Справа №22ц-8560 / 10 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю: представника позивачки ОСОБА_2, третіх осіб – ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2010 р., ухвалене за позовом ОСОБА_6 до Спеціалізованого державного підприємства ,,Укрспецюст" (далі – СДП ,,Укрспецюст"), ТОВ ,,Ніконджитбудсервіс" та Головного управління юстиції у Миколаївській області про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності на нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А:
24 листопада 2005 р. ОСОБА_6 звернулась до суду з указаним позовом, в якому зазначала, що 15 листопада 2004 р. на публічних торгах, які проводились СДП ,,Укрспецюст", вона придбала жилі приміщення (блоки 527-528, 529-530), загальною площею 68,5 кв. м, які складаються з чотирьох жилих кімнат №№ 527-530), площею 16,8 і 11,7, 16,9 і 11,6 кв. м, душу – 1,4 кв. м, коридору – 8,8 кв. м та туалету – 1,3 кв. м., які розміщені в гуртожитку ТОВ ,,Ніконджитбудсервіс", розташованому в АДРЕСА_1
Однак, отримати свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно вона не в змозі через неналежне оформлення відповідачами правовстановчих документів, які свідчать про її перемогу на публічних торгах.
Посилаючись на викладені обставини, позивачка просила визнати її добросовісним набувачем та власником указаної нерухомості.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2010 р. у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Вислухавши суддю – доповідача, дослідивши надані сторонами докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Так, відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Водночас, згідно ч. 4 ст. 334 ЦК України та ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 р. ,,Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації.
Пунктом 4 Додатку 1 до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. передбачено, що правовстановчим документом, на підставі якого проводиться реєстрація прав власності на об’єкти нерухомого майна, може бути свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане державним чи приватним нотаріусом.
З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 в м. Миколаєві має статус гуртожитку, в якому ТОВ ,,Ніконджитбудсервіс" належить право власності на 9068/10000 реально не виділених часток.
В кімнатах №№ 527-530 указаного гуртожитку в установленому порядку зареєстровані та постійно проживають ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_4, яким це житло було надано у зв’язку з роботою в ТОВ ,,Ніконджитбудсервіс".
15 листопада 2004 р. на публічних торгах, які проводились СДП ,,Укрспецюст", позивачка придбала 4 жилі кімнати (№№ 527-530), загальною площею 68,5 кв. м, жилою - 16,8 і 11,7, 16,9 і 11,6 кв. м, душу – 1,4 кв. м, коридору – 8,8 кв. м та туалету – 1,3 кв. м., які розміщені в указаному гуртожитку.
Згідно п. 6.4 Тимчасового положення ,,Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна", затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 68/5 (далі – Положення) та п. 245 Інструкції ,,Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів видає покупцеві нотаріус на підставі акту, затвердженого державним виконавцем.
Однак, позивачка до нотаріальної контори із заявою про видачу зазначеного свідоцтва не зверталась, а подала до суду вказаний позов, вважаючи, що таким чином вона може захистити свої права.
Між тим, відповідно до статті 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Перелік способів захисту цивільних справ та інтересів міститься в статті 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений законом або договором.
Проте такого способу захисту, як визнання в судовому порядку права власності на нерухоме майно, придбане на прилюдних торгах, законодавством України не передбачено. Не передбачають такого способу оформлення права власності на нерухоме майно і надані позивачкою акти та протоколи проведення указаних прилюдних торгів. До того ж, в цих документах не зазначено, яку ж частку будинку №128 позивачка придбала на прилюдних торгах.
Разом з тим, у провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва знаходиться інша цивільна справа за позовом мешканців указаного гуртожитку про визнання недійсними прилюдних торгів з продажу приміщень цього гуртожитку, у тому числі і торгів щодо придбання позивачкою вказаних приміщень.
Правильно встановивши такі обставини справи та надавши їм вірну правову оцінку, місцевий суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Посилання апелянтки на ч. 2 ст. 388 ЦК України та добросовісність набуття права на спірні приміщення безпідставні, оскільки, відповідно до змісту ст. 388 ЦК України, ці норми регулюють умови витребування власником майна від добросовісного набувача, а тому не можуть бути достатньою підставою для визнання права власності на майно придбане з прилюдних торгів.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про інші недоліки при розгляді справи не спростовують указаних висновків суду першої інстанції, не вплинули на ухвалення правильного по суті рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 7 вересня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: