УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року квітня місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних

справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі: ,_____________

головуючого судді____________________ Берещанської І.І.,____________________

суддів:______________________________ Кузнєцової P.O., Сокола B.C._________

при секретарі:                                              Галіч Ю.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до державної виконавчої служби м. Ялта, треті особи державний виконавець ОСОБА_2, відділ опіки та піклування Ялтинської міської Ради про виключення майна з-під арешту за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення

 Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

04 жовтня 2006 року ОСОБА_1звернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що вартість арештованого майна - 1/3 частина квартири № АДРЕСА_1АРК відповідно до висновку експерта 67300 грн., - значно перевищує не сплачену ним, як боржником по виконавчому провадженні суму - 25784,76 грн.

Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду та за підставами ст. 7, 50, 59 Закону України „Про виконавче провадження" ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, вказує, що суд не звернув увагу, що арешт накладено на % частину квартири № АДРЕСА_1АРК, тоді як йому належить 1/3 її частина, реалізація долі квартири неможлива у зв"язку з технічною неможливістю виділення частини квартири в натурі відповідно до висновку експерта, тому відповідно і арешт накладатись не може.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_3., який підтримав апеляційну скаргу за викладеними в ній мотивами, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу відхилити за наступним підставами.

Розглядаючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач являється боржником по виконавчому провадженні, достатні кошти або інше ліквідне майно для погашення розміру боргу у нього відсутні, тому для погашення боргу в розмірі 25784, 77 грн. державний виконавець правомірно наклав арешт на належну позивачу частку квартири, як застосований захід примусового виконання рішення суду.

Колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції і зазначає наступне.

Справа № 22-ц-1613/2007 р.                             Головуючий суду першої інстанції

Прищепа О.І.           

                                                                                Доповідач    Сокол B.C.

2

Посилання позивача як на підставу задоволення апеляційної скарги на

;   вимоги ст. 59 Закону України „Про виконавче провадження" безпідставні,

оскільки за змістом вказаної норми права за її підставами до суду звертається

особа, як власник майна, якщо на нього накладено арешт за боргами   іншої

особи.

Зі справи вбачається, що ОСОБА_1являється учасником виконавчого провадження і має право в порядку ст. 383 ЦПК України звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця за захистом порушеного права.

Відповідно до доводів апеляційної скарги і пояснень ОСОБА_3. ОСОБА_1вважає порушеним своє право, тому що арешт накладено саме на % частину квартири № 4 будинку № АДРЕСА_1АРК, тоді як йому належить 1/3 її частина, реалізація долі квартири неможлива у зв"язку з технічною неможливістю виділення частини квартири в натурі відповідно до висновку експерта, тобто як наслідком вказаного арешт накладений не може бути.

Перше посилання апеляційної скарги являється неспроможним, оскільки накладено арешт на меншу належну ОСОБА_1частину квартири, мотиви і цілі при накладенні арешту, як застосованого заходу примусового виконання рішення суду, визначає сам державний виконавець з урахуванням обставин справи.

Щодо іншого доводу, то колегія зазначає його як помилкове трактування поняття реалізації долі квартири у взаємозв'язку з технічною можливістю чи неможливістю виділення цієї частини квартири в натурі.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про виконавче провадження" одним із заходів примусового виконання рішення суду є звернення стягнення на майно боржника, до ст. 5 цього ж закону - державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення суду, у визначений виконавчим документом спосіб і порядок і має право накладати арешт на майно боржника.

Враховуючи те, що дії державного виконавця відповідали вимогам ст. 4, 5 Закону України „Про виконавче провадження", всупереч вимогам ст. 60 ЦПК • України ні позивач, ні його представник не надали належних допустимих доказів, які мали б спростувати викладені в рішенні суду першої інстанції, висновки, тому колегія за підставами ст. 303, 308 ЦПК України апеляційну скаргу відхиляє.

На підставі вказаного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія судців Судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 14 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути

оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання нею законної сили.   \