УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
9 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області
в складі: головуючого – судді Забродського М.І.
суддів: Миніч Т.М, Трояновської Г.С.
при секретарі судового засідання Григорович А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2010 року,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Радомишльської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту належності будинку на праві власності, встановлення родинних відносин, визнання права власності на спадкове майно та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ѕ частини житлового будинку, з участю третіх осіб, які заявили самостійні вимоги щодо предмету спору: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності по ј частині спадкового майна,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 у листопаді 2008 року звернулася із позовом до ОСОБА_3 та просила встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_7 є сином ОСОБА_8, встановити факт належності останньому права власності на будинок №АДРЕСА_1 та визнати право власності на цей будинок за позивачем.
В обгрунтування позову зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8, який за життя заповів свій будинок №АДРЕСА_1 Житомирської області дітям- Марченку ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11.
Проте спадщину прийняв лише ОСОБА_7, який залишився проживати у цьому будинку. За свого життя він заповів усе своє майно ОСОБА_2, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року він помер. Після його смерті вона прийняла спадщину на його майно, що знаходилося в м. Києві. Проте через відсутність правовстановлюючих документів вона не може успадкувати будинок № АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_7
В процесі розгляду справи з позовом до ОСОБА_2 звернулася ОСОБА_4, яка просила визнати за нею право власності на ѕ спірного житлового будинку, оскільки ОСОБА_8 заповідав ОСОБА_12 частину цього будинку, а остання заповіла все своє майно позивачу. Даний позов був об’єднаний в одне провадження зі справою за позовом ОСОБА_2
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Справа №22ц/8417/10 Головуючий у суді 1-ої інстанції Невмержицький І.М.
Категорія 2 Суддя-доповідач Забродський М.І.
У жовтні 2010 року до суду звернулися ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які просили допустити їх до участі у справі як третіх осіб з самостійними вимогами. Зазначали, що вони є жінками ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які були синами ОСОБА_8. Тому вважали, що вони також мають право на ј частину спірного будинку, оскільки їх чоловікам заповідав батько свій будинок.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2010 року у задоволенні вимог позивачам та третім особам відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її вимог. В решті рішення залишити без змін.
Посилалася на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог щодо родинних відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, хоча відповідачи визнавали, що останній був батьком ОСОБА_7. Крім того суд не врахував, що ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті батька, оскільки проживав у спірному будинку, здійснював за ним догляд та сплачував належні платежі.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної інстанції колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом 11 травня 1974 року в м. Радомишль помер ОСОБА_8, який за життя заповів житловий будинок та інші надвірні споруди по АДРЕСА_1 своїм дітям – ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 в рівних долях (а.с.150, 157).
Даний житловий будинок був спроектований 6 жовтня 1947 року на земельній ділянці площею 1960 кв.м., що стверджується проектом (а.с. 151). Проте відповідно до п.4 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року реєстрації підлягали всі будинку і домоволодіння в межах міст і селищ. Крім того будинки, що підлягали реєстрації повинні бути закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої ради.
З матеріалів справи не вбачається, що даний будинок був завершений будівництвом та зареєстрований ОСОБА_8 в бюро технічної інвентаризації виконкому Радомишльської міської ради.
При огляді будинкової книги на цей будинок встановлено, що в ній проводилася реєстрація громадян. Був зареєстрований у цьому будинку крім інших осіб і ОСОБА_7.
Відповідно до ст. 549 ЦК України (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Отже ОСОБА_7, будучи зареєстрованим на день смерті батька у будинку та сплачуючи страхові платежі та земельний податок прийняв спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_8.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7 в АДРЕСА_2 помер так і не отримавши свідоцтва про право на спадщину після смерті батька. Відповідно до листа державного нотаріуса спадкова справа до майна померлого ОСОБА_8 не заводилася (а.с. 67).
Згідно з ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
За таких обставин суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову про визнання права власності на будинок по вул. Калініна 4 у м. Радомишль за ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які на час розгляду справи померли.
Оскільки ОСОБА_2 не довела, що спадкове майно, а саме житловий будинок належав ОСОБА_7, який за життя заповідав їй усе своє майно суд правильно відмовив їй у задоволення позову про визнання права власності на спірний будинок за нею.
Відмовляючи у задоволенні позову про встановлення факту родинних відносин суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_2 не надала доказів того, що ОСОБА_7 був сином ОСОБА_8
Пороте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З матеріалів справи убачається, що при складанні заповіту ОСОБА_8 заповідаючи своє майно зазначив у ньому своєю дитиною ОСОБА_11.
Крім того відповідачі та їх представник визнали, що ОСОБА_7 був сином ОСОБА_8
За таких обставин рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати та ухвалити нове про визнання факту родинних відносин.
В решті рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 312, 313,316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 жовтня 2010 року в частині вимог про встановлення факту родинних відносин, ухваливши у цій частині нове рішення.
Встановити, що ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року був сином ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення
Головуючий: Судді: