ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2006 р. | № 24/189 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Перепічая В.С. (головуючий ), |
Вовка І.В., Гончарука П.А., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ” на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова компанія “КРЕДО-КЛАСИК” до Закритого акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ” про стягнення сум |
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, суд
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2005 року ЗАТ “Страхова компанія “КРЕДО-КЛАСИК” пред'явило в господарському суді позов до Закритого акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ” про стягнення 3194,58 грн. шкоди в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.11.2005р. (суддя Пасічник Т.А.) у позові було відмовлено.
Позивач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. (судді Радченко О.П. –головуючий, Мірошниченко М.В., Мойсеєнко Т.В.) апеляційну скаргу було задоволено, рішення господарського суду Запорізької області від 29.11.2005р. скасовано, позов задоволено.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. і передати справу на новий розгляд, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Предметом спору є стягнення виплаченого відшкодування у порядку регресу.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
За приписом ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
У п. 4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994р. №02-5/215 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди” зазначається, що преюдиційне значення для господарського судумають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.
З огляду вищевикладеного, апеляційний суд при повторному розгляді справи підставно встановив помилковість тверджень суду першої інстанції стосовно того, що оскільки водія відповідача Ревуцького В.В. не притягнуто до адміністративної відповідальності, то відсутня його вина в скоєнні ДТП, і, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому суд другої інстанції, на підставі зібраних у справі доказів, яким в їх сукупності, у порядку виконання припису ст. 43 ГПК України, було дано відповідну юридичну оцінку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність вини в ДТП саме водія Ревуцького В.В., а отже і задоволення заявленого позову, скасувавши помилково прийняте рішення господарського суду.
Стосовно ж доводів касаційної скарги, спрямованих на переоцінку доказів пов’язаних з вирішенням спору сторін, то виходячи з припису ч.2 ст.1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Ухвалена постанова судом другої інстанції відповідає матеріалам справи і вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “ЗАПОРІЗЬКИЙ ОЛІЯЖИРКОМБІНАТ” залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 15.03.2006р. без змін.
Головуючий В.Перепічай
С у д д і
І.Вовк
П.Гончарук