Справа № 2а-2860/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого – судді Кузіної Ж.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення посилаючись на те, що постановою інспектора ДПС його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. Відповідно до вказаної постанови, 28.09.2010 року об 6 год.55 хв. на 19 км об»їздної дороги м. Новомосковська а/д Харків- Сімфеорополь позивач керуючи автомобілем Рено днз НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 39 км/год. Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР засобом «Сокол» № 0308302 . Вважає , що постанова не відповідає вимогам закону та обставинам справи , оскільки не надано доказів, що зафіксована швидкість належить автомобілю позивача. Прилад «Сокол» не є засобом автоматичної фіксації, а тому не може бути доказом.
У судове засідання позивач не з»явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність , позовні вимоги підтримує.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляд управи повідомлений належно, надав суду заяву про розгляд справи в їх відсутність та заперечення в яких позовні вимоги не визнав.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено , що згідно постанови серії АЕ 365778 від 28 вересня 2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КпАП України.
Відповідно до вказаної постанови, 28 вересня 2010 року о 6 год.55 хв. на 19 км об»їздної дороги м. Новомосковська а/д Харків- Сімфеорополь позивач керуючи автомобілем Рено днз НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 79 км/год, чим перевищив встановлену швидкість на 39 км/год та визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 260 грн.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно постанови інспектора ДПС позивач визнаний винним та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Факт перевищення швидкості зафіксований вимірювальним приладом "Сокол".
У відповідності до ст. 14-1 КпАП України до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації працюючими в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники (співвласники) транспортних засобів.
Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом прядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, …показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Як вбачається з матеріалів справи, факт перевищення дозволеної швидкості позивачем встановлений шляхом вимірювання швидкості приладом «Сокол».
Чи має цей прилад (технічній засіб) функцію фото-, кінозйомки або відеозапису ні в протоколі ні в постанові не зазначено.
Тобто єдиним належним доказом, що беззаперечно свідчить про порушення позивачем правил дорожнього руху можуть бути покази (фотознімок), зроблені за допомогою вказаного приладу “Сокол” щодо швидкості руху керованого позивачем автомобіля, на який посилається відповідач в протоколі про адміністративне правопорушення від 28.09.2010 року.
Виходячи із аналізу ст. 251 КпАП України, слід зробити висновок про те, що протокол про адміністративне правопорушення і показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису є окремими видами доказів , на підставі яких орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Оскільки в матеріалах справи відсутній фотознімок зроблений приладом „Сокол”, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкості руху, слід визнати, що відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення не були дотримані головні засади провадження у справах про адміністративне правопорушення: всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, закріплених статтею 248 КпАП України.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що покази технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису повинні бути не тільки пред’явленні для огляду порушнику правил дорожнього руху безпосередньо під час складання протоколу, але й доданими до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, з метою правильного вирішення спору і прийняття законного рішення судом, у разі оскарження правопорушником дій посадової особи органу ДАІ.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем були надані пояснення, згідно яких він не згоден із тим, що ним було порушено правила дорожнього руху України, проте вказані обставини не підтверджені іншими доказами ,якими можуть бути показання свідка.
Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст. 280 КпАП України, а саме достеменно не встановлено всі обставини справи, а також чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів вини позивача в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Незважаючи на те, що згідно ст. 251 КпАП України, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у постанові прийнятою відповідачем не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, надав заперечення , в яких з позовними вимогами не погодився , доказів правомірності винесення постанови до суду не направив.
Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих провину позивача в скоєнні правопорушення, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КУпАП, є недоказаною, а тому постанова підлягає скасуванню.
Згідно п.1 ст.247 КпАП України відсутність події і складу адміністративного правопорушення є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а розпочате провадження підлягає закриттю.
За таких обставин, враховуючи, що відсутні докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження в адміністративній справі про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Судові витрати за розгляд справи в суді суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову інспектора ДПС серії АЕ № 365778 від 28.09.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Провадження в справі про адміністративне порушення за ст. 122 ч. 1 КпАП України відносно ОСОБА_1 – закрити.
Судові витрати в справі віднести за рахунок держави.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.В.Кузіна