Справа № 22ц -8643/10                                                                                       Суддя по  першій інстанції -  Старчеус О.П.  

Суддя-доповідач апеляційного суду -  Шолох З.Л.  

  Ухвала    

            22 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого – Галущенка О.І.,  

суддів – Кутової Т.З.,  Шолох З.Л.,  

при секретарі судового засідання – Богуславській О.М.,    

за участю  представників  позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та                      ОСОБА_5,        

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Миколаєві цивільну  справу  за апеляційною скаргою            

ОСОБА_3  

на ухвалу судді  Березанського  районного суду Миколаївської області від 12 жовтня   2010 року  у   справі  за  

позовом  

ОСОБА_3  до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  про  визнання недійсним договору  купівлі-продажу квартири,    

в с т а н о в и л а :  

       27 вересня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8  про  визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

Позивачка вказувала, що 13 листопада 2007 року власниця спірної квартири ОСОБА_6, діючи від  свого  імені та  від імені свого малолітнього сина                      ОСОБА_7, продала  квартиру   ОСОБА_8  Договір  посвідчений  нотаріально.

Однак, в спірній  квартирі з 2004 року проживає вона, оскільки квартира  фактично була придбана для неї її сином ОСОБА_9 та невісткою                           ОСОБА_10   взамін  іншої  квартири,  яку вони   приватизували  без її участі,  хоча   вона  мала  право  на  її  приватизацію.

Проте,   коли  сім’я сина розпалася,  спірна квартира  була  нотаріально оформлена  на  матір  її  невістки  -  ОСОБА_8

Посилаючись  на  зазначені  обставини, а також на те,  що  зміст договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року суперечить моральним засадам суспільства та  нормам   Цивільного Кодексу України,  позивачка просила визнати його недійсним.

Ухвалою судді Березанського районного суду Миколаївської області від                                12  жовтня   2010 року  вказана позовна  заява повернута  позивачці   як неподана.

В апеляційній скарзі  позивачка, посилаючись на незаконність ухвали суду,  просила   її скасувати  та передати питання на новий  розгляд до суду  першої інстанції.  

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у справі,  дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею  121 ЦПК України передбачено, що суд  вправі повернути позовну заяву позивачу,  якщо вона за формою та змістом не відповідає вимогам  ст.ст.119, 120 ЦПК України, а пропозиція виправити недоліки у  встановлений судом строк  не  виконана.  

Вимоги до форми та змісту позовної заяви  визначені ст. ст. 119-120 ЦПК  України.      

В них зазначено, зокрема, що  позовна заява  повинна  містити зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує  вимоги та зазначення доказів, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.    

Крім того,  до позовної заяви  додаються документи, що підтверджують сплату судового збору  та оплату витрат  на інформаційно-технічне  забезпечення судового  розгляду справи.  

Як  вбачається із  матеріалів  позовної заяви та додатків до неї, вказана позовна заява відповідала  зазначеним вимогам процесуального закону. В ній зазначено зміст позовних вимог, викладено обставини, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, зазначено докази,  які, на думку позивачки, підтверджують її вимоги. До матеріалів справи  додані копії   договору,  розписок,  попередніх  судових  рішень.    

До того ж,  сплачено  судовий збір та  витрати на інформаційно-технічне  забезпечення судового  розгляду справи.  

Проте,  28 вересня 2010 року суддею  винесена  ухвала  про залишення позовної заяви   без руху  для  усунення недоліків, а саме,  позивачці  запропоновано  зазначити докази, що підтверджують кожну обставину.

Визначаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її позивачці ухвалою від                    12  жовтня  2010 року,  суддя  виходив з того,  що у встановлений строк  позивачка  не виправила недоліки  позовної заяви, викладені  у  попередній  ухвалі   від  28 вересня   2010 року.      

Однак, такі  вимоги судді  не відповідають приписам ст. ст. 119 -121 ЦПК України.  

За таких обставин  оскаржувана ухвала судді  підлягає скасуванню на підставі                   п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК,  а позовна заява з доданими матеріалами  поверненню  до місцевого суду для вирішення питання про  її прийняття.  

 Керуючись ст. ст. 303,  312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -  

  у х в а л и л а :  

 Апеляційну скаргу  ОСОБА_3   задовольнити.

Ухвалу  судді  Березанського   районного суду Миколаївської області  від                                12 жовтня  2010 року  скасувати  і передати  питання  на новий розгляд  до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення  і оскарженню у касаційному порядку  не підлягає.

 Головуючий                                                                     Судді: