УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого – судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.М, Трояновської Г.С.
при секретарі судового засідання Григоровича А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року
у справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 до Верлоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року представник позивача звернувся з позовом до суду та просив визнати ОСОБА_2 власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1.
В огрунтування позову зазначав, що 20 червня 2001 року помер чоловік позивача ОСОБА_4. Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок. Позивачка залишилася проживати в ньому, здійснює за ним догляд та присадибною ділянкою. Через відсутність правовстановлюючого документу на будинок нотаріус відмовив їй у оформленні спадщини.
Рішенням Радомишльського районного суду від 4 жовтня 2010 року відмовлено позивачу у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення Радомишльського районного суду скасувати та ухвалити нове, яким визнати право власності на житловий будинок за ОСОБА_2.
Посилається на те, що її покійний чоловік був власником спірного будинку, оскільки успадкував його після смерті своєї мами у 1983 році, зареєстрував свідоцтво у Верлоцькій сільській раді та користувався ним. Відповідно до положень ст.ст. 100 та 101 ЦК УРСР 1963 року громадяни могли мати у власності житловий будинок, а глава 10 цього Кодексу не пов’язувала наявність такого права з його обов’язковою державною реєстрацією.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що провадження у справі слід закрити.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала доказів, які б свідчили про право власності спадкодавця на житловий будинок по вул. Шкільна у с. Верлок Радомишльського району.
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа №22ц/7722/10 Головуючий у суді 1-ої інстанції Невмержицький І.М.
Категорія 2 Суддя-доповідач Забродський М.І.
Проте з таким висновком суду колегія суддів не погоджується.
З матеріалів справи убачається, що 20 червня 2001 року у м. Донецьк помер ОСОБА_4. Останній проживав з дружиною ОСОБА_2 у житловому будинку по АДРЕСА_1. Даний житловий будинок з надвірними будівлями розташований на земельній ділянці площею 0.15 га. був успадкований ним 2 листопада 1983 року після смерті своєї матері ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, яке зареєстроване в реєстрі за №1885(а.с.39). Відповідно до вимог, зазначених у цьому свідоцтві ОСОБА_4 зареєстрував його у Верлоцькій сільській раді, що стверджується довідкою сільської ради за №56 від 18 лютого 2010 року(а.с.11).
Як роз’яснив Пленуму Верховного Суду України в п. 23 постанови від 30 травня 2008 року №7„Про судову практику у справах про спадкування” свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
ОСОБА_2 проживала в будинку по АДРЕСА_1 до дня смерті ОСОБА_4 і продовжує проживати у ньому. Проте до нотаріальної контори за оформленням спадщини вона не зверталася про що ствердив її представник.
За таких обставин колегія суддів вважає, провадження у справі слід закрити, оскільки позивач не зверталася до нотаріальної контори за оформленням права на спадщину та роз’яснити ОСОБА_2, що в разі відмови в оформленні права на спадщину нотаріусом вона не позбавлена права звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Керуючись ч.1 ст. 205, ст.ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 4 жовтня 2010 року скасувати. Закрити провадження у цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 до Верлоцької сільської ради про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,-
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Судді: