Справа № 1-133/2010    

В И Р О К  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

24 грудня 2010 року                                                                                          м.Перечин

 Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:  

  головуючого - судді Шешені М.О.,  

при секретарі - Соханич Л.Ю.,  

з участю обвинувача - прокурора Орсага Р.В.,  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, тимчасово непрацюючого, раніше судимого:

- вироком Сколівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2007 року за ч.1 ст.185 КК України у виді  штрафу в розмірі 850 грн.00коп.

  у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,-

  В С Т А Н О В И В :  

 04 грудня 1996 року біля 18 год. 00 хв. підсудний ОСОБА_1, знаходячись в АДРЕСА_2 з метою заволодіння чужим майном, з умислом викрасти дошки, обманув охоронця столярного цеху Перечинського міжколгоспного лісництва, що розташоване по АДРЕСА_3 та проник всередину території даного цеху, де зірвавши навісний замок на воротах навісу, під яким знаходилися дошки, умисно, таємно викрав 3,93 метра кубічних необрізаних сухих, хвойних дощок, які належали гр.ОСОБА_3 і який їх там зберігав з дозволу директора лісництва, чим спричинив потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 550 грн. 20 коп.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що він прописаний за адресою АДРЕСА_1 а інколи проживає у своєї дружинин ОСОБА_4 у АДРЕСА_4 На Закарпатті він раніше декілька разів бував. У 1992 році він одружився був з ОСОБА_5, яка мешкала у с.Невицьке Закарпатської області вулиці та номеру будинку він точно пригадати не може, так як уже не пам'ятає. У неї він проживав до 1993 року, після чого вони розвелися. Потім він поїхав в Львівську область по місцю свого проживання. Час від часу він приїжджав на Закарпаття, а саме в с.Невицьке відвідувати сина. А у 1996 році він, приїхавши на Закарпаття, знайшов собі заробіток, а саме влаштувався до жінки на ім'я ОСОБА_2 робити ремонт в її будинку, що знаходився в м.Ужгород, неподалік від обласної лікарні. Під час виконання будівельних робіт він випадково зустрівся на вулиці біля будинку, де працював, свого давнього знайомого на ім'я ОСОБА_2 прізвища якого не може згадати. Зустрівшись він запитав в нього, чи не може він зробити східці з першого на другий поверх, на що він відповів що знає в м.Перечині знайомого, який має цех, і він зробить дані східці. Після чого, він разом з ОСОБА_2 через декілька днів поїхали в м.Перечин, а точніше в одне із сіл Перечинського району, де зайшли на територію якогось столярного цеху, однак чоловік який там знаходився сказав їм що немає матеріалу з чого можна зробити східці, і тоді вони пішли звідти. Поки він працював в м.Ужгород, то зустрівся з своїм односельчанином ОСОБА_6, якому розповів про те, що ОСОБА_2 дала йому 200 доларів за сходи, які він повинен був зробити, однак вони ще не були зроблені, а грошей в нього вже не було, щоб їх їй повернути, тому просив йому допомогти з цим питанням. На що ОСОБА_6 запропонував йому купити дошки, а гроші які він дасть йому за них він поверне ОСОБА_3 Десь 04 грудня 1996 року о котрій годині він вже не пам'ятає, під вечір він разом з ОСОБА_6, поїхали на його автомобілі марки ВАЗ-2103 білого кольору в с.Порошково, де купили від циган дошки біля 5 кубів товщина яких була 40 мм., а довжина 5 метрів. Погрузивши дані дошки в автомобіль марки КАМАЗ або МАЗ точно він не пам'ятає, оскільки за даний автомобіль домовлявся ОСОБА_6, вони поїхали в напрямку м.Перечин, разом з особами, які грузили ці дошки. Заїхавши в с.Т.Ремета,Перечинського району та їдучи по центральній дорозі, де з правої сторони знаходився вищевказаний цех, він сказав ОСОБА_6 щоб вони зупинилися, оскільки звідти треба взяти декілька дощок. Коли вони зупинилися, то він пішов до охоронця, і домовився з ним щоб той відкрив ворота, пояснивши йому, що він привіз дошки, які треба розгрузити. Оскільки даний охоронець його знав, так як він раніше там бував з ОСОБА_2, то він сказав їм що вони можуть заїхати на територію цього цеху. Після чого, охоронник відкрив ворота, і вони заїхали на вантажному автомобілі на територію цеху, де він підійшовши до воріт навісу, під яким знаходилися дошки, зламав навісний замок і сказав хлопцям щоб вони грузили дані дошки на автомобіль. Поки хлопці грузили, то він разом з ОСОБА_6, охоронцем та ще якоюсь жінкою випили трохи коняку, який принесли з собою. Скільки хлопці загрузили дощок він не бачив. Загрузивши дошки вони поїхали в м.Ужгород, де розгрузили їх у ОСОБА_6 вдома. Наступного дня йому зателефонувала жінка ОСОБА_6 і сказала що приходили працівники міліції і забрали дошки, які вони привезли. За дані дошки ОСОБА_6 дав йому 300 грн.00коп. Тоді він вирішив піти до ОСОБА_1 щоб розібратися з приводу даних дощок. Поїхавши на таксі автомобілі марки ГАЗ -24 чорного кольору в с.Т.Ремета, він зустрівся з ОСОБА_2 і відразу сказав йому щоб той разом з ним сідав в автомобіль і вони поїхали до директора даного цеху. Зайшовши до директора той запитав у нього хто він такий, на що він відповів що це він забрав від нього із цеху дані дошки. Тоді  цей  чоловік почав на нього голосно кричати і сказав щоб він йому повернув гроші. Після чого, він спустився до машини, але ОСОБА_1 уже там не було. Гроші за дошки він не повернув. Пробувши ще 2 тижні в м.Ужгород, він вирішив поїхати до батьків в Львівську область по місцю проживання. Там, відсвяткувавши різдвяні свята, він поїхав в м.Москву на заробітки, звідки приїхав в липні 1997 року. І так він кожного року їздив в Росію на заробітки, про те що в Закарпатській області знаходиться кримінальна справа, по факту викрадення дощок з цеху с.Т.Ремета, він не знав, а отже від органів міліції він не втікав. Однак, останні два роки він знав що його шукає міліція, а саме Перечинський РВ УМВС в Закарпатській області, але про причину йому відомо не було. А 10.11.2010 року він прийшов в Сколівський РВ до заступника начальника міліції, щоб з'ясувати чому його розшукує міліція, на що той відповів щоб він почекав й після чого приїхали два працівника міліції, які й привезли його в Перечинський РВ. Просив суворо його не карати.  

Враховуючи, що такі фактичні обставини справи ніким не оспорюються, а підсудний ОСОБА_1  та потерпілий ОСОБА_3 правильно зрозуміли зміст цих обставин й сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, суд при вирішенні питання про обсяг доказів, які підлягають дослідженню, в порядку ч.3 ст.299 КПК України обмежується визнавальними показаннями підсудного, а дослідження решти доказів вважає недоцільним.

З врахуванням обсягу доказів, які досліджувались у судовому засіданні, суд вважає доведеною винуватість підсудного ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині й в межах пред”явленого обвинувачення кваліфікує його дії за ст.185 ч.3 КК України, як  крадіжка, поєднана з проникненням у інше приміщення.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом»якшують та обтяжують його відповідальність.

Згідно ст.12 КК України підсудний ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин.

Як особа винного ОСОБА_1 по місцю проживання характеризуються позитивно, має на утриманні одну малолітню дитину, перебуваючи в розшуку вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.185 ККК України, за який був засуджений Сколівським районним судом Львівської області.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом’якшують покарання підсудному, суд враховує щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ч.1 ст.67 КК України обтяжують покарання підсудному, суд не знаходить.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, винному ОСОБА_1 необхідно й достатньо для його виправлення та попередження нових злочинів призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції зазначеної норми закону.  

Оскільки ОСОБА_1 даний злочин вчинив до постановлення вироку Сколівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2007 року, згідно якого його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і засуджено до покарання у виді  штрафу в розмірі 850 грн.00коп., то йому необхідно б було призначити покарання за ч.4 ст.70 КК України, тобто за сукупністю злочинів.  

Однак, відповідно до ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.  

Тому, з урахуванням положень ч.3 ст.72 КК України, суд вважає, що попередній вирок Сколівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2007 року слід виконувати самостійно.  

Питання про речовий доказ вирішити в порядку ст.81 КПК України.

Вирішуючи питання про запобіжний захід до набрання вироком законної сили, суд, з метою запобігти спробам засудженого ОСОБА_1 ухилитися від суду, вважає за необхідне змінити йому його з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту негайно в залі суду.  

Судових витрати по справі немає.

Цивільний позов у справі не заявлено.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, с у д , -

    З А С У Д И В  :

 ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.

На підставі ч.3 ст.72 КК України вирок Сколівського районного суду Львівської області від 17 вересня 2007 року, згідно якого ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України і засуджено до покарання у виді  штрафу в розмірі 850 грн.00коп.- виконувати самостійно.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 по даному вироку рахувати з  моменту його затримання.

Речовий доказ, а саме:3,93 метра кубічних хвойних дощок, яка знаходиться на відповідальному зберіганні у директора міжколгоспного лісництва повернути потерпілому ОСОБА_3  

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1  до вступу вироку в законну силу змінити з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту негайно в залі суду.  

На вирок може бути апеляція до апеляційного суду Закарпатської області протягом п»ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою з моменту вручення йому копії вироку.      

  Головуючий:                                                                                   Шешеня М.О.