Справа №2-837/2010

                                                           РІШЕННЯ

                                                    Іменем             України

  08.12.2010 року  Роздольненський районний суд АРК в складі:

Головуючого судді: О.А.Тєдєєвої

при секретарі: Н.І.Асанової

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Роздольне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ОСОБА_3 до Чернишевської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

                                                              ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

            Позовні вимоги мотивовані тим, що його мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилось спадкове майно у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1, яке нею було викуплено у колгоспі «Чернишевське». Спадкоємцями першої черги являється ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, яка проживала сумісно зі спадкоємцем. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взяли на себе витрати по ремонту вищевказаного домоволодіння, оплату комунальних платежів і відповідно ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року) фактично вступили в управління спадковим майном.

            ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після її смерті спадкоємцями стала її донька ОСОБА_2 та її син ОСОБА_6, який також помер. ОСОБА_2 з 1995 року не проживає за місцем знаходження спадкового майна.

            ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Чернишевської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину домоволодіння АДРЕСА_1 та визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

            Позовні вимоги аналогічні вимогам  ОСОБА_1

            17.11.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 об,єднані в одне провадження з позовом ОСОБА_1 та присвоєний номер №2-837/2010 року.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_3, ОСОБА_1, їх представник ОСОБА_7 позов підтримали в повному обсязі, пояснили, що після смерті їх матері ОСОБА_4 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не звертались, фактично вступили в управління спадковим майном. Відповідач не проживає у домоволодінні АДРЕСА_1 з 1995 року що підтверджується поясненнями свідків, які додані до матеріалів справи.

            Відповідач ОСОБА_2 з позовом не згодна, пояснила, що після смерті її матері ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталась, так як на момент її смерті була прописана в домоволодінні. На даний час працює і тимчасово мешкає в смт.Роздольне. В домоволодінні залишились її особисті речі. Заперечує проти визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Також зазначила, що позивачі по справі в спірному домоволодінні не проживають, не роблять його ремонт.  

           Представник Чернишевської сільської ради у судове засідання не з,вився, про час, місце розгляду справи повідолмений належним чином, надав заяву просить справу розглядати в його відсутність, з позовом згоден.

Вислухавши пояснення позивачів, їх представника ОСОБА_7, дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Згідно з вимогами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня  2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» встановлено, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного Кодексу України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР.  

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті відкрилася спадщина у вигляді будинку АДРЕСА_1.

 На час смерті спадкодавця ОСОБА_4 разом з нею проживала її донька ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 відповідно до ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року) фактично прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_4, але не оформила її в встановленому порядку.    

Позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 із спадкодавцем не проживали і протягом встановленого законом строку не подали до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, про що сторони не заперечували в судовому засіданні.

Відомостей про відмову нотаріальної контори в оформленні права на спадщину матеріали справи не містять.

Докази, які б свідчили про фактичний вступ в управління спадковим майном позивачів, до матеріалів справи не надані.

З матеріалів справи вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 її право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано не було, документів, які б свідчили про її право власності на цей будинок не надано.  

За таких обставин, суд вважає, що відсутні правові підстави для визнання за позивачами права власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім’ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому же населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім’я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім’ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням.  

          Відповідно до статті 9 Житлового Кодексу  Української  РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.  

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за їх заявою може бути продовжено, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за такими наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадках тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члени його сім'ї такими, що втратили право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Перевіряючи доводи позивачів про непроживання відповідача у домоволодінні з 1995 року по наступний час без поважних причин, тобто понад шість місяців, суд дійшов висновку, що вони не підтверджуються достовірними доказами. Позивачами не надано даних, які б свідчили про обрання ОСОБА_2 іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім’ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення)

       Як  встановлено   судом  і  підтверджується  матеріалами   справи  ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, але не оформила її в встановленому порядку.    

Розглядая справу в межах заявлених позовних вимог суд вважає, що позивачами не надано суду безсуперечних доказів , на підставі яких можливо вирішувати питання щодо ОСОБА_2 особою, що втратила право користування  житловою площею спірного будинку.

Суд не може взяти до уваги свідчення свідків ОСОБА_8,ОСОБА_9, ОСОБА_10 надані позивачами у письмовій формі в ксерокопіях, так як позивачами оригінали цих свідчень не надані.

Відповідно до ч.2 ст.136 ЦПК України заява про виклик свідка має бути подана до або під час попереднього  судового засідання , а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться ,-до початку розгляду справи по суті. Позивачі не надали до суду клопотання про виклик вищезазначених свідків для дачі пояснень в судовому засіданні.

         Аналізуючи фактичні обставини по справі і докази, надані сторонами, суд вважає, що  позивачі не надали належних і  допустимих доказів  неповажності  причин, з яких   ОСОБА_2   не проживає  у вищезазначеному домоволодінні.

       За принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, встановленими ст.ст.10,11 ЦПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування  своїх вимог або заперечень, а також  визначає коло доказів, які надає суду.

          Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в позові .

          Керуючись , статтями 10,11,60, 61,209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

                                                              ВИРІШИВ:

     В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ОСОБА_3 до Чернишевської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності та визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в  апеляційному  порядку до Апеляційного Суду Автономної Республіки Крим через Роздольненський районний суд , шляхом подачі в 10-денний строк  з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Суддя:     підпис

З оригіналом згідно

Суддя

Секретар