УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

"11" квітня 2007 року

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого Декайла П.В.

Суддів Татарчука В.Г., Стадника О.Б.,

з участю прокурора Зозулі І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1. на вирок Тернопільського міськрайонного суду від "11" січня 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель м. Львова, АДРЕСА_1, гр. України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, на утриманні неповнолітня дитина, не працюючий, судимий:

1)             10.06.1993р. Шевченківським районним судом м. Львова за ст. 141 ч. 2 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією майна із відстрочкою виконання покарання на 2 роки;

2)      04.09.2002 р. залізничним районним судом м. Львова за ст. 309 ч. 1 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі, з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

3)      02.07.2003 року Шевченківським районним судом м. Львова за ст. 185 ч. 3, ст. 309 ч.2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, -

засуджений за ч.3 ст. 117 КК України (в ред. Кодексу 1960 року) до 5 років

Справа №11 -99                                                Головуючий у 1 інстанції - Очеретяний Є.В.

Категорія ст. 117 ч.3 КК України                           Доповідач-Татарчук В.Г.

2

позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1. залишено попередню - тримання під вартою і строк відбування покарання йому рахується з 14 листопада 2006 року.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним і засуджений за те, що в ніч з 4 на 5 вересня 1998 року разом із ОСОБА_2., ОСОБА_3. та іншими особами з метою зґвалтування будь-кого із дівчат, приїхали в м. Тернопіль автомобілем ВАЗ -21011 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4. З цію метою вони на вулиці поблизу цукрового заводу "Поділля" зустріли неповнолітніх ОСОБА_5. та ОСОБА_6., після чого застосовуючи до них психічне насильство, яке виразилось в погрозі фізичною розправою, насильно заштовхнули потерпілих в автомобіль ВАЗ - 21011 І завезли у безлюдне місце поблизу очисних споруд цукрового заводу "Поділля", що в м. Тернополі. Маючи єдиний намір на зґвалтування неповнолітніх, діючи узгоджено, застосовуючи погрози, примусили ОСОБА_5. та ОСОБА_6. вжити разом з ними спиртні напої. Далі ОСОБА_1. за попереднім зговором з ОСОБА_2., ОСОБА_3. та іншими особами, діючи погоджено відносно потерпілих, погрожуючи ножем, застосовуючи погрози фізичною розправою, подолав опір потерпілих, після чого засуджений ОСОБА_1. насильно зґвалтував потерпілу ОСОБА_6., а також шляхом застосування погроз фізичною розправою сприяв зґвалтуванню ОСОБА_2., ОСОБА_3. та іншими особами потерпілої ОСОБА_6.

Крім того, засуджений ОСОБА_1. з метою зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_5. насильно затягнув її до очисних споруд цукрового заводу "Поділля" в м. Тернополі, де із застосуванням фізичного насильства та погроз роздягнув її і насильно вступив з нею у статеві зносини проти її волі зґвалтувавши останню.

В апеляції засудженого ОСОБА_1. ставиться питання про зміну вироку та пом'якшення йому покарання, застосувавши ст. 69 КК України, тобто, нижче від найнижчої межі, поскільки на його утриманні двоє неповнолітніх дітей, які на сьогоднішній день знаходяться в дитячому будинку м. Львова та судом, на його думку, не взято до уваги те, що він повністю визнав вину, розкаявся і призначене покарання вважає надто суворим.

Іншими учасниками процесу цей вирок не оспорюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1., який підтримав свою апеляцію та просить пом'якшити покарання, міркування прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення.

Як   вбачається   з   матеріалів   справи,   крім   власного   визнання   вини

3

засуджений ОСОБА_1. повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані в процесі досудового слідства і підтверджували його винність у вчиненні злочину згідно пред'явленого звинувачення, відмовившись від їх дослідження в ході судового розгляду.

Що стосується призначеної міри покарання ОСОБА_1., то суд першої інстанції її призначив правильно, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання і призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією статті 117 ч. З КК України врахувавши всі пом'якшуючі обставини, на які посилається в своїй апеляції засуджений.

Судом першої інстанції призначено йому покарання, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Тому, підстав для зміни вироку колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1, залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2007 року щодо ОСОБА_1- без зміни.