2-а-7519/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 грудня 2010 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Голубкової М.А.,
при секретарі Дребущак О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за адміністративним повозом ОСОБА_1 до старшого інспектора ДПС ДАІ взводу супроводження ГУМВС України в Запорізькій області Бєлялова Євгена Володимировича про визнання незаконним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому вказує, що 09.11.2010 року позивач рухаючись на службовому автомобілі ВАЗ 21099 державний номер НОМЕР_1 в м. Мелітополь Запорізької області о 13.30 годин, був зупинений ст. інспектором ДПС ДАІ, взводу супроводження ст. лейтенантом міліції Бєляловим Євгеном Володимировичем.
Відносно позивача був складений адміністративний протокол АР № 109630 від 09.11.2010 р., та винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення АР № 233796, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення п. 18.1 Правил дорожнього руху, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованому пішохідному переході. Зазначеною постановою на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень.
В позові позивач просить визнати дії ст. інспектора ДПС ДАІ Бєлялова Є.В., при складанні адміністративного протоколу АР № 109630, та винесення постанови в справі № 233796 від 09.11.2010 р., відносно ОСОБА_1 - неправомірними.
Постанову серії АР № 233796 визнати недійсним та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо позивача закрити, оскільки з правопорушенням одразу ж був не згоден, про що свідчить запис у протоколі серії АР1№109630 від 09.11.2010 року, але інспектор не взяв до уваги пояснення позивача та оцінив докази по справі по своєму внутрішньому карательному переконанню, яке не ґрунтується на повному всебічному та об’єктивному досліджені усіх обставин справи в їх сукупності.
У судовому засіданні позивач повністю підтвердив позовні вимоги та просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача – у судовому засіданні позов не визнав. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Оскільки вважає, що дії інспектора ДПС були повністю правомірними.
Суд, розглянув матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача , дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню .
При розгляді справи про адміністративне правопорушення ст. інспектором ДПС ДАІ Бєляловим Е.В., на місці, без підготовки та надання позивачу часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, – не тільки порушив права позивача , передбачені ст. 59 Конституції України та ст.268 КУпАП, але й призвів до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.33 КУпАП. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.
Старший інспектор ДПС ДАІ Белялов Є.В., при розгляді справи про адміністративне правопорушення не прийняв до уваги ні усних ні письмових пояснень, та не звернув уваги на те, що ПДР позивач не порушував, жодного пішоходу на пішохідному переході, під час проїзду не знаходилось. Такими чином ст. інспектор не забезпечив, передбачені ст. 245 КУпАП України вимоги, щодо своєчасного, всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так в протоколі ст. інспектор ДПС Бєлялов Є.В., вказав свідків працівників ДАІ, які з останнім несли службу. При цьому не зробив жодної спроби встановити пішоходів та опитати їх, яким позивач нібито не надав перевагу у русі. Суд вважає, що свідки вказані в протоколі є зацікавленні в об’єктивності вирішення справи на користь ДАІ, та їх свідчення не можуть бути об’єктивними.
Відповідно до ст. 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення передбачені ч.3 та ч.4 ст.122 КУпАП. Але ст. інспектор Белялов Є.В., поза межі своєї компетенції склав адміністративний протокол АР № 109630 від 09.11.2010 р., за ч.1 ст.122 КУпАП.
Окрім цього, невідомо, чи мав старший інспектор ДПС при собі картку маршруту патрулювання відповідно до Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо – патрульної служби ДАІ МВС України, затвердженої Наказом МВС від 13.11.2006 року №1111, п. 9.6, мав право знаходитись саме в місці виписування протоколу та постанови, оскільки ні службового посвідчення, ні картки маршруту патрулювання старший інспектор ДПС позивачу не представив.
Суд вважає, що співробітник ДАІ оцінив докази по справі по своєму внутрішньому карательному переконанню, яке не ґрунтується на повному всебічному та об’єктивному досліджені усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю в результаті чого і виніс постанову не відповідну чинному законодавству, чим порушив ст. 280 КУпАП.
Таким чином, зважаючи на вищевказані факти порушення норм процесуального права, допущені старшим інспектором ДПС при з’ясуванні по справі, та оформлення ним протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача, беручи до уваги, що при винесені постанови старший інспектор ДПС невірно застосував норми матеріального права, а саме – застосував норми ч. 1 ст. 122 КУпАП при відсутності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого даною статтею.
Керуючись ст.ст. 256, 268 КУпАП, ст 6, 17, 49 Кодексу Адміністративного Судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії ст. інспектора ДПС ДАІ Бєлялова Є.В., при складанні адміністративного протоколу АР № 109630, та винесення постанови в справі АР № 233796 від 09.11.2010 р., відносно ОСОБА_1 - неправомірними.
Скасувати постанову серії АР № 233796 від 09.11.2010 року складену відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Адміністративну справу провадженням закрити.
Рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає
Суддя М.А. Голубкова