Справа № 2-а-1975/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

 19  листопада 2010  року                                                                                                  м. Харків

 Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Лігус С.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання здійснити  певні дії,-

  в с т а н о в и в :  

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просив визнати діяльність відповідача незаконною та зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова провести з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та починаючи з 22.05.2008 року по 31.07.2008 року перерахунок та виплату йому заборгованості з державної пенсії в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та з додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи виключно з законодавчо визначеного  розміру мінімальної пенсії за віком та після здійснення відповідного перерахунку та виплати належних позивачу пенсійних виплат у необхідних розмірах призначити до виплати позивачу у законодавчо встановлених розмірах державну пенсію в мінімальному об'ємі у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що відповідач всупереч діючому законодавству здійснює виплату основної та додаткової пенсій в розмірах, які не відповідають вимогам Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Він також неодноразово звертався до відповідача з заявами про перерахунок пенсії, але відповідач відмовив йому в перерахунку, посилаючись на Постанови Кабінету Міністрів України за № 530 від 28.05.2008 року та за № 654 від 16.07.2008 року.

До суду позивач подав заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі та підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач надав до суду заперечення на позов, в яких просив суд розглянути справу без участі його представників в судовому засіданні. Крім того, відповідач в своїх запереченнях проти позову просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі і зазначав, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності внаслідок захворювання, отриманого при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, Постановою КМУ від 03.01.2002р. №1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок Державного бюджету" встановлено, що розрахунок пенсії, призначеної відповідно до ч.4 ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії, передбаченої цим Законом проводиться, виходячи з розміру 19,91 грн. Але постановою КМУ № 654 від 16.07.08р. постанову №1 від 03.01.02 визнано нечинною, а з 28.05.08 р. набула чинності постанова КМУ за № 530, якою з 22.05.2008 року встановлено  щомісячну додаткову пенсію інвалідам 3 групи у розмірі 15% від розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, що втратили працездатність та мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році інвалідів 3 групи у розмірі 870 грн. Також зазначають, що доводи позивача стосовно звуження Кабінетом Міністрів України існуючих конституційних прав і свобод позивача не відповідають дійсності, оскільки  забезпечення проведення політики сфері соціального захисту покладено на Кабінет Міністрів.

Справа розглядається судом в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, що підтверджується копією посвідчення серія А № 449930 виданого 09.02.2006 року Харківською облдержадміністрацією, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, а також є інвалідом 2-ї групи, що підтверджується довідкою МСЕК за № 021804.

Позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, отримує пенсію як інвалід другої групи, оскільки інвалідність  настала внаслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

З довідки управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова  вбачається, що позивачу нараховується та виплачується державна пенсія та додаткова пенсія у меншому розмірі ніж встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 2-й групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам 2 групи - 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Положення даних норм співпадає з приписом п. 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою КМУ від 30.10.1997 року №523.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідно до вимог ч. З ст. 46 Конституції України пенсії та інші види соціальних виплат та допомог , що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

За змістом абзацу третього ст. 1 вказаного Закону державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Суд приходить до висновку, що визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомог.

Тобто, суд зазначає, що мінімальний розмір пенси за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправкою величиною, від якої проводиться розрахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року та №654 від 16.07.2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

При цьому враховується, що частини третю і четверту статті 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було замінено чотирма частинами нового змісту, згідно із Законом України від 28.12.2007р. N 107-VI, щодо нового розміру пенсій для інвалідів з числа осіб постраждалих 1 категорії.  

Проте, вищезазначені зміни, внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, протягом періоду часу з 1.01.2008 року до 22.05.2008 року діяла нова редакція ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що зумовлює відсутність підстав для визнання неправомірними дій відповідача по виплаті позивачу пенсії у розміру нижчому, ніж 6 мінімальних пенсій за віком.  

Разом з тим, відповідач протягом часу з моменту призначення пенсії позивачу починаючи з 22.05.2008 року діяв всупереч вимогам ст. 54  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення та виплати позивачу пенсії, виходячи з розміру 6 мінімальних пенсій за віком та ст.50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо призначення додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 183-2, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд –

  п о с т а н о в и в:  

 Позовні вимоги  ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною діяльність Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 у відповідно до ст.50, п.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, визначених ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та починаючи  з 22.05.2008 року по 31.07.2008 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Харкова здійснити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії 3-ї групи інвалідності відповідно до ст.50, п.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 01.03.2001 року по 31.12.2007 року та починаючи  з 22.05.2008 року по 31.07.2008 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

  Суддя: