Справа № 22-Ц-726. Головуючий у 1-й інстанції- Кравченко М.В.
Доповідач-Суханова Є.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого-Приходька К.П.,
суддів-Суханової Є.М., Яворського М.А.,
при секретарі- Зозуля Н.С.,
розглянула матеріали з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду від 4 грудня 2006 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства „Про кредит Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю „Три Кити" про стягнення заборгованості за кредитним договором;
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Обухівського районного суду від 4 грудня 2006 року позов позивача було задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_1, ТОВ „Три Кита" на користь ЗАТ „Про кредит Банк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 24647 грн. 50 коп. та витрати на інфомаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн., судовий збір в розмірі 246 грн. 50 коп., а всього 24 923 грн. 67 коп.
Не погодившись з висновками, наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, якім в задоволені позовних вимог відмовити.
Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не обґрунтована та задоволенню не підлягає.
Задовольняючи позов позивача, суд обгрунтован виходив з правовідносин сторін, та застосував законодавство , яке їх регламентує.
09 грудня 2003 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2. був укладений кредитний договір № 1,8664, згідно якого позивач надав цьому відповідачу кредит на загальну суму 4000 доларів США для задоволення особистих потреб на 18 місяців, а ОСОБА_2. зобов'язувався повернути цю суму та сплатити відсотки та платежі за кредитом, а також комісії на умовах та в строки згідно договору. 10 грудня 2003 року за видатковим касовим ордером № 408 останньому було видано вказані кошти готівкою. Ці обставини підверджуються копіями відповідних документів та визнаються сторонами.
Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 1055 ЦК України.
Для забезпечення виконання позичальником умов цього правочину позивачем було укладено з відповідачем ОСОБА_1. договір поруки № 18664-ДП1 від 09.12.2003 року та договір застави майна з майновим поручителем № 18664-Д32 від 09.12.2003 року, а з відповідачем ТОВ „Три Кити"-договір поруки № 1.8664-ДП2 від 09.12.2003 року та договір застави майна з майновим поручителем № 1.8664-Д31 від 09.12.2003 року. Згідно п. 3.1 зазначених договорів поруки ці відповідачі прийняли на
себе солідарну відповідальність перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2. умов кредитного договору. Такі обставини підверджуються копіями відповідних договорів та визнаються сторонами.
Умови кредитного договору частково виконані відповідачем, що визнається сторонами.
Довідками позивача від 18.07.2005 року, від 11.11.2004 року за вих. № 107 підверджується наявність боргу за кредитним договором станом на момент розгляду справи на загальну суму 24 647 грн. 17 коп. який складається з прострочених платежів по кредиту в розмірі 13 144 грн., прострочених відсотків по кредиту в розмірі 4303 грн. 17 коп. штрафу за прострочениння платежу 7200 грн. Сума боргу також визнається сторонами.
З письмових вимог від 21.08.2004 року за вих. № 60,61,62 від 1.11.2004 року з вих. № 107 вбачається, що позивач намагався врегулювати спір в досудовому порядку але гроші банку не повернуті.
Згідно до вимог ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах , встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченного порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсідіарну) відповідальність поручителя.
Тому суд правомірно визначився, що згідно вимог чинного законодавства, всі відповідачі по даній справі повинні нести солідарну відповідальність перед позивачем, а тому його позовні вимоги є обґрунтованими та задоволені судом.
Апелянт, намагаючись спростувати висновки суду, посилається на те, що згідно вимог чинного сімейного законодавства, всі угоди, які він уклав, в тому числі й дана, повинні бути підтверджені письмовою згодою його дружини ( ст. 60,65,63 Сімейного Кодексу України), що в даному випадку зроблено не було.
Тому його дружина звернулась до Голосіївського районного суду міста Києва про визнання спірних договорів нечинними. Апелянт вважає, що це є підставою для відмови в задоволенні позову позивача та ухваленні нового рішення колегією суддів.
З такою позицією апелянта не може погодитись колегія суддів, бо зазначена підстава не передбачена в якості скасування рішення суду, крім того, дружина відповідача не була залучена в якості сторони по даній справі та у випадку задоволення її позовних вимог рішенням суду, яке набрало законної сили має право вирішити питання захисту своїх прав іншим процесуальним шляхом.
Апелянт наполягає на тому, що зазначена підстава повинна бути врахована судом, що повинно призвести до визнання угод недійсними, але не звернувся до суду з таким позовними вимогами, тобто не вважав, що при укладанні спірних угод його права якимсь чином були порушені.
Інших підстав для задоволення апеляційної скарги апелянт не навів, а колегія судців їх не встновила, у зв"язку з чим, апеляціна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
На підставі наведеного, керуючись ст. 291,293,294,296,308 ЦПК України, колегія судців
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Обухівського районного суду від 4 грудня 2006 року залишити без
змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України.