Справа №22ц-6580/2010
Категорія – цивільна Головуючий у першій інстанції – Коверзнев В.О.
Доповідач – Заболотний В.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
21 грудня 2010 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.
суддів - Заболотного В.М., Євстафіїва О.К.
при секретарі - Штупун О.М.,
з участю – представника позивача Судака Д.Г., відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, який також представляє інтереси ВАТ „Побутові послуги”
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ВАТ „Побутові послуги” на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ПАТ „Укрсоцбанк” до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2010 року ПАТ „Укрсоцбанк” звернулось до суду із зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що 14 липня 2006 року між ним та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір на суму 200 000 євро, договорами про внесення змін до якого, ліміт надання грошових коштів було збільшено до 985 000 євро. Поручителями за вказаним кредитним договором згідно з договорами поруки від 14 липня 2006 року та від 05 червня 2007 року є відповідно ОСОБА_6 і ОСОБА_3 Позичальник ОСОБА_5 умов договору не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 11 462 707грн. 82коп. А тому ПАТ „Укрсоцбанк” просив стягнути на свою користь дану заборгованість з відповідачів у солідарному порядку.
Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 02 листопада 2010 року позовні вимоги ПАТ „Укрсоцбанк” задоволено.
В апеляційній скарзі ВАТ „Побутові послуги” просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права. Зокрема, на думку апелянта, виходячи із положень ст. 559 ЦК України, його порука за кредитним договором припинилась, оскільки вже в березні 2009 року ОСОБА_5 допустив порушення умов кредитного договору, а тому настав строк погашення всіх траншів кредиту, сплати процентів за фактичний час використання кредиту, проте протягом шести місяців банк не звернувся до поручителів з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, процентах, пені та штрафних санкцій, що свідчить про припинення поруки і втрату позивачем права пред’явлення вимоги до відповідачів. Апелянт вказує, що листів банку від 19.11.2009 року, які надсилались після сплину шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов?язання, він не отримував, що підтверджується відсутністю доказів їх вручення підприємству. Також, ВАТ „Побутові послуги” посилається на те, що з поручителів безпідставно стягнуто суму штрафу, оскільки по справі не досліджувалось, в чому саме полягає порушення умов договору кредиту, за які стягувався штраф.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.ст.1048-1052,1054 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
По справі встановлено, що 14 липня 2006 року між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 935/5-252, згідно з яким останній отримав в кредит в сумі 200 000 євро зі сплатою 12 % річних з кінцевим строком погашення 09 липня 2016 року (а.с.12-14). Договорами про внесення змін до зазначеного кредитного договору сума кредитних коштів, отриманих ОСОБА_5, була збільшена до 985 000 євро (а.с.15-16).
В забезпечення виконання взятих зобов’язань, що випливають із зазначеного кредитного договору, 14.07.2006 року між ПАТ„Укрсоцбанк” та ОСОБА_6, а 05.06.2007 року між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_3 були укладені договори поруки, відповідно до яких поручителі взяли на себе зобов’язання відповідати перед банком по зобов’язанням ОСОБА_5 (а.с.17, 21).
В установлені графіками терміни позичальником не було повернуто належні кошти, у зв’язку з чим сума боргу ОСОБА_5 перед банком станом на 09.02.2010 року становить 1 046 811, 16 євро, з них 843 826, 45 євро - кредит, 74 288, 97 євро - несплачені відсотки за користування кредитом, 5 689, 45 євро - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 4 806, 29 євро - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом, 118 200 євро – штрафи, які передбачені кредитним договором (а.с.209-214).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконує, а тому суму заборгованості слід стягнути в солідарному порядку з нього, як позичальника, та ОСОБА_6, ОСОБА_3, як з поручителів.
Проте, з таким висновком суду частково не погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.
За змістом ст. ст. 1050, 1054 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_5 зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконує і це є підставою для дострокового повернення суми кредиту та нарахованих відсотків.
Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність поручителя.
Згідно з ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як зазначалось вище, в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 14 липня 2006 року між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_5 і ОСОБА_6, а 05 червня 2007 року між ПАТ „Укрсоцбанк” та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договорів поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов’язків за кредитними договорами в повному обсязі, включаючи сплату кредиту, процентів, пені та інших платежів.
Оскільки між банківською установою та ОСОБА_6, ОСОБА_3 не укладався спільний договір поруки, а були укладені два окремі договори поруки, поручителі у такому разі не можуть нести перед кредитором солідарну відповідальність, а ПАТ „Укрсоцбанк” має право вимагати виконання зобов’язання за кредитним договором від кожного з поручителів на підставі відповідного договору поруки.
З урахуванням приписів ч. 3 ст. 303 ЦПК України та беручи до уваги, що лише відповідальність позичальника з кожним із поручителів перед банківською установою є солідарною, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід змінити у зв’язку з порушенням судом норм матеріального права.
Не можуть бути прийняті до уваги посилання апелянта на те, що його порука припинилась згідно п.4 ст. 559 ЦК України, оскільки пунктом 1.1 укладеного з ним договору поруки передбачено, що поручитель зобов’язується перед кредитором у повному обсязі відповідати за виконання позичальником зобов’язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та можливих штрафних санкцій. Матеріалами справи підтверджено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_5 кошти кредитору не повернуті. Зазначене свідчить про те, що договір поруки продовжує діяти і ВАТ „Побутові послуги” від відповідальності по зобов’язанням ОСОБА_5 не звільнене.
Керуючись ч. 3 ст. 554 ЦК України, ст.ст.303, 307, 309, 313, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд,
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ВАТ „Побутові послуги” – задовольнити частково .
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 02 листопада 2010 року – змінити , виклавши його резолютивну частину у наступній редакції :
„Позов задовольнити. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” заборгованість за кредитним договором в сумі 11 462 707 (одинадцять мільйонів чотириста шістдесят дві тисячі сімсот сім) гривень 82 копійки з ОСОБА_5: солідарно з ОСОБА_6; солідарно з ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” по 606грн. 66 коп. з кожного в рахунок відшкодування судових витрат”.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: