Справа № 2а-872-2010 р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого – судді Маринчука М.П.
при секретарі Дехканбаєвій О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Умань Черкаської області про перерахунок пенсії по інвалідності, -
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Умань про перерахунок раніше призначеної державної пенсії, виплату якої передбачено статтями 50, 54 Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі – Закон № 796-ХІІ).
Позивач зазначає, що він отримує пенсію як інвалід ІІІ групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеному до категорії І осіб, які постраждали від цієї катастрофи.
Посилаючись на те, що розмір призначеної та виплачуваної йому пенсії є меншим, ніж встановлено законом № 796-ХІІ, і відмову Управління ПФУ в м. Умань провести перерахунок вказаного виду пенсії відповідно до цього Закону, позивач просить суд визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати його усунути зазначене порушення, провівши відповідний перерахунок пенсії з 21.04.2010 року.
В судовому засіданні позивач подав заяву в якій просить розглядати його позовну заяву без урахування четвертого пункту в результативній частині позову.
Представник відповідача просить у позові відмовити, оскільки вважає, що перерахунок пенсії позивачу проводиться відповідно до діючого законодавства. Крім того, позивач пропустив строк позовної давності, що також є підставою відмови в задоволенні позову і на чому наполягає.
Вислухавши сторони процесу, перевіривши за матеріалами справи наведені докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії І та у зв’язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Стаття 50 цього Закону вказує, що інвалідам ІІІ групи, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до ст. 53 Закону № 796-ХІІ здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Тобто, вихідним критерієм при нарахуванні державної та додаткової пенсії є мінімальна пенсія за віком мінімальний розмір якої за віком згідно зі ст. 28 Закону України від 9.07.2003 р. № 1058-ІV „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи і віднесений до І категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.
Відповідач провів розрахунок пенсії позивачу виходячи із встановленого діючої на той час постановою КМУ від 3.01.2002 р. № 1 „ Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету ” розміру, що становить 1373 грн. 70 коп.
При цьому відповідач у своїх запереченнях, з посиланням на ст. 54 Закону № 796-ХІІ, вказує що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсія в зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Застосування ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, як стверджує відповідач, також немає підстав оскільки частиною третьою цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для призначення пенсій, призначених за цим Законом.
Такі висновки відповідача суд вважає необґрунтованими.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою КМУ від 30.05.1997 р. № 523, яка є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст.ст. 50, 54 Закону України № 796-ХІІ. Тому п. 2 Постанови КМУ від 3.01.2002 р. № 1 прийнятий КМУ всупереч положень ст.ст. 50, 54 Закону № 796-ХІІ оскільки розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, вказаних у цій Постанові, не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами при вирішенні зазначеного спору, суд приходить до висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями, наведеними вище, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленим в законі про Державний бюджет України на відповідний рік і з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону № 1058-ІV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною І цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
ОСОБА_1 із зазначеним позовом звернувся до суду в листопаді 2010 року і просить задовольнити його позовні вимоги з квітня 2010 року.
Згідно ст. 99 КАС України, строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шість місяців, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ст. 100 КАСУ).
Позивач у позові і в судовому засіданні не вказує причин пропуску строків звернення до суду і не ставить питання перед судом про їх поновлення.
Представник відповідача наполягає у відмові у позові з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду.
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку про задоволення позову частково – в межах строку позовної давності, тобто за шість місяців з дня звернення з адміністративним позовом до суду.
Керуючись Законом України від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст. 18, 158-163 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Умань Черкаської області щодо відмови зробити перерахунок пенсії ОСОБА_1 неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Умань області провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до чинного законодавства України з 9 травня 2010 року.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду, протягом десяти днів з дня її проголошення через суд першої інстанції.
Головуючий