Копія

Справа № 11-34/2007 року                                                             Головуючий: в 1-й інстанції: Потапов О.О.

Категорія: ст. 355 ч.2 КК України                                             Доповідач: Шершун В.В.

^ухвала

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

«14»  лютого  2007  року  колегія  суддів   судової  палати  з   кримінальних  справ апеляційного суду Хмельницької області в складі:

головуючого-судді: Шершуна В.В.,

суддів: Дуфнік Л.М., Цінника П.О., з участю прокурора: Леськіва В.О.,

та захисника: ОСОБА_1.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями від засуджених ОСОБА_2. і ОСОБА_3. та потерпілих ОСОБА_4. і ОСОБА_5. на вирок Віньковецького районного суду від «26» жовтня 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с Адамівна, Віньковецького р-ну, Хмельницької обл. жителяАДРЕСА_1, українця, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, пенсіонера, вдівця, раніше не судимого

засуджено за ст. 355 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця та жителяАДРЕСА_1, українця, гр-на України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, неодруженого, раніше не судимого

засуджено за ст. 355 ч.2 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі.

На підставі із ст. 75 КК України звільнено обох засуджених від відбування покарання із встановленням іспитового строку 1 рік 3 місяці.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язано обох засуджених не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої служби та повідомляти цей орган про зміну свого місця проживання, роботи, навчання.

До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обом засудженим залишено попередній - підписку про невиїзд.

ОСОБА_4 виправдано за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України.

2

ОСОБА_5 виправдано за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст. 125 ч.1 КК України.

За вироком cудy ОСОБА_2. та ОСОБА_3. засуджено за те, що вони примушували до виконання цивільно-правових зобов'язань ОСОБА_5. та ОСОБА_4., застосувавши до останніх насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я за наступних обставин.

26 квітня 2006 року біля 20 год 00 хв. ОСОБА_3., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою примусити господарів до виконання цивільно-правових зобов'язань (повернення коштів за виконаний ремонт квартири), зайшов на господарство подружжя ОСОБА_4 . в АДРЕСА_1, у Віньковецькому р-ні, Хмельницької обл.

Реалізуючи свій протиправний намір, він, вимагаючи 3000 доларів США, умисно наніс декілька ударів рукою в голову та ногою в тулуб ОСОБА_5. та головою в перенісся ОСОБА_4. Від ударів та послідуючого падіння потерпілим було спричинено ушкодження.

В цей же час на господарство в стані алкогольного сп'яніння, зайшов ОСОБА_2., з метою співучасті здійснення намірів свого сина щодо протиправного отримання коштів у подружжя ОСОБА_4 за цивільно-правовим зобов'язанням, він наніс не менше одного удару кулаком в голову потерпілим.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2. та ОСОБА_3. ОСОБА_4 отримав легкі тілесні ушкодження у вигляді перелому носової кістки без зміщення відламків, синця та садна на носі, синця та припухлості м'яких тканин в лівій підочно-скуловій ділянці, синця на передній поверхні лівого плечового суглоба, а ОСОБА_5. - отримала легкі ушкодження з короткочасним розладом здоров'я у вигляді садна в лобній ділянці волосяної частини голови зліва, припухлості м'яких тканин та синця на тильній поверхні 3 пястно-фалангового суглоба правої кисті, п'яти саден на передньо-зовнішній поверхні лівої гомілки в нижній третині.

В своїх апеляціях засуджені ОСОБА_2. та ОСОБА_3. просять скасувати вирок місцевого суду, а справу - направити на новий судовий розгляд.

При цьому апелянти посилається на те, що суд допустився при вирішення справи істотних порушень кримінально-процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 327, 334 оскільки:

·         висновки суду, викладені у вироку - не підтверджуються наявними достовірними доказами у справі, і суперечать фактичним обставинам справи та ґрунтуються лише на припущеннях;

·         судове слідство проведено однобічно, без критичного підходу до показів потерпілих.

Як зазначають засуджені, їх вина у скоєнні інкримінованого злочину не доведена, жодних тілесних ушкоджень вони не наносили потерпілим, тому в їх діях відсутній склад злочину.

В своїх апеляціях потерпілі ОСОБА_4. і ОСОБА_5. просять скасувати вирок місцевого суду, а справу - направити на новий судовий розгляд.

При цьому апелянти посилаються на неповноту судового слідства, оскільки суд не провів додаткову експертизу щодо визначення ступеню тяжкості нанесених їм тілесних ушкоджень, - що унеможливило винесення справедливого вироку.

В своїх запереченнях на апеляції прокурор просить залишити вирок без зміни, а апеляції - без задоволення, оскільки вважає вирок законним та обґрунтованим, оскільки: при його винесенні враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, усі пом'якшуючі та обтяжуючі обставини; висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи і

3

повністю їм відповідають; по справі проведені усі необхідні судово-медичні експертизи на встановлення тяжкості отриманих тілесних ушкоджень як потерпілим, так і засудженим.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на підтримку своїх апеляцій та в їх інтересах захисника ОСОБА_1., міркування прокурора, який підтримав апеляції засуджених та просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, потерпілого ОСОБА_4. та ОСОБА_5. на підтримку своїх апеляцій та в заперечення апеляцій засуджених, вивчивши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню.

Колегія суддів встановила, що обвинувачуючи ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ст. 355 ч.2 КК України, органи досудового слідства як кваліфікаційні ознаки цього злочину інкримінували засудженим вчинення примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань за попереднім зговором групою осіб і з погрозою насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я.

Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що диспозиція ст. 355 ч.2 ККУ не передбачає погрози насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, як кваліфікаційну ознаку цього злочину.

Разом з тим, виключивши з обвинувачення засуджених ознаку вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, як недоведену, суд першої інстанції кваліфікував дії ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ст. 355 ч.2 ККУ, як примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я. При цьому суд не врахував, що ця ознака не була інкримінована засудженим, а отже - вийшов за межі обвинувачення і грубо порушив вимоги ст. 16-1 КПК України, згідно якої при розгляді справи в суді функція обвинувачення захисту і вирішення справи не можуть покладатись на один і той же орган чи одну й ту ж особу. На суд покладається функція лише розгляду справи.

Не врахував суд і тієї обставини, що ОСОБА_5. спричинені легкі тілесні ушкодження, а не легкі тілесні пошкодження з короткочасним розладом здоров'я, як вказано у вироку, - останні завдані ОСОБА_4., хоча у вироку вказано, що він отримав легкі тілесні ушкодження.

У всякому разі, ні суд, ні органи досудового слідства на даний факт уваги не звернули, і не дали йому належної оцінки та не визначились, чи не було до потерпілих застосовано насильство, небезпечне для їх здоров'я.

Всупереч вимогам ст. 334 КПК України у вироку не вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним з зазначенням місця, часу, способу та наслідків злочину.

Так, формулюючи обвинувачення ОСОБА_2, суд вказує, що «В цей же час на господарство в стані алкогольного сп'яніння, зайшов ОСОБА_2., з метою співучасті здійснення намірів свого сина щодо протиправного отримання коштів у подружжя ОСОБА_4 за цивільно-правовим зобов'язанням, він наніс не менше одного удару кулаком в голову потерпілим, після чого вивів сина з подвір'я». Однак, всупереч вищенаведеним вимогам закону, суд не встановив кому саме з потерпілих (чи їм обом), був нанесений удар (і чи був він один, чи їх була необмежена кількість, як це випливає з формулювання обвинувачення) та які їхні наслідки.

Колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції допустив і інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Так, встановлено, що в ході досудового розслідування слідчим винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_4. і ОСОБА_5. за ст. 125 ч.2 КК України.

Отримавши скаргу підсудних про притягнення цих осіб до кримінальної відповідальності, суд, замість порушення справи у встановленому Законом порядку і

4

об'єднання її з даною справою у відповідності з вимогами ст. 26 КПК України, вийшов за межі наданих йому повноважень і всупереч вимогам ст. 237 КПК України скасував названу постанову слідчого. При цьому суд в порядку того ж попереднього розгляду порушив справу за ст. 125 ч.2 КК України по факту спричинення легких тілесних ушкоджень з розладом здоров'я ОСОБА_2. Причому, ОСОБА_4. був визнаний підсуднім, ОСОБА_5. - підсудною визнана не була. Постанова про порушення кримінальної справи цим особам пред'явлена не була; в ході судового розгляду права їм як підсуднім, і підсуднім, як потерпілими по цьому епізоду роз'яснені не були. Однак, згідно з вироком, ОСОБА_4. і ОСОБА_5. виправдані за відсутністю в їх діях складу злочину.

Такі дії суду позбавили ОСОБА_4. і ОСОБА_5. можливості здійснювати належним чином свій захист, а ОСОБА_3. був позбавлений можливості належним чином підтримувати обвинувачення по справі, оскільки самого обвинувачення офіційно сформульовано не було.

Колегія суддів вважає вищенаведені порушення вимог кримінально-процесуального закону істотними і системними, оскільки вони перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.

Згідно ст. 374 ч.2 КПК України апеляційний суд скасовує вирок і повертає справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, якщо при розгляді справи в суді першої інстанції були допущені такі істотні порушення кримінально-процесуального закону, які виключали можливість постановления вироку.

Скасуванню підлягає і постанова про попередній розгляд справи від 19.06.2006 року, оскільки вона винесена всупереч ст.ст. 27, 237, 245 КПК України і залишення її в силі позбавить новий склад суду усунути вищенаведені порушення закону.

В зв'язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд в іншому складі суду, в ході якого слід перевірити й інші доводи, викладені в апеляції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги засуджених ОСОБА_2. та ОСОБА_3., а також потерпілих ОСОБА_5. іОСОБА_4. задоволити.

Вирок Віньковецього районного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2006 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а також постанову Віньковецього районного суду Хмельницької області від 19.06.2006 року про попередній розгляд справи по обвинуваченню ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ст. 355 ч.2 КК України скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду в той же суд в іншому складі.