Справа № 2а- 2613/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року Київський районний суд м. Полтави у складі:
Головуючого – судді Кузіної Ж.В.
При секретарі Дзюбенко Р.Д.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення , -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що постановою від 25.08.2010 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 430 грн. З постанови вбачається, що позивач 25.08. 2010 року о 15 год. 30 хв. проїхав перехрестя пр. Правди- вул. Столєтова м. Дніпропетровська на заборонений сигнал світлофору. Позивач не погоджується з постановою, оскільки розпочав рух на зелене світло світлофору, а закінчив на жовтий. При цьому аварійної ситуації будь-кому з учасників руху не спричинив , вказані обставини ним були зазначені в протоколу про адміністративне правопорушення, але не прийняті до уваги відповідачем. Просив скасувати постанову від 25.08.2010 року. Позивач у судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належно, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання свого представника не направив, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, причина неявки невідома.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено , що згідно постанови серії АЕ № 310313 від 25.08.2010 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 430 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 25.08. 2010 року о 15 год. 30 хв. позивач керуючи автомобілем МАЗ днз НОМЕР_1 проїхав перехрестя пр. Правди - вул. Столєтова м. Дніпропетровська на заборонений сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 е ПДР України та визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн.
Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що згідно постанови позивача визнанним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України.
Відповідно до статей 248 та 280 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне з’ясування обставин справи, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.
Згідно ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом прядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, …показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що позивачем були надані пояснення, згідно яких він не згоден із тим, що ним було порушено правила дорожнього руху України, проте вказані обставини не підтверджені іншими доказами ,якими можуть бути показання свідка.
Позивач як у своїй позовній заяві так і запереченнях, що містяться в протоколу про адміністративне правопорушення посилається на те, що він діяв в порядку встановленому п. 8.11 ПДР.
Згідно п. 8.11 ПДР водії , які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі
за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Вказані обставини не були взяті до уваги відповідачем при винесенні постанови та не надано доказів про їх спростування чи неприйняття.
Таким чином, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та винесені постанови по справі про адміністративне правопорушення відповідачем порушені вимоги наведеної норми, а також порушено положення ст. 280 КпАП України, а саме достеменно не встановлено всі обставини справи, а також чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, враховуючи, що будь-яких доказів вини позивача в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові по справі про адміністративне правопорушення не наведено.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП України. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Незважаючи на те, що згідно ст. 251 КпАП України, доказами по справі є також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у постанові прийнятою відповідачем не наведено будь-якої оцінки вказаного доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи судом був повідомлений належним чином, доказів правомірності винесення постанови до суду не направив.
Враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів, підтверджуючих провину позивача в скоєнні правопорушення, суд вважає, що провина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 2 КУпАП, є недоказаною, а тому постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 2, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
ПОСТАНОВИВ:
Скасувати постанову інспектора ДПС серії АЕ № 310313 від 25 серпня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.В.Кузіна