Справа №22ц-8482/10 Суддя першої інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Недо К.А.,
за участю відповідачки ОСОБА_2,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2010 р. у справі за позовом Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради ,,Південь" (далі - ЖКП ,,Південь") до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,
В С Т А Н О В И Л А:
1 лютого 2010 р. ЖКП ,,Південь" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за комунальні послуги.
У позові зазначено, що відповідачка є власницею двокімнатної квартира №АДРЕСА_1.
Протягом 2006 - 2009 років позивач надавав відповідачці послуги з утримання будинку і споруд, прибудинкової території та технічного обслуговування внутрішньо-будинкових мереж, які вона оплачували невчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 1 липня 2006 р. по 1 липня 2009 р. у неї утворилась заборгованість по оплаті за вказані комунальні послуги у розмірі 1109 грн. 18 коп.
Посилаючись на те, що добровільно погашати заборгованість відповідачка відмовилась, позивач просив суд стягнути з неї свою користь указану заборгованість та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2010 р. позов задоволено повністю. З відповідачки на користь позивача стягнуто 1109 грн. 18 коп. заборгованості по комунальних послугах і 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також 51 грн. судового збору в доход держави.
В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази і дійшов вірного висновку про наявність у відповідачки обов’язку по сплаті позивачу заборгованості по комунальних послугах.
Такий висновок місцевого суду відповідає нормам матеріального права та дійсним обставинам справи.
Так, статтею 13 Закону від 24 червня 2004 р. ,,Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. (з наступними змінами) (далі – Закон) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) віднесені до житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 та п. 5 ч. 3 ст. 20 указаного Закону і Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою КМ України від 08 жовтня 1992 р. (в редакції постанови КМ від 24 січня 2006 р.) (далі – Правила) виконавець житлово-комунальних послуг зобов'язаний надавати їх споживачу (власнику квартири) відповідно до укладеного договору. А той, у свою чергу, зобов’язаний укласти відповідний договір і своєчасно розраховуватись за отримані послуги.
Законом України від 19 червня 1992 р. ,,Про приватизацію державного житлового фонду" встановлено, що утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з указаними Правилами.
З матеріалів справи вбачається, що двокімнатна квартира №АДРЕСА_1, загальною площею 52, 8 кв. м., належить відповідачці на праві приватної власності. Цей будинок обслуговується позивачем на підставі розпорядження Фонду комунальної власності Миколаївської міської рада від 1 квітня 2004 р., але від укладення договору про надання зазначених комунальних послуг відповідачка ухилилась.
Позивач надавав і продовжує надавати зазначені послуги відповідачці відповідно до Переліку та Тарифів, затверджених рішенням Миколаївської міської ради, які ухвалювались протягом 2005 – 2009 років ( №№996,1648, 1674, 1967, 2030, 585, 852, 1407, 1963, 638).
Доводи відповідачки про відсутність між нею та ЖКП ,,Південь" договірних правовідносин безпідставні. Навіть відсутність договору не звільняє відповідачку від оплати наданих їй послуг, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають не тільки з угод письмових чи усних, але й із дій та вчинків осіб.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідачка не відмовлялась від наданих їм комунальних послуг, а використовували їх для власних потреб, що підтверджує факт укладення договору про надання послуг. В зв’язку з чим, відповідно до названих норм матеріального права, вона зобов’язані оплачувати отримані послуги по обслуговуванню будинку та прибудинкової території.
Правильно встановивши такі обставини справи, місцевий суд обґрунтовано ухвалив рішення про стягнення з відповідачки заборгованості по комунальних послугах.
Аргументи відповідачки на недостатність та неякісний характер вказаних комунальних послуг місцевим судом правильно не прийняті до уваги як недопустимі докази (ст. 59 ЦПК України), оскільки ці заяви не відповідають вимогам щодо порядку оформлення акту-претензії, які визначені ст. 18 вказаного Закону.
Натомість, місцевим судом правильно встановлено, що відповідачем надані докази та доведено в суді, що комунальні послуги надавались мешканцям указаного будинку з дотриманням зазначених Правил та укладених договорів, відповідно до Переліку робіт з утримання житлових будинків, споруд та прибудинкових територій, за встановленими тарифами.
Наведені в апеляційній скарзі доводи про інші недоліки при розгляді справи не спростовують указаних висновків суду першої інстанції, не вплинули на ухвалення правильного по суті рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2010 р. – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: