УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
2 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого – судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.М, Заполовського В.Й.
при секретарі судового засідання Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційні скарги ПАТ „Житомирголовпостач” та ОСОБА_2
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 11 травня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_4 до ВАТ „Житомирголовпостач”, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та визнання права на постійне проживання у житловому приміщенні,
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року позивачка звернулася з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на законних підставах була вселена у кімнату АДРЕСА_1 в якій проживає до цього часу разом з сім’ю. У 2008 році їй стало відомо, що вказану кімнату за договором купівлі-продажу від 11 січня 2005 року придбала ОСОБА_2 Оскільки порушуються її житлові права просила суд задовольнити її вимоги.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 11 травня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі – продажу кімнати АДРЕСА_1, укладеного 11 січня 2005 року між ВАТ „Житомирголовпостач” та ОСОБА_2. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ПАТ „Житомирголовпостач” просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги ОСОБА_2 Посилається на те, що позивачка не перебувала у трудових відносинах з товариством і була поселена у гуртожиток тимчасово. Акціонерне товариство, як власник гуртожитку діяло відповідно до вимог Закону України „Про власність”.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 також просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю. Вважає, що договір купівлі-продажу було укладено відповідно до норм діючого законодавства, оскільки продавець є власником гуртожитку і на свій розсуд має вчиняти будь-які дії. Крім того вважає, що позивачка пропустила строк для звернення до суду і підстав для його поновлення не має.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_3 27 листопада 1995 року на підставі спільного рішення адміністрації та профспілкового комі -
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа №22ц/4203/10 Головуючий у суді 1-ої інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 20 Суддя-доповідач Забродський М.І.
тету „Житомирголовпостач” разом з чоловіком ОСОБА_7 була поселена в кімнату АДРЕСА_1, що стверджується ордером №217 від 21 грудня 1995 року (а.с.17). ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народилася дочка ОСОБА_4, яка проживає разом з ними у спірній кімнаті зазначеного гуртожитку (а.с. 15,16,18). Таким чином кімната у гуртожитку позивачці надана у встановленому законом порядку і її право на вселення та проживання не оспорюється.
12 квітня 2001 року Житомирським міськвиконкомом прийнято рішення №229 про оформлення за ВАТ „Житомирголовпостач” права власності на гуртожиток по АДРЕСА_1. На підставі рішення виконкому товариству 17 квітня 2001 року видане свідоцтво про право власності на зазначений гуртожиток.
11 січня 2005 року ВАТ „Житомирголовпостач” уклав договір з ОСОБА_2, за яким продав останній за 15321 грн.60 коп. кімнату АДРЕСА_1, в якій проживає позивачка з сім’єю(а.с.34). В п. 5.3 договору зазначалося, що продавець довів до відома покупця, а покупець взяв до уваги, що у вказаній кімнаті не проживають та незареєстровані треті особи.
Згідно із ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто правочин є дією особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Але не є таким правочин, за яким реальність настання правових наслідків постановлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин
З огляду на викладене слідує, що набуваючи право власності на кімнату у гуртожитку, яка правомірно була зайнята позивачкою, ОСОБА_2, як правонаступник ВАТ „Житомирголовпостач” не могла реалізувати право проживати в цій кімнаті. Після укладання договору купівлі-продажу ОСОБА_3 разом з сім’єю не звільнили кімнату, а ОСОБА_2 лише отримала правовстановлюючі документи.
Крім того, відповідно до Закону України „Про охорону дитинства” неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. З метою охорони прав дітей законодавець визначив, що для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.
Такої згоди органу опіки і піклування при укладенні договору купівлі-продажу продавець не отримував, тим самим були порушені житлові умови малолітньої ОСОБА_4.
Суд повно з’ясував обставини справи, перевірив доводи сторін та виніс законне і обгрунтоване рішення. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209,304,307, 308,313-315, 324,325 ЦПК України колегія суддів судової палати апеляційного суду,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ПАТ "Житомирголовпостач" відхилити.
Рішення Корольовського районного суду м, Житомира від 11 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: