Справа  №  2–430 / 10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

  І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

      23  грудня  2010  року.                                                                    м.  Суми.  

  Зарічний  районний  суд  м.  Суми  у складі :  головуючого – судді  Бойка  В.Б.,  

при   секретарі – Москаленко  Т.В.,  

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Суми  цивільну  справу  за  позовною заявою  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  

  про стягнення  заборгованості,  відшкодування  майнової  та  моральної  шкоди,                                                                                                            

В С Т А Н О В И В :  

  позивачка  свої  уточнені  вимоги  мотивує  тим,  що 20.11.2008  р.  між  сторонами  було  укладено  договір   оренди  квартири  АДРЕСА_1,  в   ідповідно  до  якого  за  користування  належним  позивачці  приміщенням відповідачка  зобов»язалася  сплачувати   орендну  плату  в  розмірі  1200  грн.  щомісяця,  а  також  оплачувати  спожиті  комунальні  послуги  з  електропостачання,  водопостачання  та  водовідведення.  Посилаючись  на  те,  що  відповідачка  не  сплатила  орендну  плату  за  період  з  01.03.2009  року  по  15.04.2009  року,  заборгувала  за  електроенергію  215,58  грн.  та  за  водопостачання  96,41  грн.,  позивачка  просить  стягнути  на  свою  користь  вказані  суми.  

Окрім  того,  зазначає,  що  відповідачка  грубо  порушила  її  права,  стан  здоров»я  позивачки  погіршився,  вона  витратила  70,30  грн.  на  придбання  ліків.  Також  діями  відповідачки  була  заподіяна  і  моральна  шкода,  розмір  якої  позивачка  оцінює  в  5000  грн.  

Представник  відповідача  з  позовом  погодився  частково,  зазначає,  що  всі  кошти  за  період  дії  договору  оренди позивачка  отримала,  однак  довести  це  документально  на  даний  час  не  можливо.  Вважає  безпідставними  вимоги  про  відшкодування  витрат  на  лікування  та  про  відшкодування  моральної  шкоди.  

Суд,  заслухавши  пояснення  сторін, свідків,  дослідивши  письмові  докази  по  справі,  вважає,  що  заявлені  вимоги  підлягають  частковому  задоволенню,  виходячи  з  наступного :  згідно  зі  ст.ст.  10-11  та  60  ЦПК  України  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  і  заперечень. Суд  розглядає  цивільні  справи  в  межах  заявлених  вимог і  на  підставі  наданих сторонами  доказів.  

  Статтями  509  та  526 ЦК України   передбачено,  що зобов”язання  повинні  виконуватися  належним чином  і  в  установлений  строк  відповідно до  вказівок  закону,  акту  планування,  договору,  а  при  відсутності  таких вказівок -  відповідно  до  вимог,  що  звичайно  ставляться,  одностороння  відмова  від  виконання  зобов”язань  не  допускається.  

Як  було встановлено  під час  розгляду справи, дійсно  20.11.2008  р.  між  сторонами  було  укладено  договір   оренди  житлового  приміщення – квартири  АДРЕСА_1,  в   ідповідно  до  якого  за  користування  належним  позивачці  приміщенням відповідачка   зобов»язалася  сплачувати   орендну  плату  в  розмірі  1200  грн.  щомісяця,  а  також  оплачувати  спожиті  комунальні  послуги  з  електропостачання,  водопостачання  та  водовідведення ( а.с.  9-10 ).  

Відповідачка  не  надала  суду  достатніх  та  беззаперечних  доказів  внесення  нею  в  повному  обсязі  орендної  плати  за  період  з  01.03.2009  року  по  15.04.2009  року.  Однак  відповідачкою  надана  суду  розписка  в  отриманні  орендної  плати ( а.с.  78 ),  зі  змісту  якої  вбачається,  що  в  січні  та  лютому  2009  року  відповідачка  передавала  по  1300  грн.  щомісяця,  тобто  на  100  грн.  більше,  ніж  це  було  передбаченого  договором.  Окрім  того,  відповідачка  оплатила  і  встановлення  домофона  в  сумі  130  грн.  

Позивачка  вказані  обставини  визнала  в  судовому  засіданні,  тому  вони  подальшому  доказуванню  не  підлягають.  Позивачка  вважає  можливим  зарахувати  перелічені  кошти  в  рахунок  орендної  плати.  Таким  чином,  борг  по  орендній  платі  становить  не  1800  грн.,  а  1470  грн.  

Також  відповідачка  за  період  проживання  заборгувала  за  електроенергію  215,58  грн..  що  підтверджується  рахунком,  квитанцією  про  оплату,  а  також  довідкою  ВАТ  «  Сумиобленерго «  від  08.12.2010  року ( а.с.  17 ).  

Окрім  того,  відповідачка  за  період  проживання  заборгувала  і  за  водопостачання.  Однак розмір  заборгованості  згідно  квитанції  та  довідки  КП  « Міськводоканал  «  СМР  становить  91,00  грн. ( а.с.  17,  95-96 ),  а  не  96,41  грн., як  було  необґрунтовано  оплачено  позивачкою ( а.с.  17 ).  

Таким  чином,  у  відповідності  до  приписів  укладеного  між  сторонами  договору, з ОСОБА_2  на  користь ОСОБА_1 належить  стягнути  1470  гривень  00  копійок  в  рахунок  погашення  заборгованості  по  орендній  платі,  306  гривень  58  копійок  в  рахунок  погашення  заборгованості  по  житлово-комунальним  послугам.  

  Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності  за  заподіяння  шкоди, обов”язковому  з”ясуванню  при  вирішенні  спорів  підлягають : наявність  між  сторонами  відповідних  правовідносин,  наявність  збитків,  протиправність  поведінки  заподіювача,  наявність  причинного  зв”язку  між  збитками і  протиправним  діянням ,  а  також  вини  особи  в   заподіянні  збитків.  

  Суд  вважає,  що  позивачка,  всупереч  приписам  ст.ст.  10-11,  60  ЦПК  України,  не  довела  достатніми  та  беззаперечними  доказами  причинний  зв»язок   між  невиконанням  відповідачкою  умов  договору  оренди  та  необхідністю  лікування ( придбання  медикаментів ).  Відповідно  вимоги   про  стягнення   70,30  грн.  на  придбання  ліків  не  можуть  бути  задоволеними  судом.  

Окрім  того,  суд  вважає,  що  позовні  вимоги  і  про  відшкодування  моральної  шкоди  не  підлягають  задоволенню  з  тих  підстав,  що право  на  таке  відшкодування  настає  в  лише  разі,  коли  це  прямо  передбачено  умовами  укладеного  між  сторонами  договору  або  спеціальним  нормативно-правовим  актом.  

Умовами  ж  укладеного  між  сторонами  договору  право  на  відшкодування  моральної  шкоди  споживачу  не  передбачено. Позивач в  обгрунтування  цих  вимог  послався  на  ст.ст.  16  та  23  ЦК  України,  однак  вони  також  не  передбачають  можливість  відшкодування  моральної  шкоди  в  даних  правовідносинах.  Не  доведена  вина  відповідачки  і  в  погіршенні  стану  здоров»я  заявника,  тому  в  задоволенні  цієї  частини  вимог  належить  відмовити  за  необгрунтованістю.  

Майнові  вимоги  позивачки  про  стягнення  орендної  плати,  плати  за  комунальні  послуги,  а  також  про  відшкодування  витрат  на  лікування ( разом  2182,29  грн. )  задоволені  на  81%,  в  загальній  сумі  1776,58  грн.  З  урахуванням  цього,  пропорційно  до  задоволеної  частини  вимог,  згідно  зі  ст.ст.  84  та  88  ЦПК  України  відповідач  повинен  відшкодувати  заявнику  41 гривню  31  копійку  в рахунок  повернення  судового  збору  та  202  гривні  50  копійок  в  рахунок  повернення  витрат  з  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  справи, та  810  гривень  00  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу ( а.с.  1-2,  21-24 ).  

Керуючись  ст.ст. 16, 23, 526, 651 ЦК України, ст.ст. 10-11, 57-60,  8, 212-215  ЦПК України, суд –  

  В И Р І Ш И В :  

    Позовні  вимоги  ОСОБА_1  задовольнити  частково.  

  Стягнути  з ОСОБА_2  на  користь ОСОБА_1  1470  гривень  00  копійок  в  рахунок  погашення  заборгованості  по  орендній  платі,  306  гривень  58  копійок  в  рахунок  погашення  заборгованості  по  житлово-комунальним  послугам, 41 гривню  31  копійку  в рахунок  повернення  судового  збору  та  202  гривні  50  копійок  в  рахунок  повернення  витрат  з  інформаційно-технічного  забезпечення  розгляду  справи, та  810  гривень  00  копійок  в  рахунок  відшкодування  витрат  на  правову  допомогу,  а  разом :  2830  гривень  39  копійок.  

  В  задоволенні  решти  позовних  вимог  ОСОБА_1  відмовити  за  необґрунтованістю.    

Рішення суду може  бути  оскаржено  в апеляційному порядку шляхом подачі  протягом 10 днів з дня проголошення рішення  апеляційної скарги до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми.  

  СУДДЯ                                                                                                             В.Б.  БОЙКО