 2008 року (пункти 1.10 та 1.12 Договору).
Оскільки з такими умовами Договору погодилась позивачка, підписала їх, тому її претензії до страхової компанії з приводу саме такого визначення вартості відновлювального ремонту та виплати страхового відшкодування у розмірі встановленому Страховиком ВАТ НАСК «Оранта» є безпідставними. Такі позовні вимоги задоволеними бути не можуть. Не можуть бути задоволеними й інші вимоги, які витікають із цих основних вимог (стягнення пені, інфляційних, річних та відшкодування моральної шкоди).
Крім того, виходячи із положень ст. 8 Закону «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Таке ж правило міститься у абзаці 3 частини 1 ст. 988 ЦК України, а також у Договорі підписаному сторонами, а тому немає підстав для задоволення позовних вимог також виходячи із обставин, що позивачкою проведено відновлювальний ремонт в червні 2009 року без підтвердження документами (доказами) вартості цього ремонту, а фактично розміру прямого збитку.
Окремо слід зазначити про безпідставність задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.
Задовольняючи вимоги про відшкодування моральної шкоди з відповідача на користь позивачки в розмірі 1000 грн. суд виходив із того, що діями відповідача позивачці ОСОБА_5 заподіяно моральну шкоду, оскільки позивачка неодноразово зверталась до страховика по виплаті страхового відшкодування, однак її звернення ігнорувались. Виходив із того, що така поведінка відповідача завдала позивачці моральних страждань, що полягають її постійному перебуванні у стані стресу, а тому завдана їй моральна шкода в розмірі 1000 грн., в силу положень ст. ст.23, 1167 ЦК України, підлягає відшкодуванню.
Проте при вирішенні цього питання суд не врахував, що між сторонами укладено договір добровільного страхування транспортного засобу і правовідносини між сторонами є договірними.
Як вже зазначалось такі правовідносини регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, нормами Закону України «Про страхування», а також укладеним між сторонами Договором.
Зазначені норми матеріального права, а також умови Договору не передбачають такого виду відповідальності Страховика як відшкодування моральної шкоди, а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди не могли бути задоволеними навіть при умові якби основні вимоги про стягнення страхового відшкодування були б задоволеними.
Колегія суддів дійшла також висновку про необхідність відзначення у судовому рішенні окремо питання про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права при стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн.
Так, відповідно до частин 1 та 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Виходячи із цього суду слід було встановити чи є підстави, в силу положень частин 1 та 2 ст. 84 ЦПК України, для стягнення витрат на правову допомогу на користь позивачки ОСОБА_5, зв’язку із наданням їй такої допомоги фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, згідно із договором про надання послуг від 18 січня 2010 року.
З укладеного Договору про надання послуг від 18 січня 2010 року (а.с.120 - ксерокопія Договору) вбачається, що позивачка уклала цей договір з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_6, яка отримала відповідну оплату 4000 грн. згідно із розрахунковою квитанцією (а.с.121 - ксерокопія квитанції).
Згідно із актом приймання-передачі виконаних робіт від 2 квітня 2010 року ця ж фізична особа - підприємець виконувала роботу на виконання укладеного договору (а.с.122 - ксерокопія акту).
Із зазначених документів та інших матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_6 є адвокатом. Також не вбачається, що ОСОБА_6, відповідно до правил ст. 84 ЦПК України є іншим фахівцем в галузі права, витрати на якого підлягають відшкодуванню в порядку визначеному цією статтею.
Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Така особа має бути допущена до участі у справі за ухвалою суду на підставі заяви особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції не вирішував питання про допуск ОСОБА_6 до участі у справі як фахівця у галузі права, яка за законом має право надавати правову допомогу.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для стягнення з ВАТ НАСК «Оранта» на користь позивачки витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн., у зв’язку з наданням останній такої допомоги фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6
Невідповідність висновків суду обставинами справи, порушення або неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, відповідно до правил пунктів 3 та 4 частини 1 статті 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Отже, за таких обставин оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.2, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ВАТ НАСК “Оранта” задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 липня 2010 року у цій справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення страхових виплат, пені, інфляційних, річних та відшкодування моральної шкоди – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку до суду касаційної інстанції.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис / В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: