Справа № 2-513 4/ 10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(заочне)
20 грудня 2010 року Василівський районний суд Запорізької області
у складі: головуючого – судді : Сидоренко Ю.В,
при секретарі Осінцевій Л.А.,
прокурора Євсюкова Ф. Б.,
представника Служби у справах дітей
Василівської державної адміністрації Запорізької області - Біляєвої Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Василівської державної адміністрації Запорізької області, відділ опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, про позбавлення батьківських прав,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до Василівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню доньки ОСОБА_4, не цікавиться її життям, не спілкується, ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Просить позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення судової повістки, причини неявки суду не повідомив, заперечень не надав, тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України.
Представник третьої особи - Служби у справах неповнолітніх Василівської районної адміністрації, що не заявляє самостійних вимог, Нетреба С.В. не заперечував проти позовних вимог, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно його доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Представник третьої особи - відділу опіки та піклування Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області у судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи було повідомлено своєчасно та належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у свою відсутність, не заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні погодився з вимогами позивача, викладеними в позовній заяві, та представника служби у справах неповнолітніх Василівської районної адміністрації, щодо позбавлення ОСОБА_3 відносно їх доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки відповідач ухиляються від обов’язків по утриманню та вихованню дитини.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до вимог ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини ,встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом встановлено, що позивачка та відповідач 16 вересня 1995 року уклали шлюб, який був зареєстрований Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області. Від шлюбу мають неповнолітню дитину: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, де в свідоцтві про народження батьком записаний ОСОБА_3 - відповідач по справі (а.с.6,7).
12 березня 1999 року шлюб між сторонами розірваний, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_4 проживає разом з позивачкою, та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідкою № 691 від 08.10.2010 р., виданою виконавчим комітетом Дніпрорудненської міської ради та довідкою № 896 від 11.10.2010 р. про склад сім»ї, виданою КУП «Наш дім» (а.с.9,10).
В 1999 році Василівським районним судом прийнято рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, але відповідач ухилявся від плати аліментів, у зв»язку з чим позивачка була вимушена звернутись до Державною виконавчої служби Василівського району Запорізької області з письмовою заявою про відмову від стягнення аліментів, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 24.12.2009 року. Згідно розрахунку заборгованості по аліментам від 16.12.2010 року за № 22494, ОСОБА_3 має заборгованість по аліментам станом на 04.05.2009 року в розмірі 10934,43 грн.
З 2002 року ОСОБА_4 навчається у Дніпрорудненській гімназії «Софія», відповідно до характеристики, наданої класним керівником Бутко В.Н., рідний батько ОСОБА_4 ніколи не цікавився учбовою діяльністю доньки та її здоров»ям. У вихованні дитини ніколи не приймав участі.
Згідно довідки, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану Василівського районного управління юстиції у Запорізькій області за № 1425/02-02-19 від 12.11.2010 р., 31 березня 2010 року ОСОБА_3 змінив своє прізвище на ОСОБА_3.
Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_2, 1975 р.н., за адресою: м. Дніпрорудне, вул. Леніна, б. 8, кім. 31, складеним провідним спеціалістом апарату виконкому Дніпрорудненської міської ради з питань охорони дитинства ОСОБА_10 було встановлено, що ОСОБА_2 проживає в кімнаті гуртожитку разом зі своїм чоловіком ОСОБА_11, 1979 року народження, та донькою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження. Загальна площа кімнати 17,7 кв.м. З батьком дитини, ОСОБА_3, ОСОБА_2 розірвала шлюб в березні 1999 року. За цей час він аліменти на утримання дитину сплачував не систематично, борг на сьогоднішній день по виплаті аліментів складає близько 5000 грн. ОСОБА_3 постійного місця проживання та постійного місця роботи не має. Вихованням та утриманням доньки не займається, не цікавиться її життям та здоров»ям.
Згідно висновку служби у справах дітей Василівської райдержадміністрації як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 13.12.2010 р. за № 389/01-12, служба у справах дітей Василівської райдержадміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3, оскільки відповідач, проживаючи окремо, не відвідує дитину за місцем її проживання, не спілкується з нею, не займається її вихованням, матеріальної допомоги не надає, повністю самоусунувся від виконання батьківських обов»язків.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що влітку 2009 року бачила ОСОБА_3 у м.Дніпрорудному. Під час короткочасної розмови зробила йому зауваження з приводу відсторонення від виховання доньки ОСОБА_4 та неприймання участі у вирішенні її долі, на що відповідач належним чином не відреагував, пояснивши, що у доньки є новий батько, який й повинен займатися вихованням доньки ОСОБА_4. З того періоду часу жодного разу відповідача не бачила, зі слів позивачки знає, що вихованням своєї доньки він не займається, успіхами у навчанні не цікавиться.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що часто навідується до позивачки в гості та їй достовірно відомо, що разом з нею мешкає неповнолітня донька ОСОБА_4, вихованням якої займається мати та її чоловік ОСОБА_11, відповідач ОСОБА_3 з 1999 року тривалий час до доньки не навідується, її життям не цікавиться, матеріально не підтримує.
Допитана відповідно до ст.171 СК України неповнолітня ОСОБА_4 суду пояснила, що вона мешкає з матір’ю та вітчимом. Ії батько ОСОБА_3 до них не приходить тривалий час, жодного разу її життям та успіхами у навчанні не поцікавився, батьківської турботи їй не приділяє, вихованням не займається. Не заперечує проти позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо неї..
Відповідно до ст.ст. 8,11 Закону України „Про охорону дитинства ” кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки, або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Предметом основної турботи та основним обов’язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя тощо.
Відповідно до статтей 25, 27, 29 Конвенції про Права дитини, ратифікованої Постановою ВР 27.02.1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Держави-учасниці визнають права дитини, яка віддана компетентними органами на піклування з метою догляду за нею, її захисту або фізичного чи психічного лікування, на періодичну оцінку лікування, наданого дитині, і всіх інших умов, пов'язаних з таким піклуванням про дитину. Держави-учасниці погоджуються щодо того, що освіта дитини має бути спрямована на: розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі; виховання поваги до прав людини та основних свобод, а також принципів, проголошених у Статуті Організації Об'єднаних Націй; виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; підготовку дитини до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та дружби між усіма народами, етнічними, національними і релігійними групами, а також особами з корінного населення.
Відповідно до п. 2 ст. 150 СК України батьки зобов’язані піклуватися про здоров»я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 164 СК України батько може бути позбавлений батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.
Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім»ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров»я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Враховуючи вищевикладене, суд, вважає, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 законі, обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає необхідним позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 за тими підставами, що відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до неповнолітньої дитини, взагалі не проявляє до доньки батьківської турботи, постійної матеріальної допомоги не надає, байдуже ставляться до її навчання, виховання та її долею не цікавляться, тому формальна наявність батька ставить дитину в скрутне становище, так як вона не може мати юридичного статусу дитини, яка залишилась без піклування батька, і в повній мірі користуватись пільгами та державними гарантіями, що мають діти даної категорії, згідно чинного законодавства та вважає необхідним, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою встановлення її соціального статусу, позбавити відповідача ОСОБА_3 батьківських прав по відношенню до його доньки – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
На підставі викладенного, керуючись ст. ст. 7, 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, ст. 150, 164, 165, Сімейного кодексу України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити .
Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с.Балки Василівського району Запорізької області батьківських прав щодо неповнолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути переглянуто судом за заявою відповідача, який не був присутній у судовому засіданні, яка подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суд
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО