Справа № 22ц-6771/2010 Головуючий у 1 інст. – Требух Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Позігун М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого –судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: ГУБАР В.С., МАМОНОВОЇ О.Є.
при секретарі : Кравченко В.В.,
за участю : представника позивача – ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, і з врахуванням уточнених вимог просив зобов’язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у користуванні належною йому на праві приватної власності 1/2 частиною квартири АДРЕСА_1, а також зобов’язати відповідача видати ключі від спірної квартири, стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн. і судові витрати. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що він є власником 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Співвласником іншої частини квартири є ОСОБА_2, який відмовляється надати позивачу ключі від квартири та не пускає його у зазначену квартиру. Для врегулювання цього питання ОСОБА_4 був змушений звернутися з заявою до дільничного інспектора, яким було проведено профілактичну бесіду з ОСОБА_2 та винесено протокол офіційного попередження про недопущення протиправних дій. За доводами позивача, неодноразові спроби потрапити у вказану квартиру були марними, оскільки відповідач знову не впускав позивача до квартири. ОСОБА_4 також посилається на те, що відповідачем такими діями йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях в зв’язку з позбавленням його можливості користування своєю власністю.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку щодо того, що він не має наміру проживати в спірній квартирі. Встановивши факти обмеження та перешкоджання у здійсненні права власності, суд не надав цим фактам належної оцінки та в порушення ст.215 ЦПК України при ухваленні рішення не вказав мотиви, з яких були відхилені судом вказані докази. Також суд не вказав, з яких підстав було відмовлено у задоволенні стягнення моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є співвласниками по 1/2 частини однокімнатної квартири АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою КП „Чернігівське МБТІ” (а.с.38).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, хоча і є співвласником спірної квартири, але в ній не проживає, тобто не користується своїм майном, не має наміру в ній проживати в подальшому, а тому права позивача не порушені.
З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Так, відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Згідно ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Враховуючи вищезазначені вимоги закону та ту обставину, що ОСОБА_2 відмовляється надати ОСОБА_3 ключі від спірної квартири, позивач протиправно позбавлений можливості користуватися своєю власністю. За таких обставин, суд першої інстанції необгрунтовано відмовив ОСОБА_3 у захисті його права власності.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Проте, позовні вимоги ОСОБА_3 в частині зобов’язання не чинити йому перешкод у здійсненні права власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, не можуть бути задоволені, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Зі змісту наведеної правової норми випливає, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання відповідача не чинити перешкод у здійсненні права власності у майбутньому, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для висновку стосовно незаконності дій відповідача в майбутньому.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то в цій частині позову належить відмовити, оскільки позивачем не доведено, що дії відповідача, пов’язані з оспорюванням права позивача на користування спірною квартирою, з врахуванням обставин справи, призвели до завдання моральної шкоди.
Відповідно до п 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позов задоволено частково, то стягненню підлягають частково витрати на інформаційно-технічне забезпечення, та частковій компенсації підлягають витрати за надання правової допомоги в розмірі 400 грн. , виходячи з розміру 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи, витраченої на надання правової допомоги.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання відповідача надати ключі від квартири скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині задовольнити.
Зобов’язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні АДРЕСА_1 шляхом зобов’язання надати ключі від даної квартири ОСОБА_3.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 400 грн. витрат на правову допомогу, 37 грн. витрат на ІТЗ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді: